Рішення № 2898031, 28.01.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2009 р. Справа № 11/199пд-61/41-08

вх. №

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєв О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Бартош Р.Г., за посвідченням №197 від 29.09.2008р.;

позивача - не з’явився;

першого відповідача (ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком") - Виродова І.Ю., за довіреністю №188182 від 12.01.2009р.;

другого відповідача (ТОВ "Велтон. Телеком") -Тимофєєва Т.Л., за довіреністю №188178 від 09.01.2009р.;

розглянувши справу за позовом Прокурора м. Луганська в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради, м.Луганськ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком", м. Харків;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком", м. Харків;

про стягнення 2356,67 грн., розірвання договору оренди та примусове звільнення.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1852,22грн., плати за фактичне користування об'єктом в сумі 340,29 грн., пені в сумі 164,16 грн.; розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 14.06.01 р. № 000944/09 (з урахуванням угоди від 17.09.2003р. та угоди від 20.10.2005р.), укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" та про примусове звільнення ТОВ "Телекомунікаційна компанія "Велтон. Телеком" нежитлового приміщення 1-го поверху двоповерхової будівлі площею 30,83 кв.м за адресою: м. Луганськ, кв. 50 Лєт Октября, 53.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.10.2008 р. на підставі ч. 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України справу 11/199пд направлено до господарського суду Харківської області за підсудністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2008 р. справу було призначено до розгляду на 17.11.2008 р. та витребувано у сторін необхідні для всебічного та повного розгляду справи документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2008 р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучено – ТОВ „Велтон.Телеком”.

В судовому засіданні 28.01.2009 р. прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимог ухвали суду від 19.01.2009 р. не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Представник позивача в судове засідання 28.01.2009 р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, вимог ухвали суду від 19.01.2009 р. не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Присутній в судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечує повністю з тих мотивів, що стороною спірного договору є другий відповідач.

Присутній в судовому засіданні представник другого відповідача проти позовних вимог прокурора не заперечує, просить позов задовольнити.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиви на неї, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

14.06.2001 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.Луганськ” було укладено договір оренди державного майна № 000944/09 (а.с.13).

Так відповідно до умов договору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.Луганськ” 14.06.2001 р. був складений акт прийому – передачі нежитлового приміщення, яке знаходилось на балансі ХК „Луганськтепловоз”, за яким ТОВ „ТК” Велтон.Телеком.Луганськ” прийняло у Регіонального відділення Фонду державного майна України нежитлове приміщення будівлі д/с 110 площею 30,83 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Луганськ, кв. 50 Лєт Октября, д/с № 110.

17.09.2003 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ „ТК „Велтон.Телеком” було укладено додаткову угоду № 1, в якій зазначалось, що в зв’язку з припиненням діяльності орендаря ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.Луганськ” через приєднання його до ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.”, яке є правонаступником орендаря, в преамбулі договору було змінено орендаря ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.Луганськ” на ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.” Таким чином, фактично відбулась зміна сторони по договору оренди (а.с.127).

Відповідно до наказу Управління комунальним майном Луганської міської ради № 192 від 22.06.2005 р. „Про прийняття на баланс будівлі та іншого майна, що розташоване за адресою: м. Луганськ, к. 50 Лєт Октября” було наказано прийняти на баланс Управління комунальним майном Луганської міської ради від комісії з питань передачі до комунальної власності територіальної громади м. Луганська будівлю та інше майно, що розташовані за адресою: м. Луганськ, к. 50 Лєт Октября (а.с. 153).

20.10.2005 р. між виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ „ТК”ВЕЛТОН. ТЕЛЕКОМ” було укладено додаткову угоду № 2 про зміни і доповнення до договору оренди державного майна № 000944/09 від 14.06.2001 р., в якій були зазначені істотні зміни договору, а саме: преамбулу договору викладено у наступній редакції: „Виконавчий комітет Луганської міської ради в особі начальника управління комунальним майном Луганської міської ради Грибанової Тетяни Юріївни (орендодавець), з одного боку та ТОВ „ТК „Велтон.Телеком” в особі директора філії у м. Луганську Косогова Георгія Федоровича з іншого боку...”; замінено „ХК „Луганськтепловоз” на „Управління комунальним майном Луганської міської ради (надалі „балансоутримувач”) виключено слова „дитячого садка № 110” та „д/с 110”; замінено слово „держава” на „територіальна громада м. Луганська”; викладено розділ 3 у новій редакції, в якому було встановлено розмір орендної плати станом на 20.10.2005 р.; п. 10.3. та 10.4. викладені у наступній редакції: „10.3. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (враховуючи день оплати пені та заборгованості)”, п. 11.4. викладено у наступній редакції: „11.4. У випадку дострокового розірвання договору оренди господарським судом, орендар оплачує орендодавцю плату за фактичне користування орендованим майном його передачі орендодавцю, виходячи з розміру орендної плати за вказаним договором.”

Відповідно до п. 1.1. договору ТОВ „ТК„Велтон.Телеком” було передано в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення 1-го поверху двохповерхової будівлі дитячого садка № 110 площею 30,83 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, кв. 50 Лєт Октября, д/с № 110.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що позивач передав вказане приміщення відповідачу для розміщення технологічного обладнання телефонної станції.

Згідно з п. 2.3. передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним на протязі терміну оренди.

Відповідно до п. 2.5. договору майно повертається орендарем орендодавцю на підставі акту прийому-передачі. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. і з урахуванням змін до неї, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Також, орендна плата підлягає коригуванню з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з п. 5.3. ТОВ „ТК „ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ” зобов’язано вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, в державний бюджет України та балансоутримувачу приміщення.

В п. 5.5. зазначено, що 1-й відповідач зобов’язаний щомісячно до 15 числа місяця наступного за звітним, представляти позивачу платіжні доручення про фактичну оплату орендної плати в державний бюджет України.

Пунктом 6.5. передбачено, що орендар має право передавати в суборенду орендоване майно або частину майна з письмово дозволу орендодавця.

Відповідно до п. 7.1. договору позивач повинен передати в оренду державне майно за актом прийому – передачі майна.

Згідно з п. 11.3. договору зміна або розірвання цього договору можуть мати місце за погодженням сторін. Одностороння відмова від виконання цього договору і від внесених змін не допускаються.

Відповідно до п. 10.3. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (враховуючи день оплати пені та заборгованості).

Згідно з п. 11.4. договору у випадках дострокового розірвання договору оренди господарським судом, орендар оплачує орендодавцю плату за фактичне користування орендованим майном до його передачі орендодавцю, виходячи з розміру орендної плати за вказаним договором.

Пунктом 11.7. договору передбачено, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення цього договору.

Прокурор обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що позивач свої зобов’язання за договором оренди № 000944/09 від 14.06.2001 р. виконав в повному обсязі, проте перший відповідач своїх обов’язків за договором оренди щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів не виконав.

Заперечуючи проти позовних вимог 1-й відповідач вказує, що він не є стороною по договору оренди нежитлового приміщення, оскільки, 01.08.2007 р. на загальних зборах учасників ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.” було прийнято рішення про виділ з ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.” ТОВ „Велтон.Телеком.”. Протоколом загальних зборів ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.” затверджено розподільчий баланс, за яким частина майна ТОВ „ТК „Велтон.Телеком.” перейшла до правонаступника ТОВ „Велтон.Телеком.”. Також 1-й відповідач посилається на зведений акт прийому – передачі товарно-матеріальних цінностей, дебіторсько-кредиторської заборгованості, інших активів та пасивів, за яким ТОВ „ТК „ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ” передало правонаступнику ТОВ „Велтон.Телеком.” договір № 000944/09 (а.с. 66,125-126). Також 1-й відповідач посилається на те, що ним було відправлено позивачу повідомлення про заміну кредитора в зобов’язанні, а також додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення № 000944/09 (а.с.81).

Суд такі посилання 1-го відповідача вважає необґрунтованими і безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

У разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта.

Відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Юридична процедура виділу регулюється за аналогією положення частини 1, 2, 4, статті 105 та положеннями статті 106, 107 Цивільного кодексу України.

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміна сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Юридична особа, що створена шляхом виділу, з моменту державної реєстрації, стає суб’єктом прав та обов’язків, що перейшли до неї відповідно до розподільчого балансу.

З наданих першим відповідачем на підтвердження своїх тверджень щодо правонаступництва документів, а саме: з акту прийому-передачі дебіторсько-кредиторської заборгованості від ТОВ „ТК”Велтон.Телеком” до ТОВ „Велтон.Телеком” від 22.09.2008 р., вбачається передача кредиторської заборгованості за договором № 000944/09 в розмірі 283,54 грн. (а.с.66),яка відповідно до наданої суду 2-м відповідачем копії платіжного доручення № 189 від 08.09.2007 р. ним була повністю погашена (а.с.139).

Належним чином оформлений розподільчий баланс, з конкретним зазначенням про перехід всіх прав та обов’язків за договором оренди № 000944/09 від 14.06.2001 р. від ТОВ „ТК”Велтон.Телеком” до ТОВ „Велтон.Телеком” першим відповідачем суду надано не було.

Відповідно до п. 11.7. договору реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення цього договору.

Отже договором не встановлено автоматичного переходу прав та обов’язків орендаря при заміні сторони, такий перехід передбачений лише для орендодавця.

Вказане підтверджується матеріалами справи, які свідчать про те, що при попередніх змінах сторін за договором оренди між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 17.09.2003 р. та № 2 від 20.10.2005 р. по договору оренди нежитлового приміщення.

При цьому посилання 1-го відповідача на те, що листом № 1617 від 28.09.2007 р. він повідомляв позивача про зміну кредитора в зобов’язанні судом не приймається як належний доказ, оскільки 1-й відповідач не надав належних доказів відправлення або вручення даного листа позивачу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділом І Книги 5 Цивільного кодексу України регулюються питання про загальні положення про зобов’язання.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора.

Згідно зі статтею 521 форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 Цивільного кодексу.

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що 1-й відповідач не вчинив дії, які передбачені законодавством щодо заміни боржника в зобов’язанні, зміна сторони по договору не відбулась, а тому сторонами в договорі оренди нежитлового приміщення № 000944/09 від 14.06.2001 р. є виконавчий комітет Луганської міської ради та ТОВ „ТК”Велтон.Телеком”.

01.06.2008 р. позивачем було направлено 1-му відповідачу лист № 01/03-16/4885/0/2-08 з вимогою добровільно передати виконавчому комітету Луганської міської ради орендоване приміщення, згідно з актом прийому-передачі; погасити заборгованість по орендній платі у розмірі 1822,37 грн. та пені у сумі 57,05 грн. Дана вимога була обґрунтована тим, що 1-м відповідачем порушувались умови договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати, яка не вносилась більш ніж три місяці підряд, в зв’язку з чим, виконавчий комітет Луганської міської ради відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України відмовився від договору оренди нежитлового приміщення від 14.06.2001 р. № 000944/09 (а.с.21).

05.07.2008 р. 1-м відповідачем було отримано лист № 01/03-16/4885/0/2-08, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, а також реєстр рекомендованих листів та чек „Укрпошти” (а.с.22-23).

Згідно з ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України сторони за договором мають можливість відмовитись від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи вищевикладене, договір оренди нежитлового приміщення № 000944/09 від 14.06.2001 р. вважається розірваним з 05.07.2008 р.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду справи, 1-й відповідач заборгованості з орендної плати за договором не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, отже, враховуючи вищевикладене, 1-й відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання за договором від 14.06.2001 р. № 000944/09 про оренду нежитлового приміщення.

Судом перевірено розрахунок, доданий до позовної заяви, з якого вбачається, що заборгованість по орендній платі за нежитлове приміщення за 2008 р. складає 1064,98 грн. Позовні вимоги позивача щодо стягнення з 1-го відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 1852,22 грн. ні розрахунком позову, ні матеріалами справи не підтверджується, в зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що 1-й відповідач не надав суду документів, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з 1-го відповідача заборгованості по орендній платі за договором № 000944/09, у розмірі 1064,98 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 11.4. договору: „У випадку дострокового розірвання договору оренди господарським судом, орендар оплачує орендодавцю плату за фактичне користування орендованим майном до його передачі орендодавцю, виходячи з розміру орендної плати за вказаним договором.” Таким чином, позивачем правомірно нарахована плата за фактичне користування об’єктом в сумі 340,29 грн. розрахунок перевірено судом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 10.3. договору, зі змінами та доповненнями, встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував 1-у відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну оплату платежів за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 164,16 грн., Про те суд перевірив розрахунок нарахованої пені відповідно до вимог діючого законодавства та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: задоволенню підлягає пеня в сумі 97,70 грн. за період з січня по серпень 2008 р., а в іншій частині розрахунок пені не обгрутований, з тих підстав що позивачем не подано доказів щодо заборгованості по орендній платі 1-го відповідача за 2007 р.

Відповідно до п. 5.6. договору при припиненні договору 1-й відповідач повинен повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ТК „Велтон.Телеком” орендоване ним майно за актом прийому-передачі Виконавчому комітету Луганської міської ради не передавало. Відповідач таких доказів суду не надав, отже суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги щодо виселення ТОВ „ТК”Велтон.Телеком” з займаних приміщень.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди суд зазначає наступне. Як вже було вказано вище договір оренди в порядку статті 782 Цивільного кодексу України було розірвано з 05.07.2008 р. А тому, на момент розгляду справи предмет позову в цій частині відсутній. На підставі вказаного суд припиняє провадження в цій частині позовних вимог в порядку п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 105-107, 109, 258, 509, 513, 520, 521, 525, 526, 528, 530, 546, 548, 549, 598, 610-612, 629, 651, 782, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст. 20, 173, 174, 179, 193, 198, 216, 232, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційна компанія „Велтон.Телеком” (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, р/р 26002010592001 у Харківському відділенні ЗАТ „Альфа-Банк” МФО 300346, код ЄДРПОУ 30184815) на користь Виконавчого комітету Луганської міської ради (91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, р/р 35420003001964 в УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 04052040) – 1064,98 грн. заборгованість по орендній платі, 340,29 грн. плати за фактичне користування об’єктом, 97,70 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційна компанія „Велтон.Телеком” (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, р/р 26002010592001 у Харківському відділенні ЗАТ „Альфа-Банк” МФО 300346, код ЄДРПОУ 30184815) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 64,26 грн. державного мита за майнові вимоги та 85,00 грн. державного мита за немайнові вимоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційна компанія „Велтон.Телеком” (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, р/р 26002010592001 у Харківському відділенні ЗАТ „Альфа-Банк” МФО 300346, код ЄДРПОУ 30184815) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 74,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційна компанія „Велтон.Телеком” звільнити нежитлове приміщення 1-го поверху двоповерхової будівлі площею 30,83 кв.м, за адресою: м. Луганськ, кв. 50 Лєт Октября, 53.

В частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 14.06.2001 р. № 000944/09, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Телекомунікаційна компанія „Велтон.Телеком” – провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Повний текст рішення підписано 02 лютого 2009 року.

Суддя Рильова В.В.