Ухвала суду № 29006920, 17.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р.

справа № 0870/6234/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Драгун К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року у справі №0870/6234/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»»звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень (т.2 а.с.91), просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.01.2012 №0000020803 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 294985,00грн.; визнати незаконною бездіяльність щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення та зобов'язати відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення, яким зменшити суму податкових зобов'язань на суму 293385,23 грн.; визнати незаконними дії відповідача стосовно зроблених висновків про зменшення показників у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року по рядку 18.2 декларації на суму 81574,00 грн.; визнати протиправними дії відповідача стосовно зроблених висновків про зменшення показників податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року по рядку 26 на суму 506796,23 грн.; зобов'язати відповідача внести зміни до облікової картки позивача з податку на додану вартість шляхом збільшення переплати на суму прийнятого податкового повідомлення-рішення у розмірі 293385,23грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжя від 13.01.2012 №0000020803 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 294985,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач –відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя у період з 14.11.2011 по 23.12.2011 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011.

За наслідками перевірки 28.12.2011 складений акт №200/08-03/31549003, в якому зроблено висновки про порушення підприємством вимог пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04.03.1997 №168/97-ВР, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 294985 грн., в тому числі по періодах: занижено за лютий 2011 року - 36686 грн., за квітень 2011 року - 990935 грн., завищено за грудень 2010 року в сумі 710857 грн., за січень 2011 року - 21779 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 77413 грн. у липні 2010 року.

На підставі складено акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000020803, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 294986 грн., з яких за основним платежем 294985 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (т.1 а.с.68).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 294985,00 грн.

Так, суд першої інстанції, вказуючи на неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, правильно виходив з наступного.

Зі змісту доданого до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов'язання вбачається, що при визначені спірних сум податкового зобов’язання відповідачем були враховані суми завищення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 710857 грн. і січень 2011 року на суму 21779 грн. та суми заниження податкового зобов'язання з цього податку за лютий 2011 року на суму 36686 грн. і квітень 2011 року на суму 990935 грн. (т1. а.с.69).

Обставини завищення позивачем податкового кредиту за лютий і квітень 2011 року викладені у пункті 3.2.2 розділу 3 Акту перевірки з якого вбачається, що ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» у цих періодах завищено податковий кредит по операціях з ТОВ «ТД «Одесакабель», за якими задекларовано податковий кредит за лютий 2011 року на суму - 257095,29 грн., за квітень 2011 року - 465654,25 грн., а також по операціях із Донецьким державним науково-дослідним та проектним інститутом кольорових сплавів, які в силу вимог п. 186.3 ст. 186 ПК України не є об'єктом оподаткування, за лютий 2011 року - 4083,32 грн.

Таким чином, з огляду на п. 3.2.2 акту перевірки, в лютому 2011 року позивачем безпідставно задекларовано податковий кредит на суму 257095,29 грн. + 4083,32 грн. = 261178,61 грн., а в квітні 2011 року - 465654,25 грн., тобто на загальну суму 726832,86 грн.

Висновки відповідача щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість у лютому 2011 року на 36686 грн. та квітні 2011 року на 990935 грн., викладені у п. 3.2.3 розділу 3 акту перевірки (стор. 70). Натомість, вказані висновки не підтверджені жодним обґрунтуванням, вони не узгоджуються з висновками п. 3.2.2 розділу 3 цього акту, яким висвітлено показники податкового кредиту підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що відповідачем не доведено завищення позивачем податкового кредиту у лютому 2011 року на 36686грн. та квітні 2011 року на суму 9900935грн., тобто не доведено тих показників, які зазначено у розрахунку спірних податкових зобов’язань.

Вказані висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги та поясненнями представника СДПІ у судовому засіданні.

Відповідно до п.3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із п.5.2 Розділу 2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Оскільки, акт перевірки не містить у собі обґрунтування порушення позивачем вимог податкового законодавства, у вигляді завищення податкового кредиту у лютому 2011 року на 36686грн. та квітні 2011 року на 990935 грн., то в цій частині акт не може бути визнаний носієм доказової інформації. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про такі порушення податкового законодавства, відповідачем не надано.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами, що у перевіреному періоді позивачем завищено податкові зобов’язання з ПДВ, а саме у грудні 2010 року на суму 710857грн., у січні 2011 року на суму 21779грн., а всього на суму 732636грн.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за наслідками перевірки у СДПІ були відсутні підстави для збільшення позивачу грошового зобов’язання з ПДВ, оскільки сума відображеного в п. 3.2.2 розділу 3 акту перевірки безпідставно задекларованого за лютий та квітень 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість - 726832,86 грн. менша, ніж сума завищеного позивачем податкового зобов'язання за грудень 2010 року та січень 2011 року - 732636 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність і необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000020803 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 294985,00грн., у зв’язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги СДПІ не існує.

Відносно апеляційної скарги позивача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання незаконними дій відповідача стосовно зроблених висновків про зменшення показників у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 81574,0грн. та за квітень 2010 року на суму 506796,23грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині обгрунтовано тим, що висновки зроблені в акті перевірки є суб’єктивною думкою посадових осіб відповідача, у зв’язку з чим такі дії посадових осіб не породжують будь-яких правових наслідків, окрім складання відповідного акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки заявляючи вимоги у такий спосіб позивач фактично просить визнати протиправними доводи (позицію) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому, позивач не врахував, що захисту підлягають порушенні або оспорюванні права особи. Між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи, а відтак не можуть призвести до порушення прав особи і дії відповідача стосовно зроблених висновків.

Позивач заявлено вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення та зобов’язання відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення, яким зменшити суму податкових зобов’язань на суму 293385,23грн. Такі вимоги обґрунтовані тим, що під час проведеної перевірки ДПІ безпідставно прийняла до уваги результати попередніх перевірок (стор.75 акту перевірки) та необґрунтовано зазначила про зменшення позивачу, за результатами проведення таких перевірок, від’ємного значення різниці між сумою ПЗ та ПК у сумі 506796грн. (акт №771/2310/31549003 від 13.09.2010р.) та у сумі 81574грн. (акт №60/08-03/31549003 від 19.05.2011р.). Позивач вказував не та, що за результатами зазначених перевірок дійсно були прийняті ППР про визначення податкових зобов’язань, натомість такі ППР були оскаржені до ДПІ, а в подальшому у судовому порядку, та на час проведення цієї перевірки не були узгодженими, а відтак ДПІ не могла використовувати ці показники під час проведення перевірки. У разі неврахування цих сум зменшення від’ємного значення, то за результатами перевірки мало б бути встановлено завищення позивачем податкових зобов’язань з ПДВ, на чому і ґрунтуються заявлені вимоги в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення та зобов’язання відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення, яким зменшити суму податкових зобов’язань на суму 293385,23грн., суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов помилкового висновку про відсутність у податкової служби обов’язку прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми податкових зобов’язань.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п.58.1 ст.58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, вказані норми матеріального права свідчать про обов’язок податкової служби прийняти не лише податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов’язань, але й про зменшення таких зобов’язань.

В той же час, на думку колегії суддів, помилковість висновків суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення справи у цій частині заявлених вимог.

Так, з огляду на зазначені норми права, обов’язок податкової служби прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення податкових зобов’язань виникає у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення сум його податкових зобов’язань.

Результати перевірок діяльності платника податків, згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., оформляються актом або довідкою.

У спірному випадку результати перевірки ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів»оформлено актом від 28.12.2011 №200/08-03/31549003.

Оскільки, вказаний акт не містить висновків про завищення платником податкових зобов’язань, то у податкової служби відсутній обов’язок прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачу податкових зобов’язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині заявлених вимог.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача внести зміни до облікової картки позивача з податку на додану вартість шляхом збільшення переплати на суму прийнятого податкового повідомлення-рішення у розмірі 293385,23грн., оскільки з огляду на зміст заявлених вимог вони є наслідок прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення про зменшення сум податкових зобов’язань у розмірі 293385,23грн. Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні вимог щодо зобов’язання ДПІ прийняти ППР про зменшення податкових зобов’язань на суму 293385,23грн., то відсутні і підстави для задоволення вимог про зобов’язання відповідача внести зміни до облікової картки позивача з податку на додану вартість шляхом збільшення переплати на суму 293385,23грн. на підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції вірно по суті вирішено справу, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року по справі №0870/6234/12 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 21.01.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк