Ухвала суду № 29013135, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2013 р. м. Київ К-23212/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Вербицької О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009

у справі № 2-12/3775-2008А (2-12/3775-08А/5002)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос»звернулось до суду, з урахуванням зміни позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим № 0008402301/0 від 19.12.2007, № 0008402301/1 від 20.02.2008.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кронос»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2005 року, складено акт № 1719/23/31395365 від 19.12.2007, в якому зафіксовано порушення: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 979,57 грн. по декларації за серпень 2005 року.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення № 0008402301/0 від 19.12.2007 та № 0008402301/1 від 20.02.2008 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 979,57 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що контрагент позивача - ТОВ «Кримпожсервіс»не сплатив податок на додану вартість до бюджету, а тому ПДВ не належить відшкодуванню з бюджету позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідачем не доведено факту видачі ТОВ «Кримпожсервіс»позивачу податкових накладних, а також не надано доказів включення ТОВ «Кронос» сум ПДВ по таких накладних до податкової декларації за серпень 2005 року, оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 2 979,57 грн. сформована позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Інко».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»:

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8. ст. 1);

- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7);

- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7);

- суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7).

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, оскільки з ним Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протиправним, та відповідно, наявності права у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації за серпень 2005 року в розмірі 2 979,57 грн., не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів; не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі, яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2005 року в розмірі 2 979,57 грн.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до відповідного суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2009 та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.В. Вербицька З оригіналом згідно Помічник судді М.І. Головачова