Ухвала суду № 29021590, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К/9991/48805/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011

у справі № 2а/1670/3325/11

за позовом Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат»

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

третя особа - Відділ державної виконавчої служби Лохвицього районного управління юстиції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Лохвицький спиртовий комбінат»(далі по тексту -позивач, ДП «Лохвицький спиртовий комбінат») звернулось до суду з позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту -відповідач, Лохвицька МДПІ Полтавської області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного від 16.06. 2011 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання у ВДВС Лохвицького районного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження про стягнення боргів з ДП «Лохвицький спиртовий комбінат».

19.07.2010 на прилюдних торгах, що були проведені СП ДП «Укррезерв», згідно договору від 24.06.2010 між ВДВС Лохвицького РУЮ у Полтавській області та СП ДП «Укррезерв»про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів і реалізації арештованого нерухомого майна, реалізовано об'єкт незавершеного будівництва «Торговельно-сервісного центру», який належав позивачу. Вказане майно продано за ціною 974380,00 грн., що підтверджується протоколом від 19.07.2010 та актом проведення прилюдних торгів від 22.07.2011. Переможцем торгів визнано фізичну особу-підприємця Мельник О.І.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №70/23/00374806.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 1.4 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1, 4.7 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 127685,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 31921,25 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 №0000212351.

В зв'язку з заниженням податкового зобов'язання по ПДВ в результаті реалізації незавершеного будівництва «Торгово-сервісного центру»в липні 2010 року податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2011 №0000212351 позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 126913,00 грн., на яке нараховано штрафну санкцію в розмірі 31728,25 грн.

Окрім того, цим же податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано податкове зобов'язання по ПДВ за заниження зобов'язання від здачі в оренду приміщення суб'єктам господарювання в розмірі 708,00 грн., на цю суму застосовано штрафну санкцію в розмірі 193,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що операція з примусової реалізації арештованого нерухомого майна не є об'єктом оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що поставкою товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренді (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останньої платежу.

Зі змісту норм даного Закону вбачається, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів, які здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від того у який спосіб відбулося відчуження товару (примусово або за згодою сторін).

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягся якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахування акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування ( за винятком податку на додану вартість , а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

В порушення норм законодавства операції по реалізації об'єкту незавершеного будівництва не були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що при реалізації майна, що належало позивачу, фактично відбулася поставка товару, яка передбачає передачу прав власності на такий товар за компенсацію, оскільки за результатами такої операції право власності на об'єкт незавершеного будівництва перейшов до фізичної особи підприємця, яка стала переможцем публічних торгів. Кошти, отримані за реалізацію незавершеного будівництва «Торговельно-сервісного центру»були направлені на погашення боргу позивача по заробітній плати перед працівниками, який виник на підставі рішень судів.

За наслідками реалізації незавершеного будівництва «Торгово-сервісного центру»на адресу позивача ВДВС Лохвицького РУЮ надавалися первинні документи, які фіксують операції по реалізації об'єкта і які згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік касову звітність в Україні»є документами, які фіксують операцію по реалізації майна, та в свою чергу, згідно яких позивач зобов'язаний був відобразити відповідну операцію в декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в результаті реалізації «Торгово-сервісного центру»грошові кошти в сумі 847710,00 грн., що надійшли від покупця, були використані позивачем в господарських цілях, а саме на погашення боргу по заробітній платі перед працівниками ДП «Лохвицький спиртовий комбінат».

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 №0000212351, яким визначено позивачу грошове зобов'язання в розмірі 159606,25 грн. прийняте у відповідності до норм податкового законодавства та з врахування фактичних обставин справи, тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров