Рішення № 28998525, 30.11.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/2-1595/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 р. Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків О.В.

при секретарі - Ганєві А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення порушення права власності; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, встановлення факту шлюбних відносин, визнання права власності в порядку спадкування, суд, -

в с т а н о в и в :

03 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа -приватний нотаріус ОСОБА_3, який уточнила, та просить визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, недійсним.

14 жовтня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просить зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод в здійсненні права власності шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 11.04.2006 року.

ОСОБА_5 21 жовтня 2008 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 недійсним, встановити факт шлюбних відносин між ним та ОСОБА_6 з 1994 року та по день смерті, а також визнати за ним право власності на зазначену квартиру.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2008 року /головуючий -суддя Жуковський О.Г./ позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_5 об'єднано в одне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.12.2010 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа -приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання договору дарування та заповіту недійсним прийнята до провадження судді Васильків О.В. та об'єднана в одне провадження з справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення порушення права власності та за позовом ОСОБА_5 До ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування та встановлення факту шлюбних відносин.

За час розгляду справи позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та на даний час, згідно з позовними вимогами від 23.10.2012 року /т.1 а.с. 87-91/ просить визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним. При цьому позивач посилається на те, що вона є рідною сестрою ОСОБА_6, яка 29.01.1993 року склала заповіт щодо усієї спадщини на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1 вказала, що відповідно до договору дарування від 11.04.2006 року ОСОБА_6 подарувала належну їй квартиру ОСОБА_2, що на думку позивача ОСОБА_1 порушує її права та законні інтереси, в зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що правочин ОСОБА_6 було вчинено під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: ОСОБА_6 вважала, що укладає договір довічного утримання, так як ОСОБА_2 обіцяла її доглядати, але ОСОБА_2 не виконала своєї обіцянки.

ОСОБА_2 в своїх позовних вимогах посилається на те, що згідно з договором дарування, посвідченим 11.04.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрованим 17.04.2006 року в КП «ОМБТІ та РОН», вона є власником квартири АДРЕСА_1, яку їй подарувала ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Після смерті ОСОБА_6 між нею та ОСОБА_5 був укладений усний договір оренди про те, що він залишиться проживати в квартирі до 01.03.2008 року, проте після закінчення зазначеного строку відповідач ОСОБА_5 квартиру не звільнив, проживає в ній, чим перешкоджає ОСОБА_2 в здійсненні права власності, в зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду.

ОСОБА_5 в своїх позовних вимогах посилається на те, що він мешкав в спірній квартирі разом з ОСОБА_6 однією сім'єю з 1994 року, шлюб в органах РАЦС не реєстрували, але в 1995 році відбувся релігійний обряд та весілля. В 1996 році ОСОБА_6 склала заповіт на користь ОСОБА_5 З 2004 року ОСОБА_6 за станом здоров'я з квартири не виходила, ОСОБА_5 надавав їй допомогу. Після смерті ОСОБА_6 він дізнався, що квартира подарована ОСОБА_2 Оскільки, як стверджує ОСОБА_5, між ним та ОСОБА_6 були добрі стосунки та не було таємниць, він вважає, що ОСОБА_2 ввела в оману ОСОБА_6 та нотаріуса і обманним шляхом заволоділа квартирою, в зв'язку з чим він змушений звернутись до суду з вимогами про визнання договору недійсним.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 -ОСОБА_7 підтримав уточнені позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, просить відмовити в їх задоволенні. Позовні вимоги ОСОБА_5 визнав, при цьому зазначив, що визнавати право власності за заповітом неможна. Представник ОСОБА_7 також вказав, що договір має бути визнаний недійсним, так як при укладенні договору нотаріус порушила вимоги п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, в задоволенні позову просять відмовити, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримали, просять задовольнити, проти задоволення позову ОСОБА_5 заперечують, просять відмовити в повному обсязі.

В ході розгляду справи ОСОБА_5 та його представники ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 позовні вимоги підтримували, уточнювали, в судовому засіданні 30.11.2012 року ОСОБА_5 та представник ОСОБА_11 уточнений позов ОСОБА_1 підтримали, позов ОСОБА_5 просять задовольнити, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 просять відмовити. При цьому ОСОБА_5 вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вступили в змову, викрали документи на квартиру, обманули ОСОБА_6 Вважає, що він має право на спадщину після смерті ОСОБА_6, так як проживав разом з нею, у них був церковний шлюб та весілля святкували у дворі, де вони мешкали.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні 04.09.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не підтримала. При цьому вказала, що вона була знайома з ОСОБА_6 після 2003 року, коли ОСОБА_2 стала її сусідкою. ОСОБА_4 спілкувалась з ОСОБА_6 та рекомендувала їй добре подумати стосовно договору дарування її квартири, що в неї є сестра та квартирант, який за нею дивиться. Однак ОСОБА_6 відповідала їй, що родичі тільки чекають, коли вона помре, та їй нічим не допомагають, а квартирант її обманює, зачастив до сусідки в другу парадну, говорив ОСОБА_6, що їде у відрядження, а сам був у сусідки. Вони -ОСОБА_5 та сусідка хотіли відправити ОСОБА_6 до лікарні. Також ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_4, що вона з ОСОБА_5 вінчалася, він возив її в село до родичів, а потім ОСОБА_6 дізналась, що у нього є дружина, яка надіслала лист, в якому просила, щоб ОСОБА_5 дав згоду на продаж будинку. Тому ОСОБА_6 йому не довіряла та наполягала на оформлення договору дарування квартири ОСОБА_2 ОСОБА_4 стосовно підпису в договорі замість ОСОБА_6 пояснила, що від ОСОБА_6 отримала запрошення на підпис договору. Нотаріус в її присутності зачитувала договір ОСОБА_6, потім ОСОБА_4 зачитала договір та його підписала. Чи була ОСОБА_6 письменна, ОСОБА_4 не знає. Про наявність заповіту вона дізналась після смерті ОСОБА_6 Їй відомо, що нотаріус була у ОСОБА_6 два рази, один раз за її присутності при підписанні договору. У подальшому до судових засідань не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні 01.10.2012 року зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, так як вони є незаконними і не відповідають дійсності, позов ОСОБА_5 не підтримує, у подальшому до судових засідань не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. ОСОБА_3 відносно обставин підписання договору дарування пояснила, що до неї звернулася ОСОБА_2, яка вказала, що її знайома бажає оформити договір дарування. ОСОБА_3 поїхала до ОСОБА_6 для особистого спілкування та з'ясувала, що ОСОБА_6 бажає укласти договір дарування квартири на ім'я ОСОБА_2 Під час спілкування ОСОБА_3 з'ясувала волевиявлення ОСОБА_6, яка також повідомила їй, що не хоче, щоб її цивільний чоловік знав про цей договір. В нотаріальній конторі ОСОБА_3 підготувала договір та вдруге поїхала до ОСОБА_6 В квартирі з ОСОБА_6 була ОСОБА_4, яка за неї підписалась в договорі, так як ОСОБА_6 їй довіряла, та повідомила нотаріуса, що не зможе підписати, так як бачить тільки великі предмети. ОСОБА_6 також повідомила, що ОСОБА_2 -дочка її подруги, вона надала всі документи, в тому числі і на квартиру. При цьому ОСОБА_3 стверджує, що переконалась в дієздатності та волевиявленні ОСОБА_6, будь-яких медичних довідок про стан здоров'я непотрібно, так як це нічим не передбачено. Вказаний договір відповідає вимогам законодавства та Інструкції про вчинення нотаріальних дій.

Вислухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.02.1992 року /т.1 а.с.45/.

29 січня 1993 року ОСОБА_6 складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, за яким заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1./т.1 а.с.7/.

Судом досліджено також заповіт, складений ОСОБА_6 20 серпня 1996 року, та посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А., за яким ОСОБА_6 заповіла належну їй квартиру ОСОБА_5 /т.1 а.с.75/.

Згідно з договором дарування від 11 квітня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру під АДРЕСА_1 /т.1 а.с.10/.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 20.08.2007 року Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року /т.1 а.с.13/.

Згідно з довідкою КП «ЖКС «Вузівський»від 25.02.2008 року в АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року; син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року; чоловік ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року /т.1 а.с.40/.

Згідно з довідкою КП «ЖКС «Вузівський»№425 від 29.10.2007 року особовий рахунок на спірну квартиру відкрито на ОСОБА_2./т.1 а.с.58/.

В ході судового розгляду справи судом з'ясовувались підстави пред'явлення позову про визнання правочину недійсним. Представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_7 наполягав на тому, що є декілька підстав для визнання договору дарування недійсним, однією з них є те, що договір дарування квартири був укладений під впливом помилки, а саме: ОСОБА_6 помилилась стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін за договором, тобто щодо обставин, які мають істотне значення, тому підставою для визнання договору дарування недійсним є ст. 229 ЦК України. При цьому представник ОСОБА_7 посилався на те, що ОСОБА_6 при укладанні договору дарування вважала, що укладає договір довічного утримання, так як відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_6 не покладала надії на ОСОБА_5 по її утриманню, а тому вважала, що ОСОБА_2 догляне її краще, але вона цього не виконала в зв'язку з характером її роботи. При цьому суд вважає вказані доводи голослівними, так як ОСОБА_1 не була стороною угоди, а тому їй не може бути достовірно відомо, що саме вважала ОСОБА_6 під час укладення договору. На підтвердження того, що ОСОБА_6 вважала, що укладає договір довічного утримання, доказів стороною ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами в редакції від 15.08.2005 року якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати правочин, заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може підписувати особа, на користь або за участі якої її посвідчено.

Іншою підставою для визнання договору дарування недійсним представник ОСОБА_7 зазначає те, що воля ОСОБА_6 в договорі не виражена та в порушення ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин не підписаний стороною ОСОБА_6, а тому не може вважатися вчиненим в письмовій формі.

Суд вважає, що доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 спростовуються поясненнями третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_3, яка пояснила, що двічі спілкувалась з ОСОБА_6, роз'яснювала їй наслідки укладення договору дарування. ОСОБА_6 повідомила нотаріуса, що сама не зможе написати своє прізвище та підписатись. При цьому вона чітко виказувала свою волю та наміри.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Таким чином, вказані доводи представника ОСОБА_1 -ОСОБА_7 суд вважає необґрунтованими, не доведеними та такими, що не є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Представник ОСОБА_7 в судовому засіданні також вказав, що підтримує позов ОСОБА_5, а це свідчить про те, що він свою позицію за позовом ОСОБА_1 не підтримує, так як заповіт на користь ОСОБА_1 складено в 1993 році, а заповіт на користь ОСОБА_5 -в 1996 році, а у відповідності до чинного законодавства заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт.

В своїх позовних вимогах ОСОБА_5 посилається на те, що ОСОБА_6 нічого не знала про договір дарування квартири, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 ввели в оману ОСОБА_6 та нотаріуса і обманним шляхом заволоділа квартирою ОСОБА_6, просить визнати договір дарування недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, ОСОБА_5 не є особою, яка діяла під впливом обману, а тому договір дарування не може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 230 ЦК України за його вимогами.

Доводи ОСОБА_5 та його представників стосовно того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у фактичних шлюбних відносинах нічим не підтверджені. В ході судового розгляду справи судом досліджено надане на підтвердження вимог ОСОБА_5 свідоцтво про вінчання, згідно з яким у вересні 1995 року ОСОБА_5 та ОСОБА_16 повінчались, про що був зроблений запис в церковній книзі /т.1 а.с.132/. Судом також досліджено довідку Сер. МСЕ №132096 від 07.04.2000 року, згідно з якою ОСОБА_6 встановлена перша група інвалідності безстроково /т.1 а.с.133/. Однак, суд вважає, що посилання на те, що ОСОБА_6 була інвалідом 1 групи та потребувала постійного догляду не підтверджують того факту, що цю допомогу надавав саме ОСОБА_5 Крім того, суду надана довідка територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Київського району м. Одеси, відповідно до якої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку як інвалід 1 групи по зору з 19.02.1997 року та обслуговувалась соціальним робітником двічі на тиждень, їй надавалась допомога як малозабезпеченій особі /т.1 а.с.38/.

Судом також приймається до уваги той факт, що похованням ОСОБА_6 займалась ОСОБА_2, про що суду надані договір-замовлення на організацію та проведення поховання №048305 /т.1 а.с.201/, накладна №175 від 19.08.2007 року /т.1 а.с.202/, а також копія актового запису про смерть /т.1 а.с.161 зворот/.

В ході судового розгляду справи допитана в судовому засіданні 23.10.2012 року свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що ОСОБА_2 під час перебування в рейсі неодноразово передавала гроші для ОСОБА_6 на ліки та продукти, які свідок ОСОБА_17 разом з своєю подругою ОСОБА_18 відносили ОСОБА_6, та часто з нею спілкувались, так як були земляками. ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_6, робила ремонт в її квартирі, а коли вона була в рейсі, наймала жінку, яка готувала ОСОБА_6 їжу. ОСОБА_6 з ОСОБА_18 були у довірливих стосунках, ОСОБА_6 сказала ОСОБА_18, що подарувала квартиру ОСОБА_2 ОСОБА_18 з'явитись особисто до суду не змогла, в зв'язку з тим, що перенесла тяжку операцію.

Допитана в судовому засіданні 02.11.2012 року свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона є кумою ОСОБА_6, приходила до неї 1-2 рази на тиждень, була у неї за три дні до смерті. ОСОБА_6 ніколи не говорила про бажання подарувати квартиру. ОСОБА_2 свідок бачила декілька разів, вони з ОСОБА_6 випивали. ОСОБА_5 проживав в даній квартирі, відносини з ОСОБА_6 у нього були добрі. Шлюб з ОСОБА_5 не реєстрували, тому що ОСОБА_6 йому в повній мірі не довіряла. ОСОБА_1 передавала ОСОБА_6 гроші на продукти, спірна квартира також була придбана на кошти ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_19 також повідомила, що після поховання ОСОБА_6 вона спілкувалась з ОСОБА_5, який їй сказав, що в нього заповіту немає, а потім їй стало відомо, що в нього з'явився заповіт, який допоміг оформити знайомий. Про це їй повідомив ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_19 стверджує, що ОСОБА_6 не довіряла ОСОБА_5

Суд не приймає до уваги надані стороною ОСОБА_1 письмові пояснення свідка ОСОБА_20, оскільки зазначений свідок не була допитана в судовому засіданні та не попереджалась про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Таким чином, допитані судом свідки, як за клопотанням сторони ОСОБА_1, так і за клопотанням сторони ОСОБА_2, стверджували, що ОСОБА_5 проживав в спірній квартирі як квартирант, та ОСОБА_6 йому не довіряла. Доказів стосовно того, що у них був спільний бюджет та вони вели спільне господарство суду не надано, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_5 та встановлення факту шлюбних відносин між ним та ОСОБА_6 немає.

За таких обставин, з урахуванням того, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту шлюбних відносин та визнання договору дарування недійсним не доведені, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 стосовно визнання права власності на квартиру також не підлягають задоволенню.

Судом досліджено відмовний матеріал № 1792 за заявами ОСОБА_5 з проханням провести перевірку в порядку ст. ст. 94-97 КПК України та порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за фактом пограбування та за фактом шахрайства у великих розмірах. Відповідно до постанови оперуповноваженого ОУР Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ст. лейтенанта міліції Єфремова Е.В. від 31.03.2008 року в порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутності складу злочину, оскільки відносини, що склались між гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_22 в частині встановлення права власності мають характер цивільно-правових та підлягають розгляду в судовому порядку. Вказана постанова не оскаржувалась та є чинною.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням того, що ОСОБА_5 не зареєстрований в спірній квартирі, проживав там за життя ОСОБА_6 з її дозволу, та приймаючи до уваги той факт, що на даний час власником спірної квартири відповідно до договору дарування від 11.04.2006 року, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН»17.04.2006 року, є ОСОБА_2, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 стосовно зобов'язання ОСОБА_5 не чинити перешкод в здійсненні права власності обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 203, 207, 215, 229, 626, 651 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення порушення права власності, - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_2 в здійсненні права власності шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, встановлення факту шлюбних відносин, визнання права власності в порядку спадкування, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя: Васильків О.В.

Суддя :