Ухвала суду № 29013125, 29.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року м. Київ К-35998/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р.

у справі № 2-а-23/08

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство Національна акціонерна компанія «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія»(далі -позивач, ДП НАК «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі -відповідач, ДПІ у м. Чернігові) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2008 р. позов задоволено. Визнано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2008 р. № 0014921720/0 ДПІ у м. Чернігові по податковому зобов'язанню по податку з доходів фізичних осіб у сумі 11 044, 41 грн. та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2008 р. № 0014871720/0 ДПІ у м. Чернігові по податковому зобов'язанню по податку з доходів фізичних осіб в частині суми 3123, 90 грн. нечинними.

У касаційній скарзі ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р. скасувати та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2008 р.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Чернігові проведено виїзну планову перевірку Виробництва «Комфорт»позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 січня 2008 року, за результатами якої складено акт №165/23/25999699 від 22.02.2008 р. та виїзну планову перевірку Управління виробничо-технічного забезпечення та комплекції позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено Акт №186/23/05479898 від 28.02.2008 р.

Перевірками встановлено порушення позивачем п.п. 4.2.1, п.п. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2, п. 4.3 ст. 4, п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 п. 9.10 ст. 9, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі Акта № 165/23/25999699 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014871720/0 від 03.03.2008 р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3 174,99 грн.

На підставі акта № 186/23/05479898 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014921720/0 від 05.03.2008 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 11 044,41 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно з абз. другим Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої Міністерством юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658, службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»установлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням (з відповідним їх оформленням як відряджень та виконанням положень п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»), надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників не будуть розглядатися як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, установлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Чернігівнафтогазгеологія» відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов