Ухвала суду № 29014947, 23.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 р. Справа № 9104/65387/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Нептун+» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про сканування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2010 року № 0000772306/0, №0000782306/0, -

В С Т А Н О В И В:

05.04.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000772306/0 та № 0000782306/0 від 21.12.2010 року. В обґрунтування вимог зазначає, що ДП «Нептун +» було повністю виконано вимоги п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, сума податку на додану вартість була визначена від митної вартості та сплачена в бюджет до моменту розмитнення вищенаведеного товару. Зокрема зазначає, що п.4.1. ст. 4 Закону про ПДВ дає можливість зробити висновок, що для визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) приймається договірна (контрактна) вартість, яка не може бути нижче за звичайну ціну. При цьому, жодного згадування про митну вартість для визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) п.4.1. ст. 4 Закону про ПДВ не містить.

Оскаржуваною постановою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.12.2010 року № 0000772306/0, № 0000782306/0.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу. Зокрема звертає увагу на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а окрім того, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні вимог відмовити з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Зазначає, що податкове зобов'язання Тернопільською ОДПІ визначено вірно. Згідно з підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 (чинного на момент здійснення операцій) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадів, визначених пунктом 4.3 статті 4 вказаного Закону. Вважає, що в позовній заяві не наведено жодних аргументів, які б спростовували висновки перевірки.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Нептун +» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість «на рахунок платника в банку» за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено, що ДП «Нептун +» в порушення пункту 4.1, пункту 4.3, статті

4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (що діяв на час проведення перевірки) занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за січень 2010 р. у розмірі 7130 грн., в порушення підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, пункту 4.1, пункту 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР завищено задеклароване бюджетне відшкодування з ПДВ за січень 2010 року на суму 30 000 грн..

За результатами перевірки складено довідку від 6 грудня 2010 року № 12580/23-06/31594234. На підставі довідки прийнято податкові повідомлення - рішення від 21 грудня 2010 року №0000772306/0, №0000782306/0.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що з довідки перевірки від 7 квітня 2010 року №3158/23-623/31594234, яка знаходиться в матеріалах справи вбачається, що Тернопільською ОДШ уже проводилась невиїзна документальна перевірка ДП «Нептун+» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість «на рахунок платника в банку» за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року.

Згідно висновків вищенаведеної довідки, перевіркою підтверджено відображене ДП «Нептун +» у декларації за січень 2010 року бюджетне відшкодування по ПДВ у сумі 30 000 грн.

Частиною 3 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що невиїзна документальна перевірка ДП «Нептун +» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість «на рахунок платника в банку» за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року Тернопільською ОДПІ вже проведена. Повторне її проведення у грудні є протиправним, оскільки повторна перевірка в розумінні Закону України «Про державну податкову службу в Україні» може бути виключно позаплановою виїзною та проводитись лише з підстав, визначених у п.8 ч.6 ст. 111 цього Закону, що унеможливлює її проведення в межах невиїзної документальної перевірки платника податків.

Наказом Державної податкової інспекції від 10.08.2005 за № 327 (чинним на період проведення перевірки юридичної особи) «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі- Порядок) встановлена процедура проведення перевірок такого виду.

За результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого

законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Довідка-службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Колегія суддів зазначає, що за результатами проведення невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року була прийнята довідка. Вказана обставина не узгоджується з вимогами Порядку, за умовами якого,саме відсутність порушень податкового, валютного та іншого законодавства є підставою для оформлення довідки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що розділом 2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року за № 355, визначено порядок взаємодії при проведенні невиїзної документальної перевірки та дії відповідних підрозділів органів ДПС, а не лише підрозділів оподаткування юридичних осіб.

Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки.

Письмовим дозволом при проведенні такої перевірки є резолюція керівника на відповідних документах, зокрема, у вигляді службових або доповідних записок керівника відповідного структурного підрозділу або листах платників податків щодо надання пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу.

Так, розділом 3 «Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України» (далі - Типова інструкція), затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998 року №315 (із змінами) встановлено порядок організації роботи з документами, які надходять до органів державної податкової служби. Зокрема, пунктом 3.4 цього розділу передбачений порядок розгляду вхідної кореспонденції керівництвом органу ДПС. При цьому, підпунктом 3.4.5 пункту 3.4 встановлено, що наслідки розгляду вхідної кореспонденції фіксуються в резолюціях.

Відповідно до підпункту 2.3.13 розділу 2 Типової інструкції резолюція - це напис на документі, зроблений керівником органу ДПС, що містить вказівки щодо виконання документа.

Таким чином, накладання резолюції (керівника (заступника керівника) органу ДПС) на документі засвідчує надання доручення щодо виконання такого документу, в тому числі може містити дозвіл на проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідачем не доведено проведення невиїзної документальної перевірки у відповідності до вказаних вимог та вимог ст.71 КАС України.

Щодо твердження податкового органу, що імпортуючи вказаний товар позивач до податкового кредиту включав суму ПДВ обчислену із загальної суми митної вартості та мита, а при реалізації названого товару на митній території України - суму ПДВ, обчислену із фактурної (контрактної) ціни, яка нижча за її митну вартість. Зазначені порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року на суму 30 000 грн..

Статтею 4 Закону № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість» визначено базу оподаткування ПДВ. Відповідно до пункту 4.1 цієї статі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є помилковим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 41, 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 року у справі № 2а-1036/11/1970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А.Пліш

В.В. Гуляк