Ухвала суду № 28968867, 30.01.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0301/3658/2012 Головуючий у 1 інстанції:Пікула Н.В. Провадження № 22-ц/773/214/13 Категорія:27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -судді Шевчук Л.Я.,

суддів -Киці С.І., Гапончука В.В.,

при секретарі -Семенюк О.А.,

з участю:

представника позивача -Плеханова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 грудня 2012 року позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) задовольнено частково.

Постановлено стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк»заборгованість за кредитом в розмірі 4584, 28 гривень, заборгованість по процентам в розмірі 6523,45 гривень, заборгованість по комісії в розмірі 2062,58 гривень та 200 гривень штрафу, а всього 13370,31 гривень.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 214, 60 грн.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»- Шуліка Аліна Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просила його змінити та задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Судом першої інстанції установлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому суд частково задовольнив позов банку та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, зменшивши при цьому розмір штрафних санкцій до 200 гривень.

Дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав правильну правову оцінку, що 04 травня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Сума кредитного ліміту складає 5000 грн. (а.с. 13-22).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому в судовому засіданні установлено, що в порушення вищезазначених правових норм та умов кредитного договору позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню чергової частини суми кредиту та нараховані відсотки за користування кредитними коштами, тобто порушує свої зобов'язання за кредитним договором перед банком.

З наявного в матеріалах справи розрахунку суми боргу, наданого позивачем, станом на 31 серпня 2012 року є заборгованість за даним договором, а саме: 4584,28 грн. заборгованість за кредитом, 6523,45 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2062,58 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина), а також 658,52 грн. штрафу (процентна складова) (а.с. 5-12).

Статтями 549 - 551 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, але з врахуванням того, що відповідач є інвалідом 2-ї групи та має на утриманні неповнолітню дитину, суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними та зробленими з посиланнями на норми чинного законодавства та з дослідженням всіх доказів по справі в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір штрафних санкцій.

Однак, такі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства та обставин справи, а тому не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність у відповідача на утриманні неповнолітньої дитини та його інвалідність є обставинами, що мають істотне значення, і є підставами для зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім цього, колегія суддів враховує те, що згідно наданих позивачем розрахунків боргу та встановлених обставин справи, відповідачем частково сплачувався борг та відсотки за користування кредитними коштами, а також те, що порушення відповідачем виконання зобов'язання за кредитним договором не призвело до негативних наслідків для позивача, оскільки сума боргу є незначною і не є такою, що може призвести до втрати фінансової стабільності позивача.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 17 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді