Ухвала суду № 29013115, 29.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року м. Київ К-25387/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову господарського суду Вінницької області від 24.05.2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 року

у справі № 12/288-05 (№ 22-а-2308/08)

за позовом Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Вінницьке обласне комунально виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" (далі по тексту -позивач, ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Вінницької області від 24.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 року позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Вінницької області від 24.05.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності ВОКВП ВКГ "Вінницяводоканал", з податку на прибуток за 1 -й кв., півріччя та 3-й кв. 2004 pоку, актів документальної перевірки № 98/23-4-11-03339012 від 16.05.2003 pоку, № 260-23-60/03339012 від 02.07.2004 року, за результатами якої складено акт від № 3/15-4 від 10.01.2005 року .

В акті перевірки зазначено, що позивачем у рядок 09 податкових декларацій з податку на прибуток за 1 - й кв., півріччя та 3-й кв.2004 року перенесено балансові збитки, не компенсовані прибутками в сумі 821,4 тис. грн., які фактично складають 148,6 тис. грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001981500/2 від 02.06.2005 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 49900 грн. (47500 грн. - основний платіж, 2400 грн. - штрафні санкції).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181- ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною перевіркою є перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, висновки податкового органу щодо завищення відповідачем валових витрат у 2002 році, які перенесені як некомпенсовані прибутками підприємства у податкові декларації за 1-й квартал, півріччя та 3-й квартал 2004 року, спростовуються первинними бухгалтерськими документами підприємства, висновком № 1208-209 від 04.04.2007 року судово - економічної експертизи, поясненнями судового експерта.

Крім того, судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що при камеральній перевірці підприємства відповідачем використані дані актів документальної перевірки № 98/23-4-11-03339012 від 16.05.2003 року (за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2003 p.), № 260-23-60/03339012 від 02.07.2004 року (за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 p.), що суперечить Закону України від 21.12.2000 року № 2181 - ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Вінницької області від 24.05.2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

2. Постанову господарського суду Вінницької області від 24.05.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов