Ухвала суду № 29013123, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2013 р. м. Київ К-13047/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Мишакова Ю. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Т»на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 рокуу справі№ 20/324-НАза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Т»доДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькомупроскасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2008 року у справі № 20/324-НА позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 1296701703/0/1386 від 03.03.2008 року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000552301/1322 від 28.02.2008 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задоволено. Постанову Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2008 року у справі № 20/324-нА скасовано. Прийнято нову постанову. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: невірним застосуванням судом приписів п. п. 1, 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 7.3 ст. 7, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому планової перевірки ТОВ «Фоззі-Т»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року складено акт № 1216/23-4/32517700 від 19.02.2008 року, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1296701703/0/1386 від 03.03.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»на загальну суму 7 241,46 грн. та рішення № 0000552301/1322 від 28.02.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5 146,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності спірних рішень податкового органу.

Апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, а тому розрахунки через касу підприємства з випискою прибуткових касових ордерів за надані путівки на санаторно-курортне лікування мали бути здійснені із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Також апеляційним судом зазначено, що оскільки нерезидент не подав до податкового органу заяву про самостійне визначення резидентського статусу, то будь-який податковий агент повинен утримувати з такого іноземця податок за подвійним розміром ставки, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 ст. 7 цього Закону, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону.

В абз. 1 пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що зазначені в пп. 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом -фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.

Підпункт 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 цього Закону визначає правила оподаткування отриманих нерезидентами доходів з джерелом їх походження з України, перелік (визначення) яких надається в п. 1.3 ст. 1 цього Закону.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України включає в себе, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені, надані) працедавцем внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, незалежно від того, є такий працедавець резидентом або нерезидентом.

Отже, заробітна плата, незалежно від джерела її виплати, що виплачується нерезиденту працедавцем-резидентом, підлягає оподатковуванню за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційного суду про необхідність застосування ставки, визначеної п. 7.3 ст. 7 даного Закону.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 1296701703/0/1386 від 03.03.2008 року, оскільки платником правомірно застосовано ставку податку при оподаткуванні доходів громадянина Росії ОСОБА_7

Підставою прийняття рішення про застосування штрафних санкцій № 0000552301/1322 від 28.02.2008 року став висновок податкового органу щодо порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»при оплаті путівок на санаторно-курортне лікування без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначається обов'язок застосування реєстратора розрахункових операцій підприємством при здійсненні останнім операцій з надання послуг, продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування, з метою отримання прибутку підприємством від зайняття такою діяльністю.

Колегія суддів погоджується з доводами місцевого адміністративного суду про те, що оскільки в даному випадку позивачем були надані путівки працівникам підприємства, прийняття часткової оплати вартості путівки шляхом оформлення позивачем прибуткового касового ордеру є правомірним, позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Т»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2009 року у справі № 20/324-НА скасувати.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2008 року у справі № 20/324-НА залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак