Ухвала суду № 28992320, 24.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 9104/134990/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Костіва М.В.,

за участю секретаря Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. у справі № 2а-2896/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мурена» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000842321 та № 0000852321 від 26.03.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із даною постановою суду, відповідач, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, вказує на те, що у ТзОВ «Варра Трейд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угода має ознаки нікчемності, що свідчить про те, що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та іншим суб»єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов»язань та ухилення від оподаткування. Отже, укладена угода між ТзОВ Мурена» та ТзОВ «Варра Трейд» є такою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тому така угода є нікчемною, а податковий кредит ТзОВ «Мурена» у сумі 159533,33 грн. за квітень 2011 року сформований з метою ухилення від сплати податків.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач у судове засідання 24.01.2013 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу та просив в її задоволенні відмовити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурена" зареєстровано 21.02.2003 року, що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 596197 від 06.06.2011 року. Позивача взято на облік як платника податків в органах ДПС 11.03.2003 року за № 11121, що підтверджено довідкою № 6171 від 11.03.2003 року.

У період з 14.03.2012 року по 20.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Мурена", про що складено Акт № 16/23-209/32408170 від 21.03.2012 року про результати позапланової перевірки з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2011 року під час здійснення фінансово-господарських розрахунків з ТзОВ "Варра-Трейд". Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1. ст. 185, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2011 року на суму 159533,33 грн.

26.03.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 16/23-209/32408170 від 21.03.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р"№ 0000842321, яким відповідно до п. 185.1. ст. 185, п. 198.3. ст. 198, п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 26972 грн., у тому числі основний платіж 26971 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 грн.

Крім того, 26.03.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 16/23-209/32408170 від 21.03.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми "В4"№ 0000852321, яким відповідно до п. 185.1. ст. 185, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132562 грн.

Аналізуючи нормативно-правові акти по даній справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Твердження податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Мурена" та контрагентом ТзОВ "Варра-Трейд" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а тому, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім цього, відповідачем не було надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Факт реальності проведення операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "Мурена" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та документами, що підтверджують якість та кількість товару поставленого позивачу, а саме: видатковими накладними № 05/04/01 від 05.04.2011 року на суму 467200 грн. та № 12/04/02 від 12.04.2011 року на суму 490000 грн.; рахунками-фактурою № 5/04-1 від 05.04.2011 року на суму 467200 грн. та № 12/04-2 від 12.04.2011 року на суму 490000 грн.; податковими накладними № 9 від 05.04.2011 року на суму 467200 грн. та № 27 від 12.04.2011 року на суму 490000 грн.; товарно-транспортними накладними № 0046833 від 05.04.2011 року та № 404325 від 12.04.2012 року на перевезення товару, придбаного позивачем на умовах договору купівлі-продажу № 040401 від 04.04.2011 року; ветеринарними свідоцтвами, виданими на товар, придбаний позивачем на умовах договору купівлі-продажу № 040401 від 04.04.2011 року; виписками з банківського рахунку від 15.04.2011 року та від 22.04.2011 року про оплату товару, придбаного у контрагента ТзОВ "Варра-Трейд"(т. 1, а. с. 97-98); платіжними дорученнями № 1582 від 14.04.2011 року на суму 467200 грн. та № 1613 від 22.04.2011 року на суму 490000 грн. про оплату товару, придбаного у контрагента ТзОВ "Варра-Трейд" (т. 1, а. с. 128-129).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем - ТзОВ «Мурена» з ТзОВ "Варра-Трейд", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що, доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків апелянтом не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2012р. у справі № 2а-2896/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 29.01.2013р.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Костів М.В.