Постанова № 29013111, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2013 р. м. Київ К-44506/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Железняк О. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиВідкритого акціонерного товариства «ГЕРКОН»та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжяна постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 рокуу справі№ 9/277/07-АПза позовомВідкритого акціонерного товариства «ГЕРКОН»доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжяпроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.08.2007 року у справі № 9/227/07-АП позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0001912302/0 від 14.12.2006 року, № 0001902302/0 від 14.12.2006 року, № 0001912302/1 від 09.01.2007 року, № 0001902302/1 від 09.01.2007 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя задоволено частково. Постанову Господарського суду Запорізької області від 29.08.2007 року у справі № 9/227/07-АП скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову частково. Визнано протиправно та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0001902302/0 від 14.12.2006 року та № 0001902302/1 від 09.01.2007 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 19 Конституції Країни, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя також подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову апеляційного суду. Заявник просить скувати оскаржену постанову в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в позові в цій частині, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 8.1.2 п. 8.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 88 «нематеріальні активи».

Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами планової документальної перевірки з питань дотримання ВАТ «ГЕРКОН»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2006 року, складено акт № 132/23-2/22116418 від 06.12.2006 року, яким зафіксовано порушення пп. пп. 7.2.1, 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим підприємством занижено ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 124 576,86 грн. та податок за прибуток на суму 17 047,00 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2006 року, № 0001912302/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186 865,30 грн. (у тому числі за основним платежем -124 576,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -62 288,44 грн.); податкове повідомлення-рішення від 14.12.2006 року № 0001902302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 23 028,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 15 352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -7 676,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001912302/1 від 09.01.2007 року, № 0001902302/1 від 09.01.2007 року.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з монтажних робіт та створенню і організації роботи модуля приймання платежів від ТОВ «Медман»(податковий номер 229170508327) на загальну суму 124 576,86 грн.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вищенаведеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Медман»станом на 2005-2006 роки не зареєструвалось у якості платника ПДВ та не сплачувало ПДВ до бюджету, колегія суддів вважає, що податковий орган обґрунтовано дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту та прийняв законне рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки позивач не мав права на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від зазначеного контрагента.

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі позивача щодо наявності накладних виписаних ТОВ «Медман», підлягають відхиленню, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено імперативну умову про наявність у суб'єкта господарювання права на видачу податкових накладних.

Решта доводів позивача викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками позивача та суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0001902302/0, № 0001902302/1, оскільки отримані послуги по навчанню працівників позивача є об'єктом інтелектуальної власності і є не окремою послугою, а складовою частиною технології використання обладнання; надаються ці знання лише покупцям обладнання.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Перевіркою встановлено укладення трьохстороннього контракту на поставку і монтаж № 6709 від 30.10.2000 року між ВАТ «ГЕРКОН»(покупець) та «Alcatel CIT»(постачальник), ALCATEL NEWTWORK SYSTEM UKRAINE (ANSU) (постачальник), згідно п. 19.1 ст. 19 якого ANSU зобов'язується виконати послуги з навчання персоналу замовника, який буде відповідати за установку, обслуговування і експлуатацію виробів.

Для надання послуг по навчанню ANSU працівникам позивача окремого контракту не складалося. Проходження навчання працівниками позивача є обов'язковою умовою при виконанні обов'язків за контрактом № 6709 «На постачання та монтаж», яка надає право та кваліфікацію працівникам позивача експлуатувати та обслуговувати отримане обладнання.

Відповідач стверджує про завищення позивачем суми амортизації у розмірі 66 178,68 грн., оскільки позивачем до складу амортизаційних відрахувань включено суми амортизації по об'єкту нематеріальних активів «навчання».

Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 цього Закону нематеріальний актив -це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримані послуги по навчанню ANSU працівників позивача є об'єктом інтелектуальної власності, оскільки таке навчання є не окремою послугою, а складовою частиною технології використання обладнання, надаються ці знання лише покупцям обладнання.

Поняття інтелектуальної власності врегульоване положеннями Книги четвертої Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 420 цього Кодексу визначено, що до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Колегія суддів вважає хибним твердження суду апеляційної інстанції про те, що результати навчання працівників позивача є інтелектуальною власністю, оскільки отриманні знання не підпадають під визначення об'єктів інтелектуальної власності в розумінні зазначених положень законодавства.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку про правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 23 028,00 грн. у зв'язку необґрунтованим віднесенням до складу амортизаційних відрахувань по навчанню працівників товариства.

Порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень у справі в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0001902302/0 від 14.12.2006 року та № 0001902302/1 від 09.01.2007 року та прийняття нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ГЕРКОН»задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року у справі № 9/227/07-АП скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0001902302/0 від 14.12.2006 року та № 0001902302/1 від 09.01.2007 року.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2009 року у справі № 9/227/07-АП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак