Ухвала суду № 29013134, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року м. Київ К-24956/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Вербицької О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009

та постанову Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007

у справі № 11/465/07 (22а-1348/2008)

за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдагро»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Солікс Лтд»

про застосування наслідків нікчемності правочинів

ВСТАНОВИВ:

В червні 2007 року Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочинів та стягнення відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України з ТОВ «Солікс Лтд»на користь ТОВ «Укртрейдагро» 144 646,44 грн. вартості отриманого останнім за правочином по постачанню металоконструкцій та наданню послуг з порізки металоконструкцій; з ТОВ «Укртрейдагро»в доход держави вказаної суми за договором; з ТОВ «Солікс Лтд»на користь ТОВ «Укртрейдагро» 271 189,63 грн., як вартості отриманого з ТОВ «Укртрейдагро»за правочином по постачанню металоконструкцій та стягнення з останнього в доход держави вказаної суми коштів.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 рішення суду першої інстанції змінено шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на безпідставність тверджень позивача про нікчемність угод, укладених між відповідачами, та викладення абзацу першого резолютивної частини постанови в наступній редакції: «відмовити ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Укртрейдагро»та ТОВ «Солікс Лтд»про застосування наслідків недійсності правочинів, у зв'язку із закінченням строків застосування адміністративно-господарських санкцій».

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому-травні 2006 року ТОВ «Укртрейдагро»виступало як сторона господарських зобов'язань по правочинах, укладених з ТОВ «Солікс Лтд».

19.12.2006 співробітниками ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Укртрейдагро»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, складено акт №260/23-300/32188685 від 19.12.2006, в якому зазначено, що в лютому 2006 року ТОВ «Укртрейдагро»отримало від ТОВ «Солікс Лтд»металоконструкції в кількості 133 825 т., а також послуги з порізки металоконструкцій на загальну суму 144 646,44 грн., в т.ч. ПДВ -24 107,74 грн. Розрахунки між підприємствами проведено у лютому 2006 року у готівковій формі на загальну суму 140 000 грн.

В березні 2006 року ТОВ «Укртрейдагро»отримало від ТОВ «Солікс Лтд»металоконструкції в кількості 283 005 т. на суму 271 189,63 грн., в т.ч. ПДВ - 45 198,27 грн. Розрахунки за вказаним правочином проведено в березні -квітні 2006 року.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2006 припинено юридичну особу ТОВ «Солікс Лтд».

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Солікс Лтд»анульовано актом № 999 від 23.10.2005.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не ставилось питання щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними (нікчемними), а тому суд не вправі був застосувати правові наслідки недійсності правочинів встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби вправі на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. При цьому у разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.

Оскільки, на момент укладання та виконання угод між ТОВ «Укртрейдагро»та ТОВ «Солікс Лтд»свідоцтво останнього, як платника податку на додану вартість було анульоване, а юридичну особу ТОВ «Солікс Лтд»було припинено на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2006, тому суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у ТОВ «Солікс Лтд»наміру на вчинення названих вище правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме: з метою приховування доходів від оподаткування.

Із врахуванням наведених положень ст. 207 Господарського кодексу України, а також ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України укладені між ТОВ «Солікс Лтд»та ТОВ «Укртрейдагро»правочини є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Проте, дана адміністративно-господарська санкція не може застосовуватись без дотримання строків встановлених ст. 250 цього Кодексу, -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Підсумовуючи вищенаведене та те, що господарські зобов'язання були вчинені відповідачами протягом лютого-березня 2006 року, а податковий орган звернувся до суду з позовом лише в червні 2007 року, тобто з порушенням встановлених законодавством строків, тому судами вірно зазначено, що підстави для задоволення позовних вимог -відсутні.

Зважаючи на вищезазначене та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, з урахуванням внесених змін рішенням суду апеляційної інстанції, є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.В. Вербицька