Рішення № 28973380, 23.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/17000-2012 23.01.13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДГТО «Південно-Західна залізниця» Київського територіального відділу МТЗ

про стягнення 16 898,76 грн., розірвання договору та повернення майна

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Макацьоба Ю.А. - довіреність б/н від 09.01.2013;

від відповідача: Савіщенко Н.Е. - довіреність № 122/12-а від 12.10.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» про стягнення 16 898,76 грн., розірвання договору та повернення майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування орендованим майном згідно умов Договору оренди № 916 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2009 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов: 1) стягнувши з відповідача на свою користь 12 320,75 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі), 2 587,36 грн. - штрафу, 862,55 грн. - пені, 1 128,10 грн. - 3% річних, 2 682,50 грн. - судового збору; 2) розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір оренди № 916 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2009 року; 3) зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване державне майно.

Ухвалою від 30.11.2012 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.12.2012 року.

18.12.2012 року через канцелярію суду представник відповідача подав уточнення до позовної заяви, згідно з якої зазначив що 23.11.2012 року заборгованість в розмірі 11 727,40 грн. була сплачена позивачем до початку розгляду заяви по суту, та 11.12.2012 року сплачена заборгованість у розмірі 3 473,81 грн. та пеня в розмірі 862,55 грн.

В судовому засіданні 18.12.2012 року оголошено перерву до 23.01.2013 року.

23.01.2013 представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2013 року позовні вимоги підтримав в частині стягнення 3% річних, розірвання договору та повернення майна

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2013 року позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (далі по тексту - орендар, відповідач) укладено Договір оренди № 916 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору (з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 02.11.2009 року) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно загальною площею 72 кв. м. - споруди базової станції, площею 5,0 кв.м. та частину даху приміщення складу великогабаритного обладнання, площею 67,0 кв.м. для розміщення антено-фідерних пристроїв (надалі - Майно), що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова, 5, та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу Головного матеріального складу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на « 31» березня 2009 року, становить 71030,00 (без ПДВ).

Згідно з п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Відповідно до п. 3.1. Договору (з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 02.11.2009 року) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2011р. 4967,68 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції.

Згідно з п. 3.6. Договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції:

- 70 % орендної плати перераховується до державного бюджету України;

- 30 % орендної плати Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 3.10. Договору зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Згідно з п. 5.3. Договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі сплати податку на землю, незалежно від наслідків господарської діяльності.

02.11.2009 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно, на підтвердження чого позивач надав суду Акт приймання-передачі державного майна від 02.11.2009 року (копія Акту міститься в матеріалах справи).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем у виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 12 320,75 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату.

В судовому засіданні 23.01.2013 року представник відповідача зазначив про сплату основного боргу в розмірі 82 032,61 грн., на підтвердження чого представник відповідача надав суду платіжне доручення № 1869 від 24.12.2012 року на суму 82 032,61 грн.

14.12.2012 року через канцелярію суду представник відповідача подав платіжні доручення про сплату орендної плати по Договору № 916 від 02.11.2009 року та пені: № 10008100575 від 23.11.2012 року на суму 11 727,40 грн., № 1000814537 від 07.12.2012 року на суму 826,55 грн.

Також, суд зазначає, що згідно з довідки про надходження коштів по договору оренди № 916 від 02.112009 року, наданої позивачем заборгованість по орендній платі в розмірі 806,31 грн. була сплачена відповідачем 14.12.2012 року.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку що частину основний борг в розмірі 12 320,75 грн. та пеня в розмірі 862,55 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 320,75 грн. та пеня в розмірі 862,55 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.

Щодо розірвання Договору оренди № 916 від 02.11.2009 року та повернення орендованого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підстава яку позивач зазначає в якості порушення умов договору - є несплата відповідачем орендної плати в розмірі 12 320,75 грн., однак як вже було встановлено даним рішенням суду орендну плату в розмірі 12 320,75 грн. відповідачем було сплачено.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання укладений між позивачем та відповідачем договору оренди № 916 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 02.11.2009 року та зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване державне майно не підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись пунктами 3.8. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2 587,36 грн.

Згідно з п. 3.8. Договору (з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 02.11.2009 року) у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду (з урахуванням часткової сплати заборгованості до порушення провадження у справі в розмірі 11 727,40 грн.) становить 124,60 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 320 (дванадцять тисяч триста двадцять) грн. 75 коп. та пені в розмір 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 55 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (03110, м.Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 11, ЛІТЕРА "А", код ЄДРПОУ 22859846) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м.Київ, Печерський район, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, код ЄДРПОУ 19028107) 124 (сто двадцять чотири) грн. 60 коп. - штрафу, 11 (одинадцять) грн. 87 коп. - судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 28.01.2013 року.