Ухвала суду № 29006942, 22.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. справа № 1170/2а-1626/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Драгун К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі № 1170/2а-1626/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2012 року №0000282330, 14.02.2012 №0000272330, 25.04.2012 року №0000200225, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 106458,0грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ТОВ «Соєагропрот» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ОДПІ, свідчать про нікчемність укладеного правочину, за наслідками якого позивачем відносились спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УкрОліяПром» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Соєагропрот»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №20/2330/36793836 від 01.02.2012 року, в якому ДПІ зроблено висновок про порушення підприємством:

1) взаємовідносини між ТОВ «УкрОліяПром»з ПП «Соєагропрот»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, відповідно до ч.ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю;

2) п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України в результаті підприємством занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 157644 грн.;

3) п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України в результаті підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у періоді що перевірявся, за жовтень 2011 року в сумі 106458 грн.

Такі висновки ДПІ зроблено з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Соєагропрот» (продавець) був укладений договір поставки №01/09/11-п від 01 вересня 2011 року. Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі та специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

На думку ДПІ вказаний правочин є нікчемним. Висновків про нікчемність укладеного правочину ДПІ дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності постачальника - ПП «Соєагропрот», який оформлено актом документальної перевірки від 19.01.2012р. №30/1520/37383910. В акті перевірки зазначено, що ПП «Соєагропрот» за місцем реєстрації не знаходиться, у підприємства відсутнє рухоме та нерухоме майно, необхідне для здійснення господарської діяльності, керівник підприємства відмовився надати пояснення щодо проведених фінансово-господарських операцій.

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку, що угода між ТОВ «УкрОліяПром» та ПП «Соєагропрот» є нікчемною, укладена без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угода поставки є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2012 року № 0000272330, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 197055 грн., з яких за основним платежем 157644 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39411 грн. та №0000282330, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 106458грн.

За наслідками адміністративного оскарження, 23 квітня 2012 року ДПС у Кіровоградській області було прийнято рішення №1186/10/10-208 «Про результати розгляду первинної скарги», яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 14.02.2012 року №0000282330 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 106458 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 року №0000272330 в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 39411 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання по застосованих штрафних санкціях у розмірі 78822 грн.

На підставі вказаного рішення та акта перевірки Кіровоградською ОДПІ 25 квітня 2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000200225, яким ТОВ «УкрОліяПром» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 78822 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржені рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, який стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність контрагента позивача за місце реєстрації, відсутність у контрагента позивача рухового та нерухомого майна, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Соєагропрот», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Соєагропрот» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про нікчемність укладеного договору, які зроблено лише з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Соєагропрот».

Так, встановлені судом обставини, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що між позивачем та ПП «Соєагропрот» (продавець) був укладений договір поставки №01/09/11-п від 01 вересня 2011 року. Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі та специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується дослідженими судом, належним чином завірених копій, сертифікації № 1, 2, 3 (а.с.88-90), видаткових накладних (91, 93, 95, 97, 99, 101), податкових накладних (92, 94, 96, 98, 100). Згідно вказаних документів на адресу позивача постановлено макуху соняшникову, олію соняшникову. Факт транспортування товару від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.225-233). Оплату за товар здійснено у безготівковій формі, що підтверджено банківською випискою (а.с.214-217) та платіжними дорученнями (а.с.218-223).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Соєагропрот» наслідком яких є поставка товару.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі №1170/2а-1626/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.01.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк