Рішення № 29004634, 28.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/17983-2012 28.01.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до житлово-будівельного кооперативу «Кристал-23»

про стягнення 76 175,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: Омельченко А.А. - представник за довіреністю № 383 від 28.12.2012 року;

від відповідача: Сенчило В.В. - представник за довіреністю № 12-1225 від 25.12.2012 року;

Байдак В.А. - представник за довіреністю № 13-1308 від 08.01.2013 року;

Куцицька О.В.- голова правління, відповідно до протоколу № 2 від 20.09.2012

Встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до житлово-будівельного кооперативу «Кристал-23» про стягнення 76 175,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.04.2002 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та житлово-будівельним кооперативом «Кристал-23» (абонент за договором) укладено договір № 00536/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник забезпечує, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод. які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, за показниками водолічильника (п. 3.3 договору).

Абонент розраховується за послуги з водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжним документів до банківської установи (п. 3.4 договору).

Відповідно до актів про зняття показників водолічильників, розшифровок рахунків абонента та дебетово-інформаційних повідомлень, абоненту надані послуги з водопостачання і водовідведення:

- за кодом 3-469 у період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року на суму 39 295,26 грн., з яких сплачено 37 752,09 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 1 543,17 грн.;

- за кодом 3-50469 у період з 01.06.2010 року по 31.08.2012 року на суму 111 843,86 грн., з яких сплачено 41 900,00 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 69 943,86 грн.

Відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до суду з вимогами про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Кристал-23» 71 487,03 грн. заборгованості за договором № 00536/4-03 від 24.04.2002 року на послуги водопостачання та водовідведення, пені в розмірі 642,26 грн., 3 % річних в розмірі 2 255,26 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1 791,21 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/17983-2012, розгляд справи призначено на 14.01.2013 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні від 14.01.2013 року оголошено перерву до 28.01.2013 року.

В судове засідання 28.01.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 71 487,03 грн. основного боргу, пені в розмірі 642,26 грн., 3 % річних в розмірі 2 255,26 грн., інфляційних витрат в розмірі 1 791,21 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

Представники відповідача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства..

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року N 190 затверджено «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Наведене свідчить, що законодавець розрізняє послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

24.04.2002 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник за договором) та житлово-будівельним кооперативом «Кристал-23» (далі-відповідач, абонент за договором) укладено договір № 00536/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого позичальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного місяця зобов'язаний направляти свого представника до постачальника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з позивачем та підписання відповідного акту.

У відповідності до положень п. 3.4. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

В разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня направлення платіжних вимог до банківської установи, направити свого повноважного представника з обґрунтовуючими документами до постачальника для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту. У випадку не направлення представника з обґрунтовуючими документами для підписання акту звіряння, дані постачальника щодо вартості послуг вважаються прийнятими абентом (п. 3. 5. договору).

Згідно п. 3.6. договору, постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно даного договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як зазначає позивач, він виконав всі умови договору належним чином, за період з 01.06.2010 року по 31.08.2012 року відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 151 139,12 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, відносно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 71 487,03 грн. за надані в період з 01.05.2012 року по 31.08.2012 року послуги з водопостачання та водовідведення.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з боргу за постачання питної води та прийняття стоків (код 3-469) за період з травня 2012 року по серпень 2012 року в сумі 1 617,75 грн. та боргу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води та прийняття стоків (код 3-50469) за період з червня 2010 року по серпень 2012 року в сумі 74 558,01 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 00536/4-03 від 24.04.2002 року.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Оцінюючи подані суду докази суд вважає, що спірний договір, не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги з постачання питної води, що йде на підігрів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних грав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Звертаючись з позовом, позивач не надав доказів, відповідно до яких на відповідача покладався обов'язок сплачувати за постачання питної води, що йде на підігрів.

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» ,послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Позивач не надав суду доказів того, що договір був укладений на постачання відповідачу питної води, що йде на підігрів. Доказів укладення додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів між сторонами, суду не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку що, публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» не має достатніх правових підстав для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

Як вбачається з розрахункової довідки від 19.12.2012 року за договором 00536/4-03 від 24.04.2002 року по коду 3-469, станом на жовтень 2012 року в абонента відсутня заборгованість за договором, крім того наявна переплата в розмірі 1 602,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано будь-яких допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, таким чином суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 71 487,03 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення отримані в період з 01.06.2010 року по 31.08.2012 року згідно договору на послуги водопостачання та водовідведення 00536/4-03 від 24.04.2002 року, а вимоги позивача є необґрунтованими.

Оскільки не підтвердились доводи позивача про прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань, підстави для застосування відповідальності у вигляді нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3% річних також відсутні.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.02.2013 року

Суддя С.М.Мудрий