Ухвала суду № 29013151, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К-3904/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Херсонській області та Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року по справі №2-а-9798/09/2170 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива»до Державної податкової інспекції у місті Херсоні, Державної податкової адміністрації у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива»до Державної податкової інспекції у місті Херсоні, Державної податкової адміністрації у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.04.2009 №0001772301/0 та від 10.04.2009 №0001802301/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 34165,00грн, нарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 124606,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 62303,00грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надання послуг за договором комісії та договорами на переробку давальницької сировини не пов'язано з виробництвом сільськогосподарської продукції позивачем та відповідно у останнього відсутнє право для застосування п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року скасовано та прийнято нову, якою задоволено позовні вимоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі отримання сільськогосподарським виробником - платником податку права використовувати спеціальний режим, встановлений п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» у спеціальну декларацію можуть включатися операції по продажу товарів власного виробництва, продажу послуг, наданих власними трудовими ресурсами, у даному випадку це комісійні послуги та послуги по переробці давальницької сировини, при умові, якщо послуги були надані власне таким платником податків.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова адміністрація у Херсонській області 31.12.2009 року та Державна податкова інспекція у місті Херсоні 13.01.2010 року звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своїми ухвалами від 13.01.2010 року та від 24.02.2012 року прийняв їх до свого провадження.

В касаційних скаргах Державна податкова адміністрація у Херсонській області та Державна податкова інспекція у місті Херсоні просять скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова адміністрація у Херсонській області та Державна податкова інспекція у місті Херсоні посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального та процесуального права, зокрема, пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, абз. «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №26/23-23524131 від 27.03.2009, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з наступних податкових періодів: травень, жовтень, листопад 2008 року, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.04.2009 №0001772301/0 та від 10.04.2009 №0001802301/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 34165,00грн, нарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 124606,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 62303,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем: п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок незаконного включення до складу податкових зобов'язань скороченої податкової декларації податку на додану вартість сільгосптоваровиробника сум податку на додану вартість за послуги по переробці давальницької сировини та по винагороді за послуги комісії, як таких, що не пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива»є сільськогосподарським товаровиробником та, згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»користується пільгою, яка встановлює звільнення від сплати до бюджету сум податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва із залишенням зазначених коштів у розпорядженні сільгосптоваровиробника.

З травня по листопад 2008 року підприємство (комітент) укладало договори комісії з ТОВ ЗПП «Зерно Таврії»на продаж від свого імені та за рахунок комітенту макухи соєвої, масла соєвого, кукурудзи та отримувало за це винагороду. Суму податку на додану вартість по винагороді за послуги комісії по реалізації вказаної сільносппродукції позивач включав до складу податкових зобов'язань скороченої декларації сільгосптоваровиробника.

Крім цього у зазначеному періоді позивач укладав договори на переробку давальницької сировини з ТОВ ЗПП «Зерно Таврії», винагороду, отриману від такої діяльності, він також включав до складу податкових зобов'язань та відображав у скороченій декларації сільгосптоваровиробника.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 01 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином пункт 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»спрямований на стимулювання сільськогосподарського товаровиробника на виробництво сільськогосподарської продукції.

З огляду на те, що надання послуг позивачем за договорами комісії та договорами на переробку давальницької сировини, укладеними із ТОВ ЗПП «Зерно Таврії», не пов'язано із виробництвом сільськогосподарської продукції Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива», то відповідно, у нього відсутнє право для застосування пункту 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, то оскаржувана постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року підлягає скасуванню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року-залишенню в силі як скасована помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Херсонській області та Державної податкової інспекції у місті Херсоні задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 року скасувати, залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв