Рішення № 29013583, 31.01.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а

Справа № 22-1721 Головуючий у 1 інстанції - Соколов О.М.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_7 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL) » Діденка Антона Олександровича на рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б.С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL») про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ" про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ" (ідентифікаційний код 31511729) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6150 (шість тисяч сто п'ятдесят) грн.. 00 коп. середнього заробітку за час затримки до дня фактичного розрахунку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. І

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_7 просить скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 листопада 2012 року та постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі з урахуванням стягнення оплати послуг адвоката в сумі 2000,00 гривень та відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень.

Посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини, що мають суттєве значення для справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права. Так, висновок суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 в частині заподіяння їй діями відповідача моральної шкоди не ґрунтується на фактичних обставинах справи, оскільки факт несвоєчасного проведення розрахунку з позивачем при звільненні встановлений судом. Моральна шкода була завдана позивачу саме протиправною поведінкою відповідача, яка змусила позивачку докладати додаткових зусиль для захисту свого порушеного права. Безпідставно суд відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 гривень, оскільки відшкодування таких витрат передбачено законом, правова допомога позивачці надавалась фахівцями в галузі права, докази сплати вказаних витрат були надані суду.

В апеляційній скарзі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL) » Діденко А.О. просить змінити рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 листопада 2012 року та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6150,00 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Свою скаргу мотивує тим, що відповідальність за ст. 117 КЗпП України настає у випадку наявності вини підприємства в затримці виплати заробітної плати. В даному випадку заробітна плата була нарахована позивачці, але в день звільнення вона відмовилась її отримувати, так як не погоджувалась з розміром нарахованої зарплати, вказана обставина підтверджується актом, складеним 04.07.2012 року. На картковий рахунок позивачки заробітна плата не була перерахована, так як вона повідомила, що втратила картку і бажає отримати кошти через касу підприємства. В подальшому позивачка не зверталась до відповідача з вимогами щодо сплати заробітної плати і, лише після офіційного звернення відповідача до адвоката позивачки, 12.10.2012 року вона направила на адресу товариства лист, в якому повідомила розрахунковий рахунок для перерахування грошових коштів. Вказані обставини свідчать про відсутність вини товариства у затримці виплати заробітної плати ОСОБА_2 та про відсутність підстав для застосування санкції ст. 117 КЗпП України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_8 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL) » заперечував, посилаючись на їх безпідставність.

Представник відповідача Діденко А.О. в судовому засіданні повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечував з тих підстав, що вони не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та досліджених в судовому засіданні доказах.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL) » Діденка А,0. задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 14 грудня 2010 року по 02 липня 2012 року працювала на посаді директора Одеської філії товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ" .

18 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ" із заявою про її звільнення її за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

Наказом керівника товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С.ТРЕВЕЛ" № 315-К від 02 липня 2012 року "Про припинення трудового договору" ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України .

При звільненні товариство з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С.ТРЕВЕЛ" будь-яких розрахунків з ОСОБА_2 не проводило. З бухгалтерської довідки, яка підписана головним бухгалтером та скріплена печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ" вбачається, що ОСОБА_2 нараховано та не виплачено заробітну плату за червень 2012 року в сумі 618,86 грн., за липень 2012 року- 2 171,31 грн. Загальна сума до виплати складає 2790,17 гривень. (а.с.78).

Належні до сплати ОСОБА_2 кошти у зв'язку із її звільненням в сумі 2790 грн. 17 коп. були перераховані останній товариством з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ" лише 12 жовтня 2012 року, тобто через два місяці після звернення позивача до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ" на користь ОСОБА_2 6150 грн.. 00 коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати до дня фактичного розрахунку, суд 1-ї інстанції посилався на те, що затримка з виплатою заробітної плати позивача сталася з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL) », а тому, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, вимоги позивача про стягнення з відповідача найого користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду зроблений на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Згідно вимог ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки з вини відповідача з позивачем не був проведений повний розрахунок при звільненні, суд 1-ї інстанції обгрунтовано вважав, що з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто- з 02.07.2012 року по 12 жовтня 2012 року, в межах позовних вимог, як передбачає ст. 11 ЦПК України», в сумі 6 150, 00 гривень. Розрахунок судом 1-ї інстанції зроблений відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що вина Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL) » у затримці проведення розрахунку при звільненні позивача відсутня, оскільки необхідні для виплати грошові кошти на час звільнення позивача були нараховані, але вона відмовилась їх отримувати, про що складений акт від 04.07.2012 року, правильність висновків суду не спростовують, так як з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що заробітну плату позивачка отримувала не в касі товариства, а вона перераховувалась на картковий рахунок позивачки, який відкритий в ПАТ « УкрСиббанк» на підставі договору № ZP 2TU 2791172 від 14.06.2010 року. Проте, перерахування заробітної плати, яка підлягає виплаті при звільненні, на картковий рахунок позивачки відповідачем здійснено не було, що підтверджується випискою з даного рахунку.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача, що заробітна плата позивачки на картковий рахунок не була перерахована, так як остання повідомила товариство про втрату вказаної зарплатної картки, колегія суддів вважає безпідставними, так як не вони підтверджені, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, належними та допустимими доказами. З копії виписки з карткового рахунку позивачки в ПАТ « УкрСиббанк» вбачається, що вказаний рахунок на день звільнення позивачки не був закритий і позивачка здійснювала операції по даній платіжній картці включно до 11.07.2012 року. А тому, суд прийшов до вірного висновку про те, що затримка виплати заробітної плати позивачці при звільненні відбулася з вини відповідача і обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL») про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 гривень, суд першої інстанції посилався на те, що факт заподіяння відповідачем матеріальної шкоди позивачу в розмірі 2000,00 гривень не підтверджений належними та допустимими доказами.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено факт порушення відповідачем прав позивача на отримання заробітної плати та проведення розрахунку при звільненні в установлені законом строки, зазначені обставини завдали позивачу моральних страждань та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника позивача в цій частині є обґрунтованими, рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL») на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, згідно з якими, розмір відшкодовуваної моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховує характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 500,00 гривень.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про неправильність висновків суду в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 гривень, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що 12 липня 2012 року між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_7 було укладено договір про надання правової допомоги та юридичних послуг. 27 вересня 2012 року було укладено договір про надання правової допомоги та юридичних послуг між ОСОБА_2 та Адвокатським експертним об»єднанням в особі його директора ОСОБА_7. 01.09.2012 року за № 3 Адвокатське експертне об»єднання надало довіреність на представництво інтересів клієнтів об»єднання помічнику ОСОБА_8

На підставі вказаних договорів інтереси позивачки в судових засідання представляли представники ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Відомості про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були допущені до участі в розгляді справи ухвалою суду як особи, що надають правову допомогу та що позивачкою були понесені витрати по оплаті послуг вказаних осіб по наданню їй правової допомоги в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин у суду не було підстав стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL») на користь ОСОБА_2 2000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 117, 237-1 КЗп П України, ст.ст. 56, 79, 84, 303, 307,308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL) » Діденка Антона Олександровича відхилити.

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «"М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ ( М.І.В.S. TRAVEL») про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М. І. Б. С. ТРЕВЕЛ", яке знаходиться за адресою : м.Київ 01024, вул.Червоноармійська, 9/2, офіс 3 (ідентифікаційний код 31511729) на користь ОСОБА_2, яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування моральної шкоди 500,00 ( п»ятьсот) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий : Судді: