Постанова № 29015262, 30.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Справа № 9104/16652/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2010р. в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.09.2010р. позивач Акціонерне товариство /АТ/ «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними з моменту прийняття та скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у м.Рівне наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001052342/0 від 13.04.2010р., № 0001052342/1 від 30.04.2010р., № 0001052342/2 від 15.07.2010р., № 0001052342/3 від 21.09.2010р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 28750 грн. за основним платежем та 14375 грн. штрафних санкцій; № 0001062342/0 від 13.04.2010р., № 0001062342/1 від 30.04.2010р., № 0001062342/2 від 15.07.2010р., № 0001062342/3 від 21.09.2010р. в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 23000 грн. за основним платежем та 11500 грн. штрафних санкцій; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-7).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2010р. заявлений позов задоволено (а.с.195-201).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Рівне, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.204-206).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відносно контрагента позивача ТзОВ «Будіндустрія+» порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва; у вказаного підприємства були відсутніми матеріальні та фізичні ресурси для проведення господарських операцій з позивачем; наданими доказами стверджується виконання робіт по нанесенню тимчасової дорожньої розмітки іншими особами. Також податковим органом встановлено, що ТзОВ «Будіндустрія+» на момент укладення нікчемних договорів не мало цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 22.03.2010р.-26.03.2010р. ревізорами ДПІ у м.Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Будіндустрія+» за період з 2007 року по 2009 рік включно, по результатам якої складено Акт перевірки № 383/23-400/34638347 від 31.03.2010р. (а.с.16-26).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств за IV квартал 2008 року на загальну суму 28750 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 23000 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001052342/0 від 13.04.2010р. щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 28750 грн. за основним платежем та 14375 грн. штрафних санкцій;

№ 0001062342/0 від 13.04.2010р. про визначення податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 23000 грн. за основним платежем та 11500 грн. штрафних санкцій (а.с.8, 9).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001052342/1 від 30.04.2010р., № 0001052342/2 від 15.07.2010р., № 0001052342/3 від 21.09.2010р., № 0001062342/1 від 30.04.2010р., № 0001062342/2 від 15.07.2010р., № 0001062342/3 від 21.09.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (а.с.10-15, 27-31).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Будіндустрія+», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій; окрім цього, первинні документи підписані неуповноваженою особою.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції підтверджуються належними первинними документами, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства. Між контрагентами проведені безготівкові розрахунки; обставини надання розглядуваних послуг стверджуються актами виконаних робіт, а також іншими наданими доказами; факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача не може вважатися достовірним доказом нікчемності укладеного договору. На момент виконання розглядуваних зобов'язань ТзОВ «Будіндустрія+» було зареєстровано платником ПДВ і на суму виконаних робіт надало позивачу належно оформлені податкові накладні.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту, чи мали операції із придбання послуг реальний характер, яким чином надавалися послуги, а також існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про невідповідність представлених бухгалтерських документів вимогам закону, а також відсутність реального здійснення господарських операцій зі сторони ТзОВ «Будіндустрія+», з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи 20.10.2008р. між позивачем (замовник) та ТзОВ «Будіндустрія+» (виконавець) був укладений договір № КС/347/08, відповідно до якого виконавець зобов'язався з використанням власних матеріалів (фарба розміточна «Сигнакул» та склокульки) надати послуги по нанесенню тимчасової дорожньої розмітки на автодорозі Київ-Чоп (а.с.64-65).

В рамках укладеного договору контрагентами складені акти прийому виконання робіт і наданих послуг № 03-11-08/01 від 03.11.2008р. на суму 30000 грн. (в тому числі ПДВ), № 18-11-08/02 від 18.11.2008р. на суму 10000 грн. (в тому числі ПДВ), № 08-12-08/01 від 08.12.2008р. на суму 48000 грн. (в тому числі ПДВ), № 22-12-08/01 від 22.12.2008р. на суму 50000 грн. (в тому числі ПДВ) (а.с.66, 68, 70, 72).

