Рішення № 28973400, 23.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/5874-2012 23.01.13

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.»

до Компанії Парс Енерджі Інтернешіонал (Pars Energy Internathional)

про стягнення 8 503 439,21 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Місечко В.М. - довіреність б/н від 09.04.2012;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Компанії Парс Енерджі Інтернешіонал (Pars Energy Internathional) про стягнення 8 503 439,21 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги, пов'язаних з перевезенням вантажів згідно умов Договору-Доручення № 073/11 на надання транспортно-експедиторських послуг від 08.07.2011 року

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 973 291,63 доларів США - основного боргу (що є еквівалентом 7 779 520,00 грн.), 79 535,19 доларів США - пені (що є еквівалентом 635 724,77 грн.), 13 074,28 доларів США - 3% річних (що є еквівалентом 104 502,72 грн.), 64 380,00 грн. - судового збору.

31.05.2012 року представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке судом задоволено.

31.05.2012 року представник компанії Парс Енерджі Інтернешіонал у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 08.05.2012 року не виконав.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 14.06.2012 року.

14.06.2012 року представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Дані щодо вручення процесуальних документів відповідачу на час проведення судового засідання відсутні.

У зв'язку з тим, що відповідач по справі має статус нерезидента, який не має свого представництва на території України, судом через Міністерство юстиції України було направлено відповідне судове доручення про вручення документів відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 18.12.2012 року.

На підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 18.12.2012 року провадження у справі поновлено.

18.12.2012 року представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Станом на 18.12.2012 року відомостей щодо виконання доручення Господарського суду м. Києва про вручення Компанії Парс Енерджі Інтернешіонал документів не надійшло.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 23.01.2013 року.

23.01.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2011 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» (далі по тексту - експедитор, позивач) та Компанією Парс Енерджі Інтернешіонал (Pars Energy Internathional) (далі по тексту - клієнт, відповідач) було укладено Договір-Доручення № 073/11 на надання транспортно-експедиторських послуг (далі по тексту - Договір).

Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 08.07.2012 року включно (п. 7.1. Договору).

У разі відсутності письмової (рекомендованим листом) заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов цього Договору за 1 (один) місяць до закінчення його терміну дії, Договір вважається пролонгованим на наступний строк, що дорівнює терміну цього Договору та на тих же умовах, що передбачені цим Договором (п. 7.2. Договору).

Суду не надано жодних доказів припинення дії Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим Договором експедитор за плату і за рахунок клієнта, діючи від його імені та за його дорученням, зобов'язується організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів клієнта в міжнародному та внутрішньому сполученні авіаційним, автомобільним та/або морським транспортом, а клієнт, у свою чергу, зобов'язується оплатити надані експедитором послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору експедитор приступає до виконання своїх послуг по кожному окремому перевезенню вантажів клієнта тільки у разі наявності відповідного доручення в наданої клієнтом Заявці на перевезення вантажу, далі - "Заявка", що є невід'ємною частиною цього Договору, в якій міститься конкретний перелік надаваних Експедитором послуг, а також у обов'язковому порядку вказується: вид та найменування (номенклатура) вантажів; пункти відправлення та призначення вантажів; пункти перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший; строк виконання доручення.

Відповідно до п. 3.1. Договору розмір плати експедитору за Договором фіксується в рахунку, який є його невід'ємною частиною. Експедитор виставляє рахунки за транспортно-експедиційне обслуговування згідно з тарифами і ставками, обумовленим в цьому Договорі та/або його Додатках.

Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в ЄВРО і/або доларах США шляхом банківських переказів на підставі відповідних рахунків. Рахунки можуть передаватися поштою або телефаксом. Рахунок є документом, що підтверджує факт надання послуг Експедитором. Рахунок має бути сплачений протягом трьох банківських днів з дати його отримання (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору кожна із сторін повинна виконувати свої зобов'язання належним чином, надаючи іншій Стороні всіляке сприяння у виконанні нею своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 8.9. Договору у всьому іншому, особливо не обумовленому цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

08.07.2011 року позивачем було отримано від відповідача заявку на перевезення № 322/11, відповідно до якої відповідач просив позивача організувати перевезення вантажу (рейки марки Р-65, код ГНГ 73021021).

На виконання умов договору та заявки № 322/11 позивачем були надані транспортно-експедиторські послуги, на підтвердження чого позивач надав суду акти приймання-передачі наданих послуг, підписані між відповідачем та позивачем: № 7109 від 29.09.2011 року, № 7112 від 30.09.2011 року, № 7725 від 31.10.2011 року, № 8262 від 29.11.2011 року.

Позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг: № 6062 від 29.07.2011 року на суму 418 100,00 доларів США, № 7109 від 29.09.2011 року на суму 402 821,60 доларів США, № 7112 від 30.09.2011 року на суму 2 468,60 доларів США, № 7725 від 31.10.2011 року на суму 416 976,00 доларів США, № 8262 від 29.11.2011 року на суму 582 861,43 доларів США, на загальну суму 1 823 277,63 доларів США.

Вищевказані рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг були оплачені відповідачем частково, а саме: № 6062 від 29.07.2011 року на суму 418 100,00 доларів США - оплачено повністю; № 7109 від 29.09.2011 року на суму 402 821,60 доларів США - оплачено повністю; № 7112 від 30.09.2011 року на суму 2 468,60 доларів США - оплачено повністю; № 7725 від 31.10.2011 року на суму 416 976,00 доларів США - оплачено частково в розмірі 26 545,80 доларів США; № 8262 від 29.11.2011 року на суму 582 861,43 доларів США - не оплачено.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення плати позивачу за надані транспортно-експедиторські послуги, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті наданих транспортно-експедиторських послуг в розмірі 973 291,63 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Згідно з абзацом 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з перевезенням вантажів клієнта за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив позивачу плату за отримані послуги.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 973 291,63 доларів США (що є еквівалентом 7 764 628,64 грн.) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись пунктами 4.7.3. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 79 535,19 доларів США.

Згідно з п. 4.7.3. Договору у разі необґрунтованої відмови у прийнятті виконаних робіт/послуг, оплаті і несвоєчасній оплаті рахунків за цим Договором, клієнт виплачує експедитору пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 79 535,19 доларів США є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 074,28 доларів США - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 13 074,28 доларів США нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Компанії Парс Енерджі Інтернешіонал (Pars Energy Internathional) (30213, Об'єднані Арабські Емірати, місто Дубаї, вул. Аль Гархуд, будинок 302, ліцензія № 529606) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.» (03150, м. Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ БОЖЕНКО, будинок 87, код ЄДРПОУ 23168191) 973 291 (дев'ятсот сімдесят три тисячі двісті дев'яносто один) долари США 63 центи (що є еквівалентом 7 779 520 (сім мільйонів сімсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн.00 коп.) - основного боргу; 79 535 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) доларів США 19 центів (що є еквівалентом 635 724 (шістсот тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 77 коп.) - пені; 13 074 (тринадцять тисяч сімдесят чотири) долари США 28 центів (що є еквівалентом 104 502 (сто чотири тисячі п'ятсот дві) грн. 72 коп.) - 3% річних, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. (що є еквівалентом 8 054 (вісім тисяч п'ятдесят чотири) долари США 55 центи) - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 28.01.2013 року.