Ухвала суду № 29015238, 22.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р. Справа № 9104/488/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Євростар» до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Євростар» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25 травня 2009 року № 0002152342/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 227284,00 грн., в тому числі 151522,00 грн. за основним платежем та 75762,00 грн. за штрафними санкціями і № 0002162342/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46770,00 грн., в тому числі 31180,00 грн. за основним платежем та 15590,00 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «Рівне-Метал» належно оформленими документами, які відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів. Відповідач не надав жодних доказів нікчемності договорів, укладених між зазначеними підприємствами, зокрема, того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було, зокрема, предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства, а також доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача. Твердження відповідача про нікчемність правочинів, вчинених ПП «Євростар» з ТзОВ «Рівне-Метал», може буде обґрунтованим за умови надання вироку по кримінальній справі, що набрав законної сили по факту притягнення до кримінальної відповідальності осіб за ст. 205 Кримінального кодексу України, в якому буде встановлено здійснення ТзОВ «Рівне-Метал» фіктивного підприємництва.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки про нікчемність господарських операцій, здійснених ним з ТзОВ «Рівне-Метал». Такі висновки ґрунтуються на обставинах порушеної кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва щодо ТзОВ «Рівне-Метал». Первинні документи обліку господарських операцій позивача з ТзОВ «Рівне-Метал» з боку останнього підписані директором підприємства ОСОБА_1, який, будучи допитаним в якості свідка, пояснив, що на розрахунковий рахунок ТзОВ «Рівне-Метал» перераховувались грошові кошти за господарські операції, які фактично не виконувались та товари (роботи, послуги), які не поставлялись, так як товариство фінансово-господарської діяльності не здійснювало. Тобто, надані позивачем під час перевірки документи щодо вказаних господарських відносин не можна вважати документами, які належним чином підтверджують факт здійснення позивачем операцій з вказаним контрагентом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 09 по 29 квітня 2009 року, з продовженням терміну перевірки на 5 робочих днів, посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Євростар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої був складений акт від 08.05.2009 року № 26/35/34580769.

При цьому, як встановив суд першої інстанції на підставі показань осіб, які провадили перевірку, допитаних як свідків, перевірка, призначена як виїзна, фактично не проводилась за місцезнаходженням ПП «Євростар», оскільки всі первинні документи обліку позивача були вилучені слідчим відділом податкової міліції Сарненської МДПІ Рівненської області. Тому перевірка проводилась в приміщенні слідчого органу без участі посадових осіб позивача, а висновки робились з урахуванням інформації зібраної в рамках досудового слідства в кримінальній справі, порушеної по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Рівне-Метал».

В акті перевірки вказується про встановлення фактів порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді включено до складу валових витрат витрати, які не підтверджені документально на суму 606089,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на 151522,00 грн., в тому числі у ІІ-му кварталі 2007 року на 141575,00 грн. та у ІІІ-му кварталі 2007 року на 9947,00 грн., а також віднесено до складу податкового кредиту ПДВ не пов'язане з придбанням товарів, робіт, послуг для використання у власній господарській діяльності на загальну суму 31180,00 грн., що призвело до завищення податкового кредиту за червень 2007 року на 14260,00 грн. та за вересень 2007 року на 16920,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 25 травня 2009 року були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002152342/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 227284,00 грн., в тому числі 151522,00 грн. за основним платежем та 75762,00 грн. за штрафними санкціями і № 0002162342/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46770,00 грн., в тому числі 31180,00 грн. за основним платежем та 15590,00 грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПП «Євростар» в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача були залишені без задоволення.

Зазначені в акті перевірки висновки були зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТзОВ «Рівне-Метал» та їх оцінки, як безтоварних, тобто таких, що відбувалися лише на папері, без фактичного отримання товарів та результатів робіт (послуг).

