Ухвала суду № 29021613, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К/9991/42466/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Костенка М.І.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Шепіло І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року

у справі № 2а-3049/10/1070

за позовом Бориспільської об'єднаної держаної податкової інспекції Київської області (далі -позивач, Бориспільська ОДПІ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАКО»(далі -відповідач, ТОВ «ДАКО»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Бориспільська ОДПІ звернулася у лютому 2010 року до суду з адміністративним позовом до ТОВ «ДАКО»про стягнення податкового боргу у розмірі 2 711 949,00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що посадовими особами позивача проведено невиїзну перевірку ТОВ «ДАКО»з питань відображення у бухгалтерському та податковому обліках фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із TOB «Рубітекс»за період з 01.07.2007 року по 31.07.2008 року, за результатами якої складено Акт від 13.05.2009 року № 234/23-2/32792247.

Перевіркою встановлено, що між TOB «ДАКО»та TOB «Рубітекс»укладено договори купівлі-продажу від 29.02.2008 року № 29/02-08/Д та від 14.05.2008 року № 14/05-08/Д, предметом яких була купівля-продаж паливно-мастильних матеріалів.

Крім того, перевіркою встановлено, що між TOB «ДАКО»та TOB «Рубітекс»укладено договір комісії від 01.03.2008 року № 01/03-08/Д. Предметом даного договору було укладення відповідачем від свого імені та за рахунок TOB «Рубітекс»угод з реалізації паливно-мастильних матеріалів, бензину, а також дизпалива.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі паливно-мастильних матеріалів за договором купівлі-продажу від 14.05.2008 року № 14/05-08/Д та договором комісії від 01.03.2008 року № 01/03-08/Д відповідачем віднесено до складу податкового кредиту.

Податкові накладні внесені відповідачем до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість відповідають податковому зобов'язанню зазначеному у декларації з податку на додану вартість TOB «Рубітекс».

Під час аналізу господарських правовідносин між TOB «ДАКО»та TOB «Рубітекс»податковим органом були використані матеріали перевірок господарських правовідносин між TOB «Рубітекс»та ПП «Демол-Сервіс», а саме: акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 24.09.2008 року № 1166/33516074/233 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки TOB «Рубітекс»з питань правових відносин з ПП «Демол-Сервіс»та TOB «А-95»та акт ДПА у Хмельницький області від 02.09.2008 року № 8109/23-4/35260858 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Демол-Сервіс»з питань правових відносин з TOB «Рубітекс»за період з 01.04.2008 року по 30.04.2008 року.

Згідно з вказаними актами перевірок, податкові органи встановили, що між TOB «Рубітекс»та ПП «Демол-Сервіс»укладені договори, предметом яких була поставка нафтопродуктів. За результатами перевірки господарських операцій та бухгалтерських документів, податкові органи дійшли висновку, що укладені договори між TOB «Рубітекс»та ПП «Демол-Сервіс»є нікчемними, оскільки укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки Бориспільська ОДПІ дійшла висновку про те, що аналіз здійснених господарських відносин по ланцюгу постачання паливно-мастильних матеріалів ПП «Демол-Сервіс», TOB «Рубітекс»та TOB «ДАКО»свідчить, що діяльність останнього також була спрямована на укладення угод, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, а отже, договори від 01.03.2008 року № 01/03-08/Д та від 14.05.2008 року № 14/05-08/Д відповідачем укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з цим, вказані договори слід вважати такими, що порушують встановлений публічний порядок, тому вони є нікчемними.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність укладених договорів між TOB «ДАКО»та TOB «Рубітекс»ґрунтується на висновках актів перевірок господарських операцій TOB «Рубітекс»та TOB «Демол-Сервіс».

На підставі встановлених в Акті перевірки обставин та висновку про нікчемність договорів, укладених між відповідачем та TOB «Рубітекс», Бориспільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 03.06.2009 року № 002971232010, згідно з яким відповідачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 049 814,00 грн., з яких: 699 876,00 грн. -за основним платежем та 349 938,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення рішення форми «Р»від 03.06.2009 року № 002972232010, згідно з яким відповідачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 1 662 135,00 грн., з яких: 874 808,00 грн. -за основним платежем та 787 327,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу прийнятих податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про нікчемність договорів між TOB «ДАКО»та TOB «Рубітекс».

Керуючись приписами підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач надіслав на адресу відповідача першу та другу податкові вимоги від 30.06.2009 року № 1/383 та від 18.08.2009 року № 2/456.

Оскільки, вказані вище суми сплачені відповідачем не були, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволені позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 14.05.2008 року № 14/05-08/Д, що укладений між відповідачем та ТОВ «Рубітекс»продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти: бензини А-76, А-80, А-92, А-95 та дизпаливо у кількості, номенклатурі, за цінами, встановленими згідно додаткових угод, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до договору комісії від 01.03.2008 року № 01/03-08/Д відповідач зобов'язався заключити від свого імені, за рахунок TOB «Рубітекс»угоди з реалізації паливно-мастильних матеріалів, бензину та дизпалива шляхом їх продажу за готівковий та безготівковий розрахунок, при цьому дизпаливо передається на комісію для роздрібної торгівлі з послідуючою видачею через мережу АЗС та оптової реалізації.

Наявні в матеріалах справи копії податкових та видаткових накладних, акти приймання-передачі товару та акти здачі-приймання виконаних робіт підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів та договору комісії.

Крім того згідно довідки № 15357/02 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності ТОВ «ДАКО»за КВЕД відноситься, зокрема: роздрібна торгівля пальним, автотоварами та оптова торгівля паливом.

Тобто, зазначене підтверджує фактичне здійснення відповідачем господарської операції щодо купівлі-продажу товару з урахуванням його виду економічної діяльності.

Також слід зазначити, що на час укладання та виконання договорів купівлі-продажу, договору комісії відповідач та контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в позовній заяві немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ДАКО»та ТОВ «Рубітекс»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду доказів визнання договорів, укладених між відповідачем та контрагентом -TOB «Рубітекс»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Також не надано доказів того, що договори укладені між TOB «ДАКО»та TOB «Рубітекс»пов'язані з договорами укладеними між TOB «Рубітекс»та ПП «Демол-Сервіс». Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що єдиним постачальником TOB «Рубітекс»було ПП «Демол-Сервіс»та докази наявності судових рішень щодо визнання договорів, укладених між TOB «Рубітекс»та ПП «Демол-Сервіс»недійсними, а також будь-яких судових рішень з приводу незаконних дій посадових осіб даних товариств.

Колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06.112009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливого охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача, з підстав недоведеності тих обставин, на які він посилається.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року у справі № 2а-3049/10/1070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Карась

М.І. Костенко