Рішення № 29007996, 23.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/3621-2012 23.01.13

За позовомПриватного підприємства інвалідів «Надія - 2000»доАкціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк»провизнання кредитного договору недійсним

Головуючий суддя - Судді:Сташків Р.Б. Паламар П.І. Шаптала Є.Ю.

Представники: від позивача -Галамай А.В. (представник за довіреністю);від відповідача -Павлюк А.А. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2012 року Приватне підприємство інвалідів «Надія - 2000» (далі - позивач або Підприємство) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» (далі - відповідач або Банк) про визнання недійсним кредитного договору № 0001-149/2008 від 11.12.2008 (далі - Кредитний договір) на підставі частини 3 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Підприємством не укладався зазначений оспорюваний Кредитний договір та не отримувався за ним кредит. Проте, у січні 2011 року ним від ліквідатора Банку було отримано листа за № 71 від 27.12.2011, в якому йшлося про неповернуті кошти за Кредитним договором.

Підприємство наголосило, що 03.11.2005 ним у Банку було відкрито поточний рахунок № 26006300101586 і в 2005 році подавалася заявка на отримання кредиту, але кредит Підприємство не отримало, вказаним поточним рахунком не користувалось з моменту відкриття.

Директор Підприємства, який начебто від імені позивача підписав Кредитний договір, насправді його не підписував, як не підписував будь-яких інших кредитних договорів з відповідачем, ніколи не складав та не подавав до Банку письмових звернень щодо отримання коштів у межах кредитної лінії за вказаним Кредитним договором. Тому, позивачем заперечується дійсність оспорюваного Кредитного договору.

Ухвалою суду від 23.03.2012 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.04.2012.

У судовому засіданні 18.04.2012 представником позивача були надані для долучення до матеріалів справи копії висновків судово-почеркознавчих експертиз НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області із дослідження оригіналу Кредитного договору. Дані експертизи були проведені у рамках кримінальної справи № 13-8718 порушеної за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, використання підроблених документів).

За результатами проведення вищевказаних експертиз було встановлено факти того, що директор позивача Шубін В.М. не підписував Кредитний договір, а печатка Підприємства на останньому нанесена електрофотографічним способом друку з застосуванням кольорового лазерного принтера, шляхом попереднього копіювання оригіналу відтиску печатки Підприємства.

Враховуючи зазначені документи, ухвалою суду від 18.04.2012 було зобов'язано відповідача надати суду: оригінал Кредитного договору, інші матеріали кредитної справи, а також докази виконання Кредитного договору, зокрема письмові звернення позивача про отримання кредиту, меморіальні ордери, банківські виписки.

На виконання ухвали суду відповідачем на підтвердження схвалення Кредитного договору надано суду: договір застави № 0001-220/2008 товарів в обігу від 30.12.2008, укладений між Банком та Підприємством (далі - Договір застави), додатковий договір № 02 від 27.02.2009 до Кредитного договору, меморіальні ордери та банківські виписки.

При цьому, відповідач у наданих письмових поясненнях від 08.05.2012, а його представник у судовому засіданні, зазначили, що копію кредитної справи Банк надати не може, оскільки кредитна справа зникла. Оригінал Кредитного договору Банк також не може надати, позаяк він був вилучений у відповідача на підставі постанови слідчого.

У судовому засіданні 23.05.2012 директор позивача Шубін В.М. заперечив проти факту підписання ним від імені Підприємства Договору застави та додаткового договору №02 від 27.02.2009 до Кредитного договору, які були надані Банком суду. Позивач заявив клопотання про призначення судової експертизи з дослідження даних документів.

Ухвалою суду від 23.05.2012 було витребувано у відповідача оригінали Договору застави та додаткового договору №02 від 27.02.2009 до Кредитного договору, а також усі інші оригінали документів, які, на думку відповідача, підтверджують факт подальшого схвалення Кредитного договору позивачем.

19.06.2012 через канцелярію суду відповідачем були надані оригінали витребуваних документів.

У судовому засіданні 20.06.2012 позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналів документів із вільними зразками директора позивача Шубіна В.М. (т.2, а.с. 56-88), а також в судовому засіданні у присутності представника відповідача відібрані експериментальні зразки підпису у директора Підприємства Шубіна В.М. на 6-ти аркушах (т.1, а.с. 90-95), та за клопотанням залучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.06.2012 призначено у даній справі судову експертизу з дослідження наданих відповідачем оригіналів документів.

Після проведення судової експертизи, матеріали справи були повернуті до суду разом з висновком експертів КНДІСЕ № 7527/7528/12-33/7529/12-32.

Відповідачем 23.11.2012, через канцелярію суду, була подана заява № 22/14 від 22.11.2012 про призначення грошової суми, яка підлягає поверненню на підставі статті 1057-1 ЦК України, а також подані знайдені додатково в Банку копії додаткових договорів № 3 від 31.03.2009 та № 4 від 30.06.2009 до Кредитного договору, за якими відстрочувався строк погашення відсотків.

Ухвалою суду від 26.11.2012 призначено колегіальний розгляд справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався, провадження у ній у зв'язку із призначенням судової експертизи зупинялося, склад суду змінювався.

Ухвалою суду від 14.01.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі суддів: Сташків Р.Б. (головуючий), Паламар П.І., Шаптала Є.Ю.

У судовому засіданні 14.01.2013 оголошувалась перерва до 23.01.2013.

У судовому засіданні 23.01.2013 позивач позов підтримав, а відповідач проти позову заперечував з підстав схвалення оспорюваного правочину позивачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 листопада 2005 року між Банком та Підприємством (Клієнт) було укладено договір № 453 банківського рахунку (далі - Договір банківського рахунку), відповідно до якого Банк зобов'язувався відкрити Підприємству поточний рахунок у національній та іноземній валюті, а також при необхідності інші рахунки у національній валюті, та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України (пункт 1.1).

На виконання вказаного Договору банківського рахунку, на підставі поданої позивачем заяви про відкриття поточного рахунку від 03.11.2005, Банком було відкрито позивачу поточний рахунок за № 26006300101586.

Факт укладання даного Договору, подання заяви на відкриття поточного рахунку та відкриття вказаного рахунку сторонами не оспорюється, а також підтверджується доданими до матеріалів страви копіями Договору банківського рахунку, заяви про відкриття поточного рахунку.

Позивач зазначає, що він не закривав вказаного рахунку, разом з тим жодного разу ним не користався.

У матеріалах справи відсутні докази про рух коштів по вказаному поточному рахунку починаючи з 03.11.2005 (дати відкриття) до 11.12.2008 (тобто протягом більше трьох років), а також наявності на ньому коштів станом до 11.12.2008. Зокрема, з доданої відповідачем до матеріалів справи банківської виписки про рух коштів по поточному рахунку Підприємства № 26006300101586 за період з 11.12.2008 до 22.11.2012 слідує, що вхідний залишок по вказаному рахунку станом на 11.12.2008 дорівнював « 0.00».

У пункті 3.1.4 Договору банківського рахунку передбачалось право Банку розірвати договір банківського рахунку та закрити поточний рахунок Клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Проте, Банк даним правом не скористався, та даний поточний рахунок позивача не закрив.

Також встановлено, що 11 грудня 2008 року Банком було укладено Кредитний договір. З тексту цього Кредитного договору слідує, що Позичальником у ньому зазначено Підприємство.

За цим Кредитним договором Банк зобов'язувався відкрити Підприємству відкличну відновлювальну лінію на поповнення обігових коштів з лімітом у сумі 3 400 000 грн. строком з 11.12.2008 до 10.12.2009 із сплатою річних зі ставкою у різні періоди від 5% до 20% річних.

Вказаний Кредитний договір від імені Підприємства було підписано директором останнього Шубіним В'ячеславом Миколайовичем.

Умовами Кредитного договору передбачалось, що кожну суму в межах кредитної лінії Банк надає Позичальнику за його письмовим зверненням в межах строку дії кредитної лінії одним або кількома частинами (траншами). Письмове звернення подається за підписом Позичальника у одному екземплярі та має містити дату, розмір транш та строки видачі Банком кредиту (пункт 1.1).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Кредитного договору передбачене, що Позичальнику відкрито позичковий рахунок № 20621000635001 для видачі кредиту. Відповідно до підпункту 3.3.1 пункту 3.3 Кредитного договору повернення усіх траншів кредиту має відбуватися на рахунок № 20621000635001, а сплата відсотків на рахунок №20687000635001.

Згідно з підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 Кредитного договору за згодою з Позичальником Банку надано право, у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за користування кредитом, здійснювати примусове списання (стягнення) суми боргового зобов'язання за Кредитним договором. А відповідно до пункту 6 Кредитного договору, сторони домовились про договірне списання Банком коштів із усіх рахунків Позичальника в національній і іноземній валюті, відкритих у Банку.

Листом від 27.01.2011 за № 71 ліквідатор Банку повідомив Підприємство, що останнім не повернуто у строк (до 10.12.2009) кредит в розмірі 129 041,92 грн., отриманий на підставі Кредитного договору, а також відсотки за користування кредитними коштами за лютий 2009 року - грудень 2009 року в сумі 16 563,33 грн. Ліквідатор Банку вимагав терміново, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вказаного повідомлення, повернути кошти у загальній сумі 145 605,25 грн.

На вказаний лист відповідача, Підприємство листом від 07.02.2011 № 7 за підписом директора Шубіна В.М., повідомило ліквідатора Банку про те, що позивач ніколи не отримував кредиту у Банку. У вказаному листі Підприємство також зазначило, що воно дійсно зверталося до банку з проханням надати кредит, але банком було відмовлено. Ніякі кошти ані готівкою, ані безготівковим рахунком підприємство від Банку не отримувало.

З матеріалів справи слідує, що 14.11.2011 року слідчими СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області за фактом підроблення оспорюваного Кредитного договору була порушена кримінальна справа № 13-8718 за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

У ході досудового слідства 26.03.2012 року у Банку, який розташований в м. Києві по бульвару Дружби Народів, 17/5, був вилучений оригінал Кредитного договору, на якому наявний підпис особи, котра його уклала - Шубіна В.М. (на першій сторінці договору у графі «Позичальник» та на п'ятій сторінці договору «Директор ППІ «Надія-2000» Шубін В.М.»).

За постановами про призначення експертизи № 7505 та № 7506 від 29.03.2012, винесеними слідчим СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області у кримінальній справі № 13-8718, були призначені та проведені Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Київській області судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи з дослідження оригіналу Кредитного договору, за наслідками яких були складені цією установою Висновки №№ 201-ВКД і 200-ВКД від 05.04.2012.

Як убачається з вказаних Висновків, експертом було встановлено, що підписи від імені Шубіна В.М. у графі «Позичальник» на першій сторінці та у графі «Директор» на п'ятій сторінці Кредитного договору, виконані не Шубіним В.М., а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів Шубіна В.М. Ознак виконання підписів Шубіним В.М. в зазначених графах, у незвичайному положенні (хвороба, стан сп'яніння, сильне хвилювання тощо) не встановлено. Зображення відтиску печатки Підприємства, розташовані на п'ятій сторінці Кредитного договору, нанесене електрофотографічним способом друку з застосуванням кольорового лазерного принтера. Вказане зображення відтиску печатки нанесене шляхом попереднього копіювання оригіналу відтиску печатки Підприємства.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями Кредитного договору, листів від 27.01.2011 за № 71, від 07.02.2011 № 7, Висновків №№ 201-ВКД і 200-ВКД від 05.04.2012.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи те, що позивач заперечував факт укладання Кредитного договору, і зважаючи на вищевказані обставини, ухвалою суду від 18.04.2012 було зобов'язано відповідача надати суду: оригінал Кредитного договору, інші матеріали кредитної справи, а також докази виконання Кредитного договору, зокрема письмові звернення позивача про отримання кредиту, меморіальні ордери, банківські виписки.

Відповідачем не було надано суду оригінал Кредитного договору та інші матеріали кредитної справи, зважаючи на те, що Кредитний договір було вилучено слідчими органами, а кредитна справа зникла з приміщення Банку. На підтвердження зазначеного відповідачем надані відповідні докази.

Зокрема, копією протоколу виїмки та огляду від 26.03.2012 підтверджується факт вилучення слідчим СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області у Банку оригіналу Кредитного договору.

Як убачається з наявної у матеріалах справи копії постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 11.11.2011, ВДСБЕЗ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві було встановлено, що за повідомленням ліквідатора Банку Архипової Л.М. у лютому 2010 року зникли кредитні справи, перелік яких наведений у даній постанові. Серед вказаних кредитних справ зазначена і справа № 0001-149/2008 від 11.12.2008, у якій перебували первинні документи за виданим, на підставі оспорюваного Кредитного договору, кредитом. У вказаній постанові зазначено, що під час проведених заходів встановити осіб, які були причетні до зникнення кредитних справ не надалось можливим. На запити прокуратури до Банку, з метою встановлення осіб які були відповідальними за збереження вищевказаних кредитних справ, останній відповіді не надав. Тому прокуратурою було відмовлено в порушенні кримінальної справи за статтями 190, 357 КК України.

Враховуючи те, що єдиний відомий суду та сторонам оригінал Кредитного договору перебуває у кримінальній справі № 13-8718, провадження по якій ще не завершено, при цьому він є предметом злочину та, відповідно, речовим доказом у ній, то витребування його у слідчих органів виявляється не можливим. А відтак, і проведення судової експертизи у рамках даної господарської справи по оспорюваному Кредитному договору є також неможливим. Тому, судом визнаються за належні докази у даній справі Висновки №№ 201-ВКД і 200-ВКД від 05.04.2012, складені судовим експертом за результатами криміналістичних експертиз проведених в рамках кримінальної справи №13-8718.

Суд врахував, що експерт був повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, про що вказано у самих висновках.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Зважаючи на дану норму, судом ухвалами від 18.04.2012 та від 23.05.2012 було витребувано у відповідача докази виконання Кредитного договору, зокрема письмові звернення позивача про отримання кредиту, меморіальні ордери, банківські виписки, а також інші документи, які підтверджують факт подальшого схвалення Кредитного договору з боку позивача.

На підтвердження факту схвалення позивачем Кредитного договору, відповідачем були надані суду Договір застави та додатковий договір №02 від 27.02.2009 до Кредитного договору про відстрочку погашення відсотків.

З даних договорів вбачається, що вони від імені Підприємства були підписані директором Шубіним В.М. та скріплені печаткою Підприємства.

Оскільки позивачем і самим директором Підприємства Шубіним В.М. спростовувався факт укладання та підписання даних договорів, судом відповідно до ухвали від 20.06.2012, з урахуванням ухвали від 25.06.2012 про виправлення описки, було призначено судову експертизу з дослідження вказаних оригіналів документів.

Відповідно до Висновку експертів № 7527/7528/12-33/7529/12-32 за результатами судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи у господарській справі № 5011-34/3621-2012, складеного 26.10.2012 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі - Висновок судової експертизи), у наданих на дослідження Договорі застави та додатковому договорі №02 від 27.02.2009 до Кредитного договору відтиски печатки Підприємства нанесені не рельєфним кліше печатки, а являють собою зображення відтиску, які виконані за допомогою кольорового тонеру лазерного принтера. Для використання кольорових зображень відтиску печатки Підприємства за допомогою кольорового тонеру лазерного принтера у зазначених документах був використаний відтиск печатки, нанесений печаткою Підприємства, якою нанесені відтиски у документах, позначених в інституті як зразки 33, 34, 36-46. Підписи від імені Шубіна В.М. у досліджуваних документах виконано рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Підписи від імені Шубіна В.М. в оригіналі Договору застави та оригіналі додаткового договору №02 від 27.02.2009 до Кредитного договору виконані не Шубіним В.М., а іншою особою з наслідуванням його підпису, та із зміною виконавцем свого почерку.

На підтвердження факту надання кредиту за Кредитним договором відповідачем також надано суду копії меморіальних ордерів № 540361 від 11.12.2008 на суму 69041,92 грн., № 541751 від 11.12.2008 на суму 3260000 грн., банківські виписки з позичкового рахунку №20621000635001 про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2008 до 03.05.2012 та рахунку № 20687000635001 (рух коштів по рахунку з 11.12.2008 до 03.05.2012), на якому відбувався облік нарахованих та погашених відсотків.

Проте, суд не може визнати зазначені докази на підтвердження факту схвалення позивачем Кредитного договору, позаяк вони сформовані відповідачем одноособово.

При дослідженні банківської виписки про рух коштів по поточному рахунку Підприємства № 26006300101586 за період з 11.12.2008 до 22.11.2012 судом було встановлено наступне.

Зарахування Банком суми кредиту на вказаний рахунок відбулося без волі позивача, позаяк матеріали справи не містять доказів того, що позивачем подавалися письмові звернення на отримання кредиту за Кредитним договором (про необхідність таких звернень вказує пункт 1.1 Кредитного договору), що вказані звернення були підписані саме уповноваженою особою позивача.

З вказаної виписки не вбачається, що сплата відсотків та повернення кредитних коштів з вказаного рахунку відбувалась саме на підставі волевиявлення позивача, тобто на підставі поданих ним первинних документів, які б містили підписи уповноважених осіб позивача.

Водночас, з вказаної виписки слідує, що кошти отримані як кредит позивачем фактично не використовувалися. З вказаного рахунку за розпорядженням позивача не списувались.

Частиною 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Одними з головних загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Отримання кредиту без мети його використання Підприємством є нерозумним.

Списання коштів з вказаного позичкового рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором відбувалося в безакцептному порядку самим Банком (таке право Банку надано підпунктом 3.1.5 пункту 3.1 Договору банківського рахунку, а також слідує із підпункту 3.2.6 пункту 3.2, пункту 6 Кредитного договору).

Гроші надані за Кредитним договором за межі самого Банку не перераховувались, тобто користування та розпорядження цими грошима позивачем не здійснювалось. Це підтверджується наявними у справі банківськими виписками.

Посилання відповідача на те, що відсотки сплачувались самим позивачем за допомогою системи «Клієнт-Банк», суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що між сторонами було укладено відповідний договір на розрахунково-касове обслуговування рахунку за допомогою банківської системи «Клієнт-Банк», що така система була установлена у позивача, і останньому були надані відповідні ключі. Представник відповідача в судовому засіданні на запитання суду відповіла, що такі докази в Банку відсутні. Крім того, як убачається з самого реєстру документів прийнятих по системі «Клієнт-Банк» з 30.01.2009 до 18.02.2009, хоча сплата відсотків за Кредитним договором у сумі 11945,25 і відбувалася з поточного рахунку Підприємства, але ніде не зазначено, що ініціатором цього переказу було Підприємство, натомість вказано, що клієнтом за цією операцією було ТОВ «Техностандарт Трейд».

Щодо додатково поданих Банком копій додаткових договорів № 3 від 31.03.2009 та №4 від 30.06.2009 до Кредитного договору, за якими відстрочувався строк погашення відсотків, то суд визнає зазначені докази як такі, що не спростовують вищевикладені обставини, і які не можуть вважатися доказами подальшого схвалення Кредитного договору.

Зокрема, позивач заперечує факт їх укладання; сторони відмовляються від проведення ще однієї судової експертизи; візуально виконані від імені директора позивача Шубіна В.М. підписи та відбитки печатки Підприємства на вказаних додаткових договорах схожі на ті, що вже досліджувалися різними судовими експертами (експертними установами), а подальше призначення ще однієї судової експертизи призведе до затягування розгляду даної справи (тим більше зважаючи на те, що сторони відмовляються її оплачувати); вже зібрані у даній справі докази вказують про недоречність призначення цієї експертизи, позаяк як вже зазначалось судом було встановлено, що гроші надані за Кредитним договором з Банку фактично не виходили, а лише списувались з одного та зараховувались на інший рахунок відкритий у самому Банку.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, спірний Кредитний договір укладено за відсутності волевиявлення позивача на його укладення. Про це свідчить відсутність у позивача мети на одержання кредиту у Банку, у т.ч. на умовах та порядку визначених спірним Кредитним договором.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо поданої відповідачем заяви № 22/14 від 22.11.2012 про призначення грошової суми, яка підлягає поверненню на підставі статті 1057-1 ЦК України, то суд вказує на наступне.

Частиною 1 статті 1057-1 ЦК України передбачено, що у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Абзацом 2 частини 1 статті 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Однак, судом встановлено, що всі кошти, які були зараховані на позичковий рахунок Підприємства № 26006300101586, як надання кредиту, були списані Банком у повному обсязі з цього рахунку, про що свідчить банківська виписка про рух коштів на вказаному рахунку за період з 11.12.2008 до 22.11.2012. З неї слідує, що вихідний залишок по рахунку складає « 0,00 грн.». Кошти за Кредитним договором на інші рахунки позивача не перераховувались, готівкою не видавалися. Зворотного матеріали справи не містять.

Отже кошти позивачем за Кредитним договором не одержувались, а тому поверненню відповідачу не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

За проведення судової експертизи позивачем було сплачено 4844,28 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення № 745 від 28.08.2012.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 41-43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 0001-149/2008 від 11.12.2008 між Приватним підприємством інвалідів «Надія - 2000» та Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк».

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» (01025, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 2, оф. 1, ідентифікаційний код 19364130) на користь Приватного підприємства інвалідів «Надія - 2000» (08153, Київської обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 61, ідентифікаційний код 30367866) 941 (дев'ятсот сорок одну) грн. судового збору, а також 4844,28 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 28 коп.) витрат на проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013

Головуючий суддя Судді:Р.Б.Сташків П.І.Паламар Є.Ю.Шаптала