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції з урахуванням того, що всі документи бухгалтерського і податкового обліку позивача вилучені без залишення копій, встановлював обставини на підставі даних, які зафіксовані в акті перевірки,

Так, судом встановлено, що між ПП «Євростар» та ТзОВ «Рівне-Метал» були укладені наступні договори.

Договір від 01.06.2007 року № 01/0607, за умовами якого ТзОВ «Рівне-Метал» (виконавець) зобов'язувався виконати роботи по порізці, сортуванню та навантаженню металобрухту; вартість таких робіт визначена договором наступним чином: за сортування брухту по категоріях та видах ГОСТу - 40 грн., за порізку та пересування брухту - 180 грн., за навантаження та розвантаження - 30 грн.

Виконання договору було оформлене актом прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2007 року на суму 85560,00 грн., в тому числі ПДВ 14260,00 грн., актом прийому-передачі виконаних робіт від 30.09.2007 року на суму 41772,00 грн., в тому числі ПДВ 6962,00 грн.

Договір від 01.09.2007 року, за умовами якого ТзОВ «Рівне-Метал» (виконавець) зобов'язувався виконати роботи по наданню послуг по ремонту механізмів і обладнання; вартість таких робіт визначена договором наступним чином: за ремонт крану пневмоколісного КС 5363В 48123,33 грн., за ремонт ваги 15-тонної 1666,67 грн..

Виконання договору було оформлене актом прийому-передачі виконаних робіт від 30.09.2007 року на суму 59748,00 грн., в тому числі ПДВ 9958,00 грн.

Договір купівлі-продажу від 11.05.2007 року № 11/05, за умовами якого ТзОВ «Рівне-Метал» (продавець) зобовязувався передати товар за цінами і у кількості, що зазначені в специфікації; специфікацією №1 від 11.05.2007 року обумовлено поставку брухту чорних металів в кількості 138 тон на суму 162150,00 грн. без ПДВ транспортом продавця, специфікацією № 2 від 18.05.2007 року обумовлено поставку брухту чорних металів в кількості 125 тон на суму 141875,00 грн. без ПДВ транспортом продавця, специфікацією №3 від 20.05.2007 року обумовлено поставку брухту чорних металів в кількості 169 тон на суму 190975,00 грн. без ПДВ транспортом продавця, специфікацією від 01.10.2008 року обумовлено поставку металобрухту в кількості 150 тон на суму 136500,00 грн. без ПДВ транспортом продавця, специфікацією від 10.10.2008 року обумовлено поставку металобрухту в кількості 200 тон на суму 320000,00 грн. без ПДВ транспортом продавця.

Виконання договору було оформлене накладними № 052001 від 20.05.2007 року на суму поставки 190975,00 грн. без ПДВ., № 051101 від 11.05.2007 року на суму поставки 162150,00 грн. без ПДВ, № 051801 від 18.05.2007 року на суму поставки 141875,00 грн. без ПДВ.

За товари, роботи і послуги ПП «Євростар» перерахувало ТзОВ «Рівне-Метал» грошові кошти на загальну суму 736119,00 грн. Сальдо взаєморозрахунків на 01.01.2009 року склало 54039,00 грн. на користь ПП «Євростар».

Загальна вартість отриманого ПП «Євростар» від ТзОВ «Рівне-Метал» брухту чорних металів 495000,00 грн. без ПДВ в повному обсязі була віднесена позивачем до складу валових витрат в ІІ-му кварталі 2007 року. Вартість послуг, отриманих по навантаженню, порізці, сортуванню металобрухту в сумі 71300,00 грн. без ПДВ в повному обсязі віднесена позивачем до складу валових витрат в ІІ-му кварталі 2007 року. Вартість послуг, отриманих по навантаженню, порізці, сортуванню металобрухту в сумі 34810,00 грн. без ПДВ в повному обсязі віднесена позивачем до складу валових витрат в ІІІ-му кварталі 2007 року. Вартість послуг, отриманих по ремонту крану та вагової на суму 49790,00 без ПДВ в повному обсязі віднесена позивачем до складу валових витрат в ІІІ-му кварталі 2007 року.

Податкові накладні №052001 від 20.05.2007 року №051101 від 11.05.2007 року та №051801 від 18.05.2007 року на поставку брухту чорних металів оформлені без ПДВ в силу того, що операції з таким видом брухту звільнені від обкладення ПДВ.

До складу податкового кредиту в червні 2007 року ПП «Євростар» було віднесено 14260,00 грн. по податковій накладній № 300601 від 30.06.2007 року, виписаній ТзОВ «Рівне-Метал» на суму ПДВ в ціні послуг по навантаженню, порізці та сортуванню металу, а до складу податкового кредиту в вересні 2007 року ПП «Євростар» віднесено 6962,00 грн. по податковій накладній № 300901 від 30.09.2007 року, виписаній ТзОВ «Рівне-Метал» на суму ПДВ в ціні послуг по навантаженню, порізці та сортуванню металу і 9958,00 грн. по податковій накладній № 300902 від 30.09.2007 року, виписаній ТзОВ «Рівне-Метал» на суму ПДВ в ціні послуг по ремонту крану і вагової.

Крім того, як встановив суд першої інстанції, факт використання придбаних у ТзОВ «Рівне-Метал» товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача податковим органом не спростовано, а навпаки в акті перевірки констатовано, що валові доходи формувалися за рахунок здійснення позивачем операцій з реалізації металобрухту та надання послуг по переробці, навантаженню і транспортуванню металобрухту залізничним транспортом для металургійних комбінатів.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу про нікчемність договорів, укладених позивачем із ТзОВ «Рівне-Метал», виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

Враховуючи викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним, судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами на підставі частини 1 статті 208 Господарського кодексу України про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Висновок суду відносно нікчемності правочину має бути викладений в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою являється наявність наміру на укладення (здійснення) договору з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо існування такої мети не доведене і відсутні підстави вважати угоду нікчемною, то відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за здійснення правочину з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем не доведено, що угоди, укладені позивачем з ТзОВ «Рівне-Метал», є таким, що порушують публічний порядок, або були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемними.

Також судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством валових витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дані обставини не тягнуть за собою нікчемність всіх правочинів, які вчинялися підприємством з моменту державної реєстрації та самі по собі не можуть свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем (з 01.11.2006 року до 31.12.2008 року) ТзОВ «Рівне-Метал» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договори, укладені між ПП «Євростар» та ТзОВ «Рівне-Метал», фактично були виконані, що підтверджується відповідними первинними документами, про які зазначено вище.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що заперечення керівником ТзОВ «Рівне-Метал» ОСОБА_1, про що він вказував під час надання пояснень слідчим органам під час проведення досудового слідства в кримінальній справі, порушеній щодо нього за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), господарських зв'язків з ПП «Євростар» не може бути безпосереднім свідченням одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор ТзОВ «Рівне-Метал» ОСОБА_1 був номінальним керівником підприємства, податковим органом не подано. Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

В свою чергу належними доказами у справі щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду. Результати ж оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак отримані у ході досудового слідства про кримінальній справі показання ОСОБА_1, на які посилається відповідач на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Тому посилання відповідача на довідку про можливу легалізацію від 11.02.2009 року № 6/35-30, що складена Управлінням боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області на підставі проведеного аналізу матеріалів, отриманих від УБОЗ УМВС України в Рівненській області та опрацювання наявної бази даних податкових органів ДПА в Рівненській області по ТзОВ «Рівне-Метал» та на факт порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Рівне-Метал», не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

При цьому, на думку колегії суддів, доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили, яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств(в даному випадку ТзОВ «Рівне-Метал») фіктивного підприємництва, тобто відсутність реальних господарських операцій.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, сформований з дотриманням вимог законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а відповідачем не надано доказів їх правомірності.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-7266/09/1770 за позовом Приватного підприємства «Євростар» до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький