Постанова № 29011028, 30.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Справа № 19/5025/1091/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1; ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача УДППЗ "Укрпошта" Хмельницька дирекція на рішення господарського суду Хмельницької області від 4 грудня 2012 року у справі № 19/5025/1091/12 (суддя Розізнана І.В.)

за позовом УДППЗ "Укрпошта" Хмельницька дирекція

до відповідача Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4

про стягнення 11 916 грн. 66 коп..

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 4 грудня 2012 року по справ № 19/5025/1091/12 (а.с. 110-113), з підстав вказаних у даному рішенні, позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" м.Хмельницький (надалі - Позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (надалі - Відповідач) про стягнення 16 663 грн. 06 коп. задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1476 грн. 79 коп. неустойки та судовий збір в розмірі 142 грн. 60 коп...

Не погоджуючись з даним рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 121-123) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 грудня 2012 року (а.с. 120), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30 січня 2013 року.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 137-140), в якому з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

21 січня 2013 року, на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, від Позивача надійшло клопотання в якому з підстав, вказаних у даному клопотанні, просить апеляційну скаргу розглянути без участі його представника; рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 140).

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представника Позивача.

В судовому засіданні від 30 січня 2013 року представники Відповідача заперечили проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі Позивача, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 4 грудня 2012 року по даній справі слід змінти, а апеляційну скаргу Позивача - задовольнити частково. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Судом встановлено, що, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Позивач є власником 77/100 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

1 квітня 2004 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 14-9 (надалі - Договір; а.с. 8-10), за умовами якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (будівлю магазину, площею 124,10 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Позивача) з метою розміщення магазину продовольчих товарів.

Розділом 2 Договору Позивач і Відповідач передбачили: що Відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Позивачем і Відповідачем цього Договору та акта приймання-передачі майна; у разі припинення дії Договору майно повертається Відповідачем Позивачу; Відповідач повертає майно Позивачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим Договором; майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі; обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 116,5 грн. - ІV 2004. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

За змістом пункту 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць, на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до пункту 3.3 Договору, Відповідач перераховує орендну плату до державного бюджету в розмірі 30 % та Позивачеві 70 % нарахованої суми за кожен місяць не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі платіжних вимог-доручень (рахунків) Позивача, які надсилаються Відповідачем рекомендованим листом або вручаються під розпис протягом 3 днів після закінчення місяця.

Пунктом 5.7 Договору передбачено обов'язок Відповідача у разі припинення або розірвання Договору повернути Позивачеві або підприємству вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального зносу, та відшкодувати Позивачеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини Відповідача.

За змістом пунктів 10.1, 10.5, 10.7 Договору укладено строком на 1 рік, що діє з 1 квітня 2004 року по 1 квітня 2005 року включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором; чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з акту приймання - передачі нежитлових приміщень (а.с. 11) Позивач передав, а Відповідач прийняв згідно Договору № 14-9 будівлю магазину загальною площею 124,1 кв.м. в АДРЕСА_1.

Додатковим договором № 1 від 10 січня 2007 року (а.с. 12) Позивачем і Відповідачем внесено зміни до пункту 3.1 Договору і визначено, що: за базовий місяць-січень 2007 року орендна плата складає 158 грн. 88 коп. без ПДВ та без врахування індексу інфляції за січень 2007 року.

Колегія суддів, дослідивши наявні матеріали справи зазначає, що Позивач вказує, що Відповідач використовує приміщення, що перебувало у нього в оренді, не за цільовим призначенням.

На підтвердження вказаного, Позивач надав в обґрунтування своїх вимог докази, наявні в матеріалах справи, а саме: акти обстеження від 11 травня 2012 року та 29 травня 2012 року, складені Позивачем, в яких зафіксовано факт розміщення магазину непродовольчих товарів в приміщенні, що передавалось Відповідачу за договором оренди та актом приймання - передачі (а.с. 17, 18); довідку Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-08 від 5 червня 2012 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивачаза період з 1 квітня 2010 року по 1 квітня 2012 року, якою визначено, що орендоване приміщення використовується для розміщення магазину непродовольчих товарів, орендна ставка повинна становити 18 % замість застосовуваної 8 %, в зв'язку з чим Хмельницькій дирекції завдано збитків на суму 11526,74 грн. (а.с. 57 - 59); акт комплексної перевірки виробничої та фінансово-господарської діяльності Позивача № 17-20-09 від 9 грудня 2011 року, в якому вказано про використання Відповідачем орендованого майна під магазин непродовольчих товарів (а.с. 60 - 62).

