Ухвала суду № 29011429, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8900/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду повторної скарги, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач 1), Державної податкової служби (далі - Відповідач 2) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000412202 та №0000422202 від 10.02.2012 року, №0002882206 від 03.05.2012 року, скасування рішення про результати розгляду повторної скарги від 22.06.2012 року №10656/6/10-2415.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач (код за ЄДРПОУ 34240521) зареєстрований як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.03.2006 року та перебуває на обліку у Відповідача 1.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань, що стали предметом оскарження акту планової виїзної перевірки від 07.12.2011 року №1585/23-2/34240521 з питань правильності обчислення податком на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (№185/94-ВР від 23.09.1994), що полягало у порушенні позивачем 180-ти денного терміну розрахунків у сфері ЗЕД, та порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині недекларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України.

10.02.2012 року Відповідачем 1 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000412202, яким Позивачу за порушення ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 3 258 719,00 грн. та №0000422202, яким до Позивача за порушення п. 1 ст. 9 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 700,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Державна податкова служба у місті Києві у рішенні від 17.04.2012 року № 2193/10/12-114 дійшла висновку про необхідність збільшення суми пені за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2012 року №0000412202, в результаті чого Відповідачем 1 03.05.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002882206, яким нараховано Позивачу суму пені за порушення ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в розмірі 829 196,84 грн.

25.04.2012 року Позивачем подано повторну скаргу №51 до Відповідача 2 на податкові повідомлення-рішення від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202 та рішення Державної податкової служби у м. Києві №2193/10/12-114 від 17.04.2012 року.

За наслідками розгляду повторної скарги Позивача рішенням Відповідача 2 від 22.06.2012 року №10656/6/10-2415 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 10.02.2012 року №0000412202, №000042202 з урахуванням рішення Державної податкової служби у м.Києві від 17.04.2012 року №2193/10/12-114.

26.07.2007 року між Позивачем (як ексклюзивним імпортером) та фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) укладено договір б/н, за умовами якого Позивач зобов'язувався здійснювати імпорт продукції фірми MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) та продавати її на території України, реалізовувати її торгівельним та посередницьким компаніям, здійснювати загальне керівництво цим ринком і виконувати в зв'язку з цим всі необхідні по даному Договору дії.

Фірма MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) залишає за собою право здійснювати прямі поставки на території договору кінцевим користувачам, які звертаються безпосередньо до виробника.

В ході планової перевірки податковим органом встановлено, що згідно актів, підписаних сторонами договору на його виконання, вартість виконаних робіт станом на 01.07.2008 року становила 1092365,00 євро. Відповідно до картки рахунку № 362, наданої Позивачем до заперечень на акт перевірки, заборгованість нерезидента станом на 01.07.2008 року складає 717 667,00 євро.

Різниця в сумі 374 698,00 євро становить вартість наданих Позивачем послуг (послуги з продажу автомобілів виробництва MAN NUTZFAHRZEUGE AG, Німеччина) на користь нерезидента відповідно до договору від 26 липня 2007 року №б/н.

Факт надання вказаних послуг підтверджується актом №6 від 30.06.2008 року, яким зафіксовано факт надання Позивачем послуг по Договору (отримання та оплата транспортних засобів), за які нараховується винагорода у розмірі 374 698,00 євро, податковою накладною від 30.06.2008 року №1576 на суму 2 858 123,28 грн., в якій Позивач визначений як постачальних послуг, а фірма MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина) - покупець, податковою декларацією з податку на додану вартість за І півріччя 2008 року (вх. № 256418 від 09.07.2008 року) та додатку № 5 до неї.

Отже, 180-денний строк сплати коштів за надані послуги настав 27.12.2008 року (180 днів з 30.06.2008 року).

Проте, відповідно до наданих до перевірки документів оплата на рахунок Позивача станом на 30.06.2011 року не надійшла, у зв'язку з чим встановлено порушення строку надходження валютної виручки.

Позивачем надавалася копія акту про надання послуг №1DS від 31.08.2010 року, складеного між ним та фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG, на загальну суму 374 698,00 євро та акт про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2010 року, яким заборгованість нерезидента в сумі 1 648 605,00 євро перед Позивачем (в тому числі заборгованість по акту від 31 серпня 2010 року на суму 374 698,00 євро) погашена в повному обсязі за рахунок існуючої заборгованості Позивача перед фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина).

Вказаними документами, на думку Позивача, підтверджується той факт, що ще 31.08.2010 року (тобто в межах 180-денного строку) фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG погашено заборгованість у розмірі 374 698,00 євро.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами, а зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Положеннями декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», зокрема, статтею 9, передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Приписами ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані спеціальні санкції у вигляді накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ч.1 ст.4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Приписами ч.5 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань продавця вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Експортна операція, здійснена за договором, укладеним між Позивачем та фірмою MAN NUTZFAHRZEUGE AG, відображена в бухгалтерському обліку підприємства у другому кварталі 2008 року, що підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей, в податковій декларації з податку на додану вартість за І півріччя 2008 року (вх. № 256418 від 09.07.2008 року), додатку № 5 до неї, в декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя за І квартал 2008 року (у рядку 01.1 «доходи від продажу товарів, робіт, послуг»).

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що датою завершення експортної операції є 30.06.2008 року.

Крім того, цей факт підтверджується податковою накладною від 30.06.2008 року №1576 на суму 2 858 123,28 грн., виписаною Позивачем, як постачальником послуг, на користь нерезидента - фірми MAN NUTZFAHRZEUGE AG (Німеччина), як покупця.

Факт надання послуг саме у червні 2008 року підтверджується також вантажними митними деклараціями та товаросупровідними документами до них, з яких вбачаться, що ввезення на територію України транспортних засобів, що вказані в акті виконаних робіт № 6 від 30.06.2008 року, відбулось протягом червня - липня 2008 року.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України за №136, встановлено, що за наявності кількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписаний раніше.

Отже, строк у 180 календарних днів повинен відраховувавтися з дати підписання акту - 30.06.2008 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність висновків Відповідача 1 щодо настання строку отримання валютної виручки 27.12.2008 року та ненадходження валютних коштів від нерезидента у зазначений строк, а тому Відповідачем 1 вірно визначено, що датою виникнення заборгованості є 28.12.2008 року - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною операцією.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Серед встановленого статтями 9, 10 Кодексу переліку загальнодержавних та місцевих податків, пеня, що застосовується за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не передбачена.

Статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, пеня за порушення резидентами термінів, встановлених ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка була застосована Відповідачем, також не включена до переліку податків та зборів.

Згідно ч.1 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом 10.02.2012 року та 03.05.2012 року.

Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набрав чинності з 01.01.2011 року, ст. 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, згідно якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що обмеження у строках застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюються на штрафні санкції, що застосовуються органами податкової служби, відповідно, Відповідачем 1 правомірно застосовано фінансові санкції за порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п.56.2 ст.56 Кодексу у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п.56.10 ст.56 Кодексу рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що оцінка тих чи інших доводів скаржника в процедурі адміністративного оскарження є виключною компетенцією податкового органу та, відповідно, погоджується із рішенням про відмову в задоволені позовних вимог стосовно скасування рішення про результати розгляду повторної скарги.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами на виконання зазначеного положення доведено правомірність винесених ними рішень.

Позивач, в свою чергу, не надав допустимих та належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАН Трак енд Бас Юкрейн» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 29 січня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.