Рішення № 2901307, 02.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.09 р. Справа № 33/199

Суддя господарського суду Донецької області Новікова Р.Г., при секретарі судового засідання Вороному Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного підприємства „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Асдо” м. Донецьк

про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 20034грн.43коп.

за участю представників:

від позивача: Кригіна Т.М. за дов. №413 від 16.01.2009р.

від відповідача: не з’явився

Прокурор: Лисенко С.І., посвід. №1348 від 08.07.1998р.

Суть спору: Донецька прокуратура з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного підприємства „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Асдо” м. Донецьк з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 20034грн.43коп.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на накладну №342 від 29.07.2005р., довіреність №604865 від 29.07.2005р., претензійний лист №7372 від 08.08.2008р., норми Цивільного кодексу України.

Як вказує прокурор, 29.07.2005р. відповідачу була відвантажена продукція (скоба М-16) у кількості 1584шт., на суму 20034грн.43коп. з ПДВ, яка була отримана ТОВ фірмою „Асдо” та несплачена, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 20034грн.43коп.

У зв’язку з невиконанням ТОВ фірмою “Асдо” зобов’язань щодо сплати отриманої продукції, Державним підприємством „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк направлявся претензійний лист №7372 від 08.08.2008р. про зобов’язання сплатити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 20017грн.60коп.

Листом №02-1/10 від 28.10.2008р. відповідач повідомив ДП „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк про нездійснення виробничої та комерційної діяльності, відсутність коштів на розрахунковому рахунку та погашення заборгованості після сплати кредиту банку та зняття з застави з наступною реалізацією майна підприємства.

Як стверджують прокурор та позивач, цими діями відповідач порушує інтереси держави, внаслідок чого заявлений позов про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 20034грн.43коп.

У зв’язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Донецької області від 29.12.2008р., 19.01.2009р. та нез’явленням у судове засідання, розгляд справи відкладався.

Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у позові – 83036, м. Донецьк, квартал 883.

При цьому, згідно поштових повідомлень про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи, відповідач отримував ухвали суду за вищевказаною адресою.

Отже, відповідача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 02.02.2009р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 02.02.2009р. до господарського суду Донецької області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заслухавши доводи прокурора та представника позивача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією прокурора та представника позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Згідно накладної №342 від 29.07.2005р. відповідачу була поставлена продукція (скоба М-16) у кількості 1584шт., на суму 20034грн.43коп. з ПДВ.

З боку відповідача продукція була прийнята уповноваженою на ці дії особою, що підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю серії ЯЕУ №604865 від 29.07.2005р. на отримання від ТОВ фірми „Асдо” цінностей виданими на ім’я Онищенко Святослава Костянтиновича.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одночасно ст. 11 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися відносини з поставки продукції, які врегульовані главою 30 Господарського кодексу України.

Як вбачається зі змісту накладної №342 від 29.07.2005р., довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯЕУ №604865 від 29.07.2005р., асортимент, кількість та вартість були узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк направлявся претензійний лист №7372 від 08.08.2008р. про зобов’язання сплатити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 20017грн.60коп.

Обов’язок сплатити суму боргу в розмірі 20034грн.43коп. виник у відповідача протягом 7 календарних днів з моменту пред’явлення вимоги – 15.08.2008р.

Листом №02-1/10 від 28.10.2008р. відповідач повідомив ДП „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк про нездійснення виробничої та комерційної діяльності, відсутність коштів на розрахунковому рахунку та погашення заборгованості після сплати кредиту банку та зняття з застави з наступною реалізацією майна підприємства.

Таким чином, на момент звернення до суду із позовом, обумовлене невиконанням відповідачем своїх обов’язків, у позивача існувало право вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 20034грн.43коп. з оплати поставленої продукції.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного підприємства „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Асдо” м. Донецьк про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 20034грн.43коп.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 46, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Державного підприємства „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Асдо” м. Донецьк про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 20034грн.43коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Асдо” (83036, м. Донецьк, квартал 883, ЄДРПОУ 20343937) на користь Державного підприємства „Донецька виправна колонія №124” Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (83036, м. Донецьк, квартал 883, ЄДРПОУ 08679942) суму боргу у розмірі 20034грн.43коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Асдо” (83036, м. Донецьк, квартал 883, ЄДРПОУ 20343937) на користь Державного бюджету України суму державного мита в розмірі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати накази після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 02.02.2009р. проголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

Суддя

Вик.: Ващенко О.С., надруковано 5 примірників:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

2 – прокуратурі;

1 – до справи.