Ухвала суду № 29013277, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К-17593/10-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Патюк А.О.

за участю представників позивача -Чехонадського А.О.

відповідача -Шевченка Т.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 року у справі №14/214 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Кіровоград»до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Кіровоград»до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді задоволено повністю. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 04.10.2007 №0001272300/0, від 11.12.2007 №0001272300/1, від 20.03.2008 №0001272300/2, а також від 11.12.2007 №0001572300/0, від 07.02.2008 №0001572300/1, від 11.04.2008 №0001572300/2.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 08.04.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.07.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.3 п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2, 3, 11, 12, 13, 15, 16 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу», п.2 Указу Президента України від 23.07.1998 №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №97/23-00/34448807 від 20.09.2007, складеного за результатом виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Кіровоград»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2006 по 30.06.2007, та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2007 №0001272300/0, від 11.12.2007 №0001272300/1, від 20.03.2008 №0001272300/2, якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7426914,00грн. у тому числі 5924348,00грн. основного платежу та 1502566,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також від 11.12.2007 №0001572300/0, від 07.02.2008 №0001572300/1, від 11.04.2008 №0001572300/2, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2928363,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем: п.п.5.4.4 п.5.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5., п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено суму податку на прибуток у розмірі 5924348,00грн. в.т.ч. за 2006 рік у розмірі 67623,00грн., за 2007 рік у розмірі 5856725,00грн. При цьому податковий орган виходив з неправомірності віднесення до складу валових витрат, витрат на проведення свят з рекламними цілями при відкритті магазину «Велика кишеня»та «Заначка»; неправомірності віднесення до складу валових витрат витрат на придбання малоцінних необоротних активів; завищення валових витрат за 2007 рік, як таких, що не підтверджені первинними документами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

За змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Висновок податкового органу про заниження підприємством суми податку на прибуток ґрунтується на підставі того, що підприємство не надало регістри бухгалтерського обліку та первинних документів.

Разом з тим, згідно ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За частиною 3 ст.9 цього ж Закону, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку.

У відповідності до акту перевірки, перевіркою було охоплено суцільним рядком договори, декларації з ПДВ, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, фіскальні звіти по РРО, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери та інші первинні і банківські документи, а перевірка була проведена вибірковим методом.

З матеріалів справи також вбачається, що для з'ясування обставин, що мають значення для розгляду даної справи і потребували спеціальних знань, судом першої інстанції в порядку ст.81 Кодексу адміністративного судочинства України була призначена судова-економічна експертиза, на вирішення якої поставлено ряд питань. За висновком експерта, висновок податкового органу, викладений в акті перевірки №97/23-00/3444/07 від 20.09.2007 щодо заниження товариством суми податку на прибуток за 2007 рік документально не підтверджується.

За результатом розгляду справи не знайшло свого підтвердження і твердження податкового органу про збільшення валових витрат в результаті подвійного віднесення позивачем на валові витрати витрат на придбання малоцінних необоротних активів.

З огляду на зазначене, та незважаючи на наявність порушень позивачем п.п.5.5. п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проте, за відсутності обрахування валового доходу підприємства при визначенні об'єкту оподаткування, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв