Ухвала суду № 29011369, 30.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2590/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюк В.В., Мамчура Я.С.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Концерна «Техвоєнсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Черкаси до Концерну «Техвоєнсервіс» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна,- суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Черкаси до Концерну «Техвоєнсервіс» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу у розмірі 334 320,85 грн. за рахунок майна платника податку - задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову задоволення позову.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухав суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за Філією відповідача згідно облікової картки платника податків обліковується заборгованість у розмірі 334 329,85 гривень, в тому числі по земельному податку на суму 236 895,40 грн. та по податку на додану вартість на суму 97 425,45 гривень. Вказана заборгованість виникла на підставі: - самостійно поданого відповідачем податкового розрахунку земельного податку на 2008 року № 284193 на суму 76 056,00 грн. (а. с. 37); 2009 рік від 30.01.2009 року № 7350 на суму 34 826,12 грн. (а. с. 6-8); 2010 рік від 28.01.2010 № 4827 на суму 110 510,78 грн. (а. с. 13-14); 2011 року № 3136 на суму 92 082,00 грн. та уточнюючого розрахунку № 9004381930 від 24.06.2011 року на суму 123 058,56 грн. (а. с. 29-34);

- податкових повідомлень-рішень № 0014871503 та № 0014861503/0 від 07.10.2009 року на суму 57,14 грн. та 990,78 грн., які вручені 23.10.2009 року бухгалтеру відповідача (а. с. 9);

- податкового повідомлення-рішення № 0015291503/0 від 13.10.2009 року на суму 1627,04 грн., яке вручено 23.10.2009 року бухгалтеру відповідача (а. с. 10);

- податкового повідомлення-рішення № 0015501503/0 від 16.10.2009 року на суму 870,66 грн., яке вручено 23.10.2009 року бухгалтеру відповідача (а. с. 11);

- податкового повідомлення-рішення № 0000181503/0 від 19.01.2010 року на суму 869,50 грн., яке вручено 25.01.2010 року бухгалтеру відповідача (а. с. 12);

- податкового повідомлення-рішення №0007521503/0 від 14.05.2010 року на суму 8236,11 грн., яке вручено 20.05.2010 року бухгалтеру відповідача (а. с. 20);

- податкового повідомлення-рішення № 0005821503/0 від 02.04.2010 року на суму 2075,46 грн., яке вручено 20.05.2010 року бухгалтеру відповідача (а. с. 21);

- податкового повідомлення-рішення № 0021561503/0 від 31.12.2010 року на суму 4443,28 грн., яке вручено 23.03.2011 року бухгалтеру відповідача (а. с. 26);

- податкового повідомлення-рішення № 0017821503/0 від 01.12.2010 року на суму 9428,37 грн., яке вручено 23.03.2011 року бухгалтеру відповідача (а. с. 27);

- договору про розстрочення податкових зобов'язань від 30.10.2008 року № 151/24-115 на суму 25 000,00 грн. (а. с. 3)

- договору про розстрочення податкових зобов'язань від 01.12.2008 року № 184/24-115 на суму 24 978,42 грн.

- самостійно поданої відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість на 2008 року № 284193 на суму 76 056,00 грн. (а. с. 37); від19.01.2009 року № 319315 на суму 26 570,00 грн. (а. с. 41);

- податкового повідомлення-рішення № 000632301/0 від 19.02.2009 року на суму 16375,00 грн. (а. с. 49), яке вручено 23.02.2009 року директору відповідачу.

- податкового повідомлення-рішення № 0007901502/0 від 08.05.2009 року на суму 5865,32 грн., яке вручено 13.05.2009 року бухгалтеру відповідача (а. с. 50).

Податковим органом на виконання покладених законом обов'язків були направлені відповідачу податкові вимоги № 1/2514 від 24.12.2008 року на суму 25 273,50 грн.(а.с. 51) та № 2/314 від 28.01.2009 року на суму 111 012,82 грн.(а. с. 51).

Ці податкові вимоги відповідачем в межах подальшої процедури апеляційного оскарження та в судовому порядку не оскаржувались. Через відсутність коштів на рахунках Концерну «Техвоєнсервіс» згідно п. 2.21, п. 2.20, п. 2.18 глави 2 Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» вони були повернуті без виконання.

З метою погашення податкового боргу Державною податковою інспекцією у місті Черкаси проведено опис майна Концерна «Техвоєнсервіс», про що складено акти опису майна від 22.01.2010 року№ 293/24-109, від 11.05.2010 року№ 2902/24-1/34879020 (а.с.95,96), відомості з яких було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, дійшов обгрунтованого висновку, з яким колегія суддів апеляційної інстанції погоджується виходячи з наступного.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Отже, очевидним є те, що законодавець в чіткій послідовності прописує процедуру стягнення податкового боргу.

Відповідно до п. 95.1 Податкового кодексу України Стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, може здійснюватись лише у разі недостатності коштів, які перебувають у його власності. Суд дійшов належного висновку, що наведені правові норми свідчать про те, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок коштів, що належать такому платнику податків, здійснюється органом державної податкової служби виключно на підставі рішення суду і передує процедурі продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При винесенні оскаржуваного рішення, судом було враховано те, що загальна сума боргу по земельному податку становить: 430 688,88 грн.- 193 793,48 грн(сплачено самостійно боржником) = 236 895,40 грн., а загальна сума боргу по податку на додану вартість: 188 344,20 грн - 90 918,75 грн (сплачено самостійно боржником)= 97 425,45 грн. А тому виходячи з цього, загальною сумою заборгованості є: 236 895,40 грн. + 97 425,45 грн. = 334 320,85 грн.

До 01 січня 2011 року процедура погашення податкового боргу платника податків регламентувалася Законом № 2181.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону № 2181 (який діяв на момент виникнення права податкової застави) з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181).

Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів (п. 8.3. ст. 8 Закону № 2181).

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, згідно з п. 1 ч. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» якого Закон № 2181 втратив чинність.

В силу підпункту 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зауважує, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податкові заставі, що передбачено п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу матеріалів справи та нормативно-правової бази, колегія суддів вважає правомірним рішення першої інстанції щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки було дотримано всі вимоги: наявність податкового боргу, направлення податкової вимоги, спливу 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги; недостатність коштів платника податку, які перебувають у його власності. Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від « 15» серпня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Концерна «Техвоєнсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Мамчур Я.С