Рішення № 28973383, 23.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/13910-2012 23.01.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 21 755 027,15 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача - Цурка Н.О., представник за довіреністю; від відповідача -Лазаренко Ю.Г., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 21 755 027,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору № 97 на постачання електричної енергії від 10.01.1991, відповідач свої обов'язки щодо оплати за поставлену електричну енергію не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.10.2010 до 01.07.2012 виникла заборгованість за використану електричну енергію в сумі 20 376 149,01 грн. (з яких 20 330 060,62 грн. борг за активну електричну енергію та 46 088,39 грн. борг за реактивну електричну енергію). За порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції у розмірі 20 016,29 грн., 3% річних у розмірі 138 965,72 грн. та пеню у розмірі 1 108 464,03 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2012 порушено провадження у справі №5011-34/13910-2012.

Ухвалою суду від 22.10.2012 зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.11.2012 провадження у справі було поновлено.

10.12.2012 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що згідно довідки про надходження коштів від відповідача за о/р №400, 17.07.2012 останнім було сплачено 46 088,39 грн. в рахунок погашення основного боргу за реактивну електричну енергію. Отже, позивач просив суд прийняти уточнений розрахунок ціни позову в сумі 21 644 958,63 грн., з яких:

- 20 330 060,62 грн. борг за активну електричну енергію;

- 8 132,85 грн. інфляційна складова суми боргу;

- 241 256,84 грн. 3% річних;

- 1 065 508,32 грн. пеня.

Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

16.01.2013 позивачем також подана заява про уточнення до позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що згідно довідки про надходження коштів від відповідача за о/р №763, 05.12.2012 останнім було сплачено 20 330 060,62 грн. в рахунок погашення основного боргу за активну електричну енергію. Таким чином відповідачем повністю сплачено заявлену позивачем суму основного боргу. Отже, нова ціна позову становить 1 314 898,01 грн., з яких:

- 8 132,85 грн. інфляційна складова суми боргу;

- 241 256,84 грн. 3% річних;

- 1 065 508,32 грн. пеня.

У судовому засіданні 23.01.2013 відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру пені.

На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що останній є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. З причини неналежного виконання боржниками ПАТ «АК «Київводоканал» своїх зобов'язань Товариству завдаються збитки, у зв'язку з чим підприємство не має змоги вчасно проводити розрахунки з постачальниками за енергоносії, реагенти та інші матеріали, необхідні для виконання основних його функцій - безперебійного забезпечення міста Києва якісними послугами з водопостачання та водовідведення.

Факт скрутного фінансового становища відповідача підтверджується звітом про фінансові результати ПАТ «АК «Київводоканал» за 9 місяців 2012 року.

Зважаючи на погашення основного боргу та скрутне матеріальне становище виходячи з приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України відповідач просив суд зменшити розмір пені на 70% та відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», яке відповідно до Наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.95 №31, 31.08.95 №177 та від 29.09.95 №176 реорганізовано у філіал АК «Київенерго», яке є правонаступником його майна, прав та зобов'язань (далі - ПАТ «Київенерго» або Постачальник) та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва було укладено договір від 10.01.1991 №97 на використання електричної енергії (далі - Договір).

Наказом ВАТ Акціонерна компанія «Київводоканал» від 18.12.2001 №207 Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ Акціонерна компанія «Київводоканал», яка є правонаступником її майнових прав.

Департамент експлуатації каналізаційного господарства ВАТ Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ АК «Київводоканал» або Споживач) листом від 18.02.2002 №6/265 повідомив про заміну назви і платіжних реквізитів у договорі №97 у зв'язку з тим, що є правонаступником Підприємства по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва.

Згідно з умовами договору від 10.01.1991 №97 ПАТ «Київенерго» відпускає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

21.12.2009 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 97 від 10.01.1991, відповідно до якої викладено спірний договір у новій редакції, з протоколом розбіжностей від 29.01.2010.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Договору позивач постачає відповідачу електричну енергію, а останній, згідно п. 4.1 зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав. Однак відповідачем неналежним чином виконуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за 01.10.2010 до 01.07.2012 виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.07.2012 становила 20 376 149,01 грн. з них 20 330 060,62 грн. - борг за активну електричну енергію та 46 088,39 грн. - борг за реактивну електричну енергію.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була погашена сума основного боргу повністю, а саме 20 330 060,62 грн. боргу за активну електричну енергію та 46 088,39 грн. боргу за реактивну електричну енергію, що підтверджується довідкою про надходження коштів від ПАТ «АК «Київводоканал» за спожиту від ПАТ «Київенерго» електроенергію.

У зв'язку із чим позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 8 132,85 грн. інфляційних втрат, 241 256,84 грн. 3% річних, та 1 065 508,32 грн. пені.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам чинного законодавства України, а тому уточнена вимога про стягнення з відповідача 8 132,85 грн. інфляційних втрат та 241 256,84 грн. 3% річних визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за активну та реактивну електричну енергію, відповідно до уточнених позовних вимог яка становить 1 065 508,32 грн.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору та протоколу розбіжностей за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом. Сума пені (без ПДВ) зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення та не є фактичним споживачем електричної енергії, заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку із несплатою мешканцями житлових будинків послуг з постачання теплової енергії, чинне у спірний період законодавство не дозволяє стягнення пені з фактичних споживачів послуг (мешканців будинку).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати ПАТ «АК «Київаодоканал» за 9 місяців 2012 року, а також те, що відповідач повністю погасив основну суму заборгованості, а позивач не вказав, що останнім було отримано які-небудь збитки внаслідок наявності вказаної заборгованості, суд, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ "Київенерго" на 50% до 532 754,16 грн.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за активну та реактивну електричну енергію у сумі 532 754,16 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розподілі судового збору судом враховано пункт 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» де зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Також враховані положення пункту 4.6 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду N18, яким передбачено, що якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (станом на момент пред'явлення позову до суду відповідачем було допущено прострочення оплати заборгованості за договором), то на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 241 256 (двісті сорок одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 84 коп. 3% річних, 8 132 (вісім тисяч сто тридцять дві) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 532 754 (п'ятсот тридцять дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 16 коп. пені, а також 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору.

3. Видати наказ.

4. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013.

Суддя Р.Б. Сташків