При цьому, Рівненський апеляційний суд критично оцінює доводи Позивача щодо нецільового використання приміщення по Договору, в обґрунтування чого останній надає як доказ акт обстеження від 29 травня 2012 року, який на відміну від наданого Відповідачем акту не містить підпису юрисконсульта Дуди В.В..

Також, колегія апеляційного господарського суду констатує той факт, що рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 22/5025/567/12 від 19 червня 2012 року виселено Відповідача з нежитлового приміщення площею 124,10 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Дане рішення було виконано органом виконання (а.с. 103) 26 листопада 2012 року, що підтверджується актом державного виконавця, яким встановлено, що Відповідач звільнив раніше займане ним нежитлове приміщення (площею 124,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1), ключі від приміщення передано юрисконсульту Позивача.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді, 23 листопада 2012 року Відповідачем на підставі виставлених Позивачем рахунків № 08/1 від 31 серпня 2012 року, № 09/1 від 30 вересня 2012 року, № 10/1 від 31 жовтня 2011 року сплачена орендна плата в розмірі 1 039 грн. 30 коп.. Дане підтверджується квитанцією № 247 від 23 листопада 2012 року (а.с. 102).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі передати майно, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частина 3 статті 760 Цивільного кодексу України передбачає, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Особливості правового регулювання відносин оренди державного та комунального майна визначаються Законом України „Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу дії статті 773 Цивільного кодексу України: наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найом, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У відповідності до частин 1, 3 статті 22 Цивільного кодексу України: особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі; збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу дії статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 610 Цивільнго кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як визначено частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів, констатує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення,а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Колегія суду зауважує, що Позивач просить стягнути з Відповідача збитки в розмірі 10 094 грн. 04 коп., які завдані внаслідок нецільового використання орендованого майна, що полягають у різниці в розмірі орендної плати, яку б Позивач отримував у разі передачі в оренду приміщення для розміщення магазину непродовольчих товарів та розмірі орендної плати, яку Позивач фактично отримував, в зв'язку з описаним вище. При цьому, збитки розраховані Позивачем за період з 1 квітня 2010 року по 28 червня 2012 року.

В обґрунтування даного твердження Позивач подав докази, наявні в матеріалах справи, а саме: акти обстеження від 11 травня 2012 року та 29 травня 2012 року (а.с. 17, 18); довідку Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-08 від 5 червня 2012 року щодо ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивачаза період з 1 квітня 2010 року по 1 квітня 2012 року (а.с. 57 - 59); акт комплексної перевірки виробничої та фінансово-господарської діяльності Позивача № 17-20-09 від 9 грудня 2011 року (а.с. 60 - 62).

Водночас, вищевказані документи оцінюються апеляційним судом критично, оскільки містять відомості, що суперечать іншим, наявним в матеріалах справи, доказам, а саме: листу Красилівської МДПІ № 7269/10/17-005 від 11 жовтня 2012 року (у відповідності до якого згідно поданої звітності Відповідач в 2010 році, 2011 році, І півріччі 2012 році здійснював підприємницьку діяльність за видом 52.2 - роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах продовольчими товарами; а.с. 76); актам від 28 квітня 2010 року, від 16 листопада 2011 року та від 10 травня 2012 року, складеними за участю депутатів Красилівської міської ради (котрими зафіксовано факт здійснення продажу продовольчих товарів в орендованому приміщенні; а.с. 78-79).

Крім того, колегія суддів зауважує, що довідка Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області № 22-05-08 від 5 червня 2012 року щодо ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 1 квітня 2010 року по 1 квітня 2012 року та акт комплексної перевірки виробничої та фінансово-господарської діяльності Позивача № 17-20-09 від 9 грудня 2011 року складались за результатами перевірки діяльності саме Позивача, а не Відповідача, та не містять жодних доказів, котрі б підтверджували висновки про нецільове використання Відповідачем орендованого майна саме в період з 1 квітня 2010 року.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи усе вищеописане, колегія суддів, дійшла висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами факту використання Відповідачем орендованого майна з порушенням цільового призначення, визначеного в Договорі, та не обґрунтував підстав нарахування збитків саме з 1 квітня 2010 року. Тому позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення. Відповідно, колегія суду залишає оспорювань рішення в цій частині без змін.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 6 047 грн. 09 коп. пені, нарахованої Позивачем у розмірі подвійної орендної плати за період з 29 червня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, то апеляційним господарським судом враховано наступне.

Згідно статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Проте, матеріали справи свідчать, що після закінчення строку оренди, всупереч умовам Договору та вимогам Позивача повернути приміщення власнику, Відповідач продовжував користуватися орендним майном та відмовлявся звільнити приміщення. В зв'язку з цим, Позивач був змушений в судовому порядку захищати свої порушені права, заявивши позов про примусове виселення Відповідача.

При цьому, колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує той факт, що вищезазначені обставини щодо строку дії Договору, терміну його закінчення та примусового виселення Відповідача, встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області по справі № 22/5025/567/12 від 19 червня 2012 року про виселенння Відповідача з нежитлового приміщення площею 124,10 квадратних метрів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, (яке набрало законної сили).

Водночас апеляційний господарський суд констатує, що зазначене рішення господарського суду було примусово виконано Відділом державної виконавчої служби Красилівського районного управління юстиції, як органом виконання. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що рішення господарського суду було виконано і Відповідача було виселено з приміщення, про що 26 листопада 2012 року державними виконавцями було складено відповідний акт та за наслідками примусового виселення, відображено в акті державного виконавця, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вищевказаним рішенням встановлено, що строк дії Договору закінчився 1 квітня 2012 року.

Судова колегія вважає безсумнівними встановлені даним рішенням господарського суду факти, при цьому ці факти не можуть ставитися під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення у цій справі та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судом у справі № 22/5025/567/12.

Згідно акту державного виконавця від 26 листопада 2012 року Відповідач звільнив раніше займане ним нежитлове приміщення та передав представнику Відповідача ключі від вказаного приміщення.

Отже, не зважаючи на відсутність будь-якої правової підстави, Відповідач продовжував фактично користуватися приміщеннями до моменту його фактично виселення за рішенням господарського суду (до 26 листопада 2012 року).

Таким чином, колегія суддів констатує підставність вимог Позивача про стягнення з Відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 29 червня 2012 року (з моменту набрання законної сили рішення суду по справі № 22/5025/567/12) по 31 жовтня 2012 року.

Однак, колегія суддів зауважує, що при визначенні розміру неустойки, нарахованої Позивачем, пунктом 3.1 Договору, з врахуванням змін, внесених додатковим договором № 1 від 10 січня 2007 року, передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць - січень 2007 року - 158 грн. 88 коп. без ПДВ та без врахування індексу інфляції за січень 2007 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць, на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2 Договору).

У відповідності до пункту 3.3 Договору орендар перераховує орендну плату до державного бюджету в розмірі 30 % та орендодавцеві 70 % нарахованої суми за кожен місяць не пізніше 10 числа наступного місяця.

Апеляційний суд зауважує, що Договір укладений за типовою формою, в якій передбачався розподіл орендної плати між орендодавцем (власником) та балансоутримувачем. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 50) Позивач є власником 77/100 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (що передавалось в оренду). Також Позивач за Договором виступає орендодавцем та балансоутримувачем. Однак, Відповідач протягом строку дії Договору перераховував орендну плату лише орендодавцю.

Отже, виходячи з вищевисвітленого, апеляційний суд констатує, що обґрунтованим є нарахування орендної плати в розмірі подвійної орендної плати, що була передбачена пунктом 3.1 Договору, а саме: за 29-30 червня 2012 року 290 грн. 50 коп. (орендна плата з урахуванням індексу інфляції) * 1,2 (ПДВ) * 2 (відповідно до ст.785 ЦК України) / 30 днів * 2 дні = 46 грн. 48 коп..; за липень 2012 року 289 грн. 92 коп. * 1,2 * 2 = 695 грн. 81 коп.; за серпень 2012 року 289 грн. 05 коп. * 1,2 * 2 = 693 грн. 72 коп.; за вересень 2012 року 289 грн.33 коп. * 1,2 * 2 = 694 грн. 39 коп.; за жовтень 2012 року 289 грн. 33 коп. * 1,2 * 2 = 694 грн. 39 коп..

