Постанова № 29019343, 23.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 р.

Справа № 2-а-10401/10/1570

Категорія: 8.2.13

Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання –Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А2395 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року по справі за позовом Балтської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області до військової частини А2395 про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості з податку з власників транспортних засобів, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2010 року Балтська міжрайонна Державна податкова інспекції в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А2395, в якому просила суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету податкову заборгованість з податку з власників транспортних засобів в розмірі 6 819,5 грн.

Постановою від 17 грудня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду військова частина А2395 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»встановлено, що вйськова частина, як суб'єкт господарської діяльності, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Апелянт зазначає, що у 2009, 2010 роках кошторисом військової частини не передбачено фінансування на оплату податку з власників транспортних засобів.

Балтська МДПІ в Одеській області подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що військову частину А2395 включено до ЄДР підприємств та організацій 26.12.1997 року за ідентифікаційним кодом 08023489, взято на облік в МДПІ 28 грудня 2004 року (а.с. 11).

Суд першої інстанції встановив, що військова частина відповідно до ст.ст. 1,2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмі» є платником вказаного податку.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач 01.03.2010 року, 14.04.2010 року, 14.07.2010року, 14.10.2010 року надав до Балтської МДПІ розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та довідки, якими уточнював свої податкові зобов’язання (а.с.10), згідно яких податкове зобов’язання в/ч А2395 по сплаті зазначеного податку складає 6 819,5 гривень, є самостійно визначеним, а тому є узгодженим податковим зобов’язанням.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не сплатив у добровільному порядку визначену ним суму податку у встановлені Законом строки, у зв’язку з чим, відповідно до п.п. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені терміни, вважається сумою податкового боргу платника податків, а тому підлягає стягненню на користь держави.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність у кошторисі військової частини фінансування на оплату зазначеного податку, оскільки вказана обставина відповідно до законодавства не може бути підставою для звільнення від сплати податків.

Заслухавши суддю доповідача, представника апелянта, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що військова частина відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмі»є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та 01.03.2010 року, 14.04.2010 року, 14.07.2010року, 14.10.2010 року надала до Балтської МДПІ розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та довідки, якими уточнювала свої податкові зобов’язання (а.с.10), згідно яких податкове зобов’язання в/ч А2395 по сплаті зазначеного податку складає 6 819,5 гривень, є самостійно визначеним, а тому є узгодженим податковим зобов’язанням.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України податкового боргу у розмірі 6 819,50 гривень.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2009 році є, зокрема податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується у розмірі 30 відсотків до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70 відсотків - до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст - обласних центрів у разі реєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 50 відсотків - до міських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до державного бюджету є неправомірними, оскільки зазначений податок є джерелом формування місцевих бюджетів.

Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для сплати зазначеного податку, оскільки стаття 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»встановлює, що військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що Балтська міжрайонна Державна податкова інспекція в Одеській області звернулась з вимогами про стягнення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів до Державного бюджету тоді як у 2010 році цей податкок є джерелом формування місцевих бюджетів.

Оскільки апеляційний суд, відповідно до ст. 195 КАС україни, не може розглядати позовні вимоги які не були заявлені в суді першої інстанції, позовні вимоги про стягнення податкового боргу на користь Державного бюджету мають бути залишені без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 212, ч. 5 ст. 254 КАС Укрпаїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А2395 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Балтської міжрайонної Державної податкової інспекції в Одеській області до військової частини А2395 про стягнення на користь Державного бюджету України заборгованості з податку з власників транспортних засобів –відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 24.01.2013 р.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко