Рішення № 29010319, 28.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р.Справа № 5023/5812/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" до ТОВ "Витрайт", м. Харків про стягнення коштів в сумі 72 332,40 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Гриньова Є.О.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Витрайт" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 64 289,03 грн., пеню - 7 537,49 грн., 3 % річних - 505,88 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 7/12/03-ТЕ про надання транспортно-експедиторських послуг від 02.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2012 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.01.2013 року о 10:00 год.

08 січня 2013 року позивач надав до суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 49 289,03 грн., 3 % річних - 505,88 грн., пені 7 537,49 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2013 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання було відкладене до 22.01.2013 року до 09:30 год.

16 січня 2013 року до суду надійшла заява ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача пеню - 3 471,34 грн., 3 % річних - 696,14 грн., та судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

У судовому засіданні 22.01.2013 року оголошувалась перерва до 28.01.2013 року до 09:45 год.

Позивач, у судове засідання, призначене на 28.01.2012 року, не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних заперечив, зазначивши, що позивачем при здійсненні розрахунку штрафних санкцій визначено невірний період нарахування.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 64 289,03 грн., у зв'язку зі сплатою підприємством вказаних сум в добровільному порядку в ході розгляду справи.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, 02.07.2012 року між ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" (надалі - Експедитор) та ТОВ "Витрайт" (надалі - Замовник) був укладений договір № 7/12/03-ТЕ про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - Договір).

Предметом вказаного Договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з наданням позивачем за плату і за рахунок відповідача послуг з організації та супроводу перевезень вантажу відповідача, що перевозиться залізничним транспортом по території України в транзитному та експртно-імпортному режимі перевезення (п.2.1 Договору).

У відповідності до п.5.1 Договору, ціна та вартість послуг за договором встановлюється протоколом узгодження цін і включає оплату позивачу витрат з організації перевезення при виконанні договору і комісійну винагороду.

Згідно п. 5.2. Договору, оплата послуг позивача по погодженим заявкам здійснюється відповідачем щомісячно на умовах 100 % попередньої оплати на підставі рахунків позивача, протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж за 3 календарних дні до дати початку перевезень за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем в липні 2012 року були надані відповідачу напіввагони під навантаження щебеню гранітного для здійснення перевезення.

Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) за № 918 від 31.07.2012 року на суму 646 664,46 грн., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.22).

Також, судом встановлено, що в порушення умов Договору, транспортно-експедиторські послуги були надані позивачем без отримання попередньої оплати, а розрахунки за послуги проводились відповідачем по факту надання послуг, несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 83 789,03 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № М-6761 від 26.10.2012 року із вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була отримана підприємством 09.11.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 32).

Між тим, зазначена заборгованість була погашена відповідачем частково й на момент звернення позивача до суду з позовною заявою склала 64 289,03 грн.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач повністю розрахувався за надані транспортно-експедиторські послуги, на підставі чого суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 64 289,03 грн. згідно п.1.1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Надаючи правову оцінку решті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до п.5.10. Договору, сторони обумовили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, Замовник (відповідач), сплачує Експедитору пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної одлікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання складає 3 471,34 грн., за період прострочення з 12.07.2012 року по 10.01.2013 року.

Між тим, суд не може погодитись із таким розрахунком, виходячи із наступного.

Як було зазначено вище, пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що оплата послуг позивача по погодженим заявкам здійснюється відповідачем щомісячно на умовах 100 % попередньої оплати на підставі рахунків позивача, протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж за 3 календарних дні до дати початку перевезень за даним договором.

На виконання умов Договору, Експедитором був виставлений рахунок на оплату послуг № 939 від 06.07.2012 року, після чого Замовником було розпочато проведення попередніх оплат.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач, в порушення умов Договору, не чекаючи отримання 100% попередньої оплати, фактично розпочав надання послуг Замовникові, чим в свою чергу, в односторонньому порядку змінив умови договору щодо порядку і строку оплати послуг за Договором.

За приписами ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За змістом ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Із вищевикладеного випливає, що позивач, надавши послуги достроково, без отримання 100% попередньої оплати, фактично в односторонньому порядку змінив умови Договору щодо порядку та строків оплати наданих послуг, які в подальшому не були визначені за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що право вимоги оплати наданих послуг у позивача, та, відповідно, обов'язок відповідача здійснити їх оплату виникає після семиденного строку з моменту пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія № М-6761 була отримана відповідачем 09.11.2012 року, що підвереджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Таким чином, суд зазначає, що датою порушення прав позивача та відповідно датою початку нарахування пені є 17.11.2012 року, з урахуванням спливу тижневого строку від дня отримання відповідачем претензії.

Так, судом був здійснений перерахунок розміру штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання за період з 17.11.2012 року по 10.01.2013 року та з урахуванням проведених відповідачем оплат, відповідно до якого належною до сплати сумою пені є 1 382,55 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 696,14 грн., суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як вбачається з наданого суду розрахунку, 3 % річних позивач починає нараховувати з 12.07.2012 року по 10.01.2013 року, в той час як прострочення виконання грошового зобов'язання відповідача виникло з моменту настання строку остаточного розрахунку за послуги, а саме з 17.11.2012 року.

За таких обставин, суд вважає, що належною до сплати сумою 3% річних є 277,27 грн. за період прострочення з 17.11.2012 року по 10.01.2013 року.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. на відповідача, оскільки спір було доведено до суду внаслідок неправильних дій останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" про уточнення позовних вимог від 16.01.2013 року.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 64 289,03 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Витрайт" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, офіс 103, р/р 26000300003253 В ПАТ "ЗЛАТОБАК", м. Харків, МФО 380612, код ЄДРПОУ 32868640) на користь ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" (04050, м. Київ, вул. Артема, 72 А, р/р 26001010067884 в ПАТ "ВТБ Банк", м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 35839738) пеню в розмірі 1 382,55 грн., 3 % річних в сумі 277,27 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.01.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/5812/12