Загальна сума неустойки в розмірі подвійної орендної плати, передбаченої Договором, за період з 29 червня 2012 року по 31 жовтня 2012 року становить 2 824 гривень 79 копійок.

Водночас, апеляційгний господарський суд приймає до уваги той факт, що, згідно квитанції № 247 від 23 листопада 2012 року, за період з 29 червня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, Відповідач сплатив Позивачу орендну плату за користування орендованим майном згідно виставлених рахунків в розмірі 1 039 грн. 30 коп. (а.с. 102). При визначенні розміру неустойки Позивач у своїх розрахунках враховував вже здійснену Відповідачем проплату орендної плати шляхом зменшення нарахованої суми.

Однак, судом першої інстанції невірно було зазначено суму, сплачену Відповідачем, згідно квитанції № 247 від 23 листопада 2012 року, що призвело до невірного визначення кінцевої суми неустойки, яка підлягає стягненню з Відповідача.

Отже, сума неустойки, що підлягає стягненню на користь Позивача, підлягає коригуванню на суму зазначену в квитанції і становить:

2 824 грн. 79 коп. - 1 039 грн. 30 коп. = 1 785 грн. 49 коп..

Що стосується позовних вимог про стягнення 521 грн. 93 коп. донарахованої орендної плати за період з 1 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року (яку Позивач обгрунтовує помилковим застосуванням положень Постанови КМУ № 316 від 25 березня 2009 року у вказаному періоді), судом враховується, що Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 25 березня 2009 року «Деякі питання оплати оренди державного майна» встановлено, що до 1 січня 2011 р. орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786, крім ставок, визначених пунктами 1-3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу (на часткову зміну пункту 1 установити, що з 1 липня 2010 р. орендні ставки, зазначені у пункті 1, застосовуються у розмірі 45 відсотків установленого обсягу для орендарів - суб'єктів малого підприємництва і 80 відсотків установленого обсягу - для інших орендарів згідно з Постановою КМ N 440 ( 440-2010-п ) від 16 червня 2010 року)

Суд зауважує, що у відповідності до пункту 3.3 Договору Відповідач перераховує орендну плату до державного бюджету в розмірі 30 % та орендодавцеві 70 % нарахованої суми за кожен місяць не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі платіжних вимог-доручень (рахунків) Позивача, які надсилаються Відповідачем рекомендованим листом або вручаються під розпис протягом 3 днів після закінчення місяця.

В матеріалах справи відсутні докази надання Відповідачу платіжних вимог-доручень (рахунків) із зазначенням донарахованої орендної плати в розмірі 521 грн. 93 коп. за період з 1 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року. Тому, апеляційний суд констатує, що позовна вимога про стягнення з Відповідача донарахованої орендної плати є необґрунтованою, безпідставною і не підлягає задоволенню.

Інші доводи апелянта, є безпідставними, а відтак до уваги Рівненським апеляційним господарським судом не беруться.

Отже, підсумовуючи усе вищевисвітлене, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 16 663 грн. 06 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 785 грн. 49 коп. в порядку стягнення неустойки.

Відповідно до статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків Позивача та Відповідача у спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуальнго кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу УДППЗ "Укрпошта" Хмельницька дирекція - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 грудня 2012 року у справі №19/5025/1091/12 змінити в частині стягнутих сум неустойки та судового збору.

Абзац 2 резолютивної частини рішення висвітлити в наступній редакції: "Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь УДППЗ "Укрпошта" Хмельницька дирекція (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 90, код 21344146) - 1 785 грн. 49 коп. неустойки."

Абзац 4 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: "Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь УДППЗ "Укрпошта" Хмельницька дирекція (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 90, код 21344146) судовій збір в розмірі 172 грн. 46 коп. за розгляд позовної заяви."

3. Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь УДППЗ "Укрпошта" Хмельницька дирекція (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 90, код 21344146) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 86 грн. 23 коп..

4. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу №19/5025/1091/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.