Оплата виконаних робіт і наданих послуг проведено позивачем шляхом безготівково переказу грошових коштів на банківський рахунок ТзОВ «Будіндустрія+», що стверджується платіжними дорученнями № 4600 від 12.12.2008р. на суму 30000 грн. (в тому числі ПДВ), № 4879 від 30.12.2008р. на суму 20000 грн. (в тому числі ПДВ), № 384 від 18.02.2009р. на суму 15000 грн. (в тому числі ПДВ), № 437 від 20.02.2009р. на суму 40000 грн. (в тому числі ПДВ), № 471 від 23.02.2009р. на суму 15000 грн. (в тому числі ПДВ), № 1384 від 27.04.2009р. на суму 18000 грн. (в тому числі ПДВ) (а.с.74, 76, 79, 80, 82, 84).

Також ТзОВ «Будіндустрія+» видані податкові накладні № 1216/3 від 03.11.2008р., № 1811/3 від 18.11.2008р., № 812/3 від 08.12.2008р., № 2212/4 від 22.12.2008р. (а.с.67, 69, 71, 73).

Разом з тим, СВ СУ УМВС України в Рівненській обл. порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Будіндустрія+», тобто, створення останнього з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (а.с.93-94, 97).

Згідно протоколу допиту ОСОБА_4 слідує, що останній фактично будь-якої діяльності як директор ТзОВ «Будіндустрія+» не проводив, не є засновником, директором та бухгалтером цього підприємства (а.с.22).

Проведеними заходами податковим органом з'ясовано, що згідно поданого розрахунку комунального податку ТзОВ «Будіндустрія+» чисельність працюючих на підприємстві в 2008 році становила 2 особи, в 2009 році - 1 особа. Відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств ТзОВ «Будіндустрія+» не задекларувало наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проводило розрахунок амортизації.

Окрім цього, шляхом проведення слідчих дій встановлено, що фактично роботи по нанесенню дорожньої розмітки здійснювалися ОСОБА_5 разом з іншими особами, які жодного відношення до діяльності ТзОВ «Будіндустрія+» не мають (а.с.109-110, 119-120).

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії справ, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що фактично послуги контрагентом ТзОВ «Будіндустрія+» не надавалися, а позивач лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. На підтвердження своїх доводів ДПІ у м.Рівне надала суду письмові документи про те, що позивач послуги і роботи не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

Окрім цього, оскільки ТзОВ «Будіндустрія+» є фіктивним підприємством, тому видані ним первинні документи позивачу слід вважати такими, що не мають юридичної сили.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Будіндустрія+» щодо надання послуг по нанесенню тимчасової дорожньої розмітки на автодорозі Київ-Чоп.

При цьому, факти дійсного нанесення тимчасової дорожньої розмітки не можуть прийматися до уваги, оскільки вказані роботи виконані іншими особами, а не контрагентом, який надав первинні документи, на підставі яких були сформовані валові витрати і податковий кредит.

Також матеріалами справи стверджується, що ТзОВ «Будіндустрія+» не володіло на час виконання розглядуваних господарських операцій основними фондами та виробничими потужностями, трудовими ресурсами і транспортними засобам; відповідно до поданої звітності кількість працюючих осіб на підприємстві складає 1-2 особи.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Будіндустрія+» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що надані для перевірки акти прийому виконання робіт і наданих послуг не відповідають вимогам первинного документа, а саме у них не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному виразі (тобто, конкретна ділянки дороги, на якій нанесено розмітку, об'єм використаних матеріалів та засобів, вартість виконаних робіт).

За таких умов надані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт).

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

В частині висновків суду першої інстанції про відсутність визнання укладеної угоди з ТзОВ «Будіндустрія+» недійсною в судовому порядку колегія суддів виходить з того, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне задоволити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Акціонерного товариства «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А» до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

І.І.Запотічний