Ухвала суду № 29019533, 29.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 р.Справа № 2-а-5232/10/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинській А.М.

за участю сторін: ДПІ- Соколик А.Д. (довіреність)ПАТ „ЮГцемент"- Корх О.С. (довіреність) - Негрут І.О. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „ЮГцемент" до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10р. №0000232303, -

встановиЛА:

Позивач, публічне акціонерне товариство „ЮГцемент", звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10р. №0000232303.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10р. №0000232303 ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області протиправними. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10р. №0000232303 ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області. Відшкодовано публічному акціонерному товариству „ЮГцемент" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Державна податкова інспекція у Миколаївському районі Миколаївської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі встановлені обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.10 р. відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. до 31.12.09 р., валютного та іншого законодавства за той же період.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 21.05.10 р. № 627/23-00293031 (а. с. 9-13), у якому відповідач зазначив про порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині обов'язку суб'єкта господарювання щоденно друкувати фіскальні звітні чеки і зберігати їх в книгах обліку розрахункових операцій. У Акті зазначено, що всього під час перевірки виявлено 186 випадків нероздрукування та незберігання фіскальних звітних чеків.

Згідно ст. 3 п. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у редакції чинній на момент застосування штрафної санкції, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 17 п. 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у редакції чинній на момент застосування штрафної санкції встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі наведеної норми 31.05.10 р. відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232303 (а. с. 15), яким застосував до позивача штраф у сумі 63240,0 грн. (186x20x17=63240,0).

Позивач не заперечує проти того, що випадки нероздрукування та незберігання фіскальних звітних чеків мали місце, а тому спору з цього приводу між сторонами не існує.

Пояснення позивача про неможливість щоденного друку фіскальних звітних чеків, суд вважає безпідставними, оскільки з аналізу норм ст. ст. 2, 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 4.6. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 випливає, що суб'єкт господарювання повинен використовувати у своїй діяльності лише такі реєстратори розрахункових операцій, які відповідають встановленим законодавством вимогам, зокрема і в частині щодо забезпечення технічної можливості здійснювати щоденний друк фіскальних звітних чеків.

Відповідно до ст. 238 ч. 1 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З огляду на визначення поняття адміністративно-господарської санкції, її ознаками є: 1) наявність порушення законодавчо визначених правил здійснення господарської діяльності, 2) застосування виключно до суб'єктів господарювання 3) уповноваженими органами держави.

Як вже зазначалось судом, позивачем порушено вимоги ст. 3 п. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У розумінні ст. 55 ч. 2 п. 1 Господарського кодексу України, позивач є суб'єктом господарювання.

Відповідач, відповідно до повноважень, наданих, йому Законами України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є уповноваженим органом державної влади, наділеним компетенцією застосовувати адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що штраф застосований відповідачем, за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією.

Згідно ст. 250 ч. 1 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до Листа Вищого Адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Наявність у законодавстві граничного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, дозволяє суду стверджувати, що застосування таких санкцій поза межами цього строку є порушенням прав суб'єкта господарювання.

Як зазначено у Акті перевірки, факти нероздрукування фіскальних звітних чеків і незберігання їх в книгах обліку розрахункових операцій допущені позивачем у період з 01.02.07 р. до 06.01.09 р.

У той же час, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232303 прийнято відповідачем 31.05.10 р.

Отже, штраф до позивача застосований зі спливом річного терміну з дня порушення правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства „ЮГцемент" про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10р. №0000232303 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі № 2-а-5232/10/1470, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „ЮГцемент" до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.10р. №0000232303, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 30 січня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль