Рішення № 2901315, 04.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.09 р. Справа № 7/294

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” м. Донецьк

До відповідача: Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення суми пені у розмірі 592 ,28 грн.

За участю представників:

від позивача: Дашивець В.Г. – довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 27.01.2009р. оголошувалась перерва до 04.02.2009р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

ТОВ “Сервіс-Інвест” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ДП “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” м. Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 21 996,86 грн., пені – 592, 28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №10008001 від 01.10.2004р. з додатками; звіти про використання електроенергії за жовтень – листопад 2008р.

Клопотанням від 15.01.2009р. позивач повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу, зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 592, 28 грн.

Відповідач у відзиві №51/01-П7 від 23.01.2009р. повідомив про сплату суми основного боргу у розмірі 21 996,86 грн. 09.01.2009р. У відзиві та у судовому засіданні відповідач зазначив, що на його думку заявлена до стягнення позивачем сума пені не підлягає задоволенню у зв’язку із добровільним погашенням заборгованості 09.01.2009р., після подачі позову до суду, але до отримання від господарського суду ухвали про порушення справи № 7/294 та копії позовної заяви від позивача. До того ж, відповідач у відзиві посилається на неотримання від позивача претензії або вимоги, в порядку ст. 530 ЦК України. Разом з цим, факт отримання рахунків на оплату за спожиту електроенергію за жовтень 2008р. та листопад 2008р. у судовому засіданні 27.01.2009р., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №10008001 від 01.10.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Згідно п.9.4 Договору, він укладається на термін до 31.12.2005 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірної суми сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику вартість електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що споживач зобов’язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно з додатками „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Додатком до договору №2 „Порядок розрахунків” (пункт 3.2) передбачено, що споживач здійснює оплату отриманих від постачальника електричної енергії рахунків самостійно, до 03 числа поточного місяця сплачує суму остаточного розрахунку за попередній розрахунковий період.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором протягом жовтня-листопада 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджено матеріалами справи та сторонами у судовому засіданні, та виставив відповідачу відповідні рахунки на сплату, про отримання яких свідчить підпис останнього на самих рахунках (рахунок за жовтень 2008р. отриманий відповідачем 03.11.2008р., рахунок за листопад отриманий відповідачем 01.12.2008р.).

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої електричної енергії належним чином не виконав, послуги з електропостачання сплатив несвоєчасно, з порушенням термінів, передбачених договору та додатку №2 „Порядок розрахунків” до договору, а саме: вищезазначені рахунки за спожиту електроенергію протягом жовтня – листопада 2008р. відповідач оплатив 09.01.2009р., що підтверджується платіжним дорученням № 1120 від 09.01.2009р. та відповідачем у відзиві на позов, сторонами у судовому засіданні 27.01.2009р.

У зв’язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 592, 28 грн. за період з 04.11.2008р. по 15.12.2008р.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених Додатком №2 „Порядок розрахунків” до нього, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеня перерахована судом з урахуванням умов договору та діючого законодавства, складає 576, 25 грн. та підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв’язку з необґрунтованістю заявлення.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” м.Донецьк до Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” м. Донецьк про стягнення суми пені у розмірі 592 ,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю “Скрап” (83008, м.Донецьк, вул..Югославська, 28; 83001, м.Донецьк, вул..Стадіонна, 32 а, ІПН 20364201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест” (83001, м.Донецьк, бул.Шевченка, 11, п/р 26003001312038 у філії ЗАТ „ОТП Банк” в м.Донецьк, МФО 335775, ЄДРПОУ 310181549) пеню у сумі 576, 25 грн., державне мито у сумі 5,76 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 3,01 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя