Рішення № 28968836, 25.01.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0315/179/2012 провадження № 22-ц/773/3/13 Головуючий у 1 інстанції:Кошелюк Л.О. Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О І,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А. ,

при секретарі Шереметі Т.Г. ,

з участю пр-ка позивача - Цейко І.І.,

відповідача та пр-ка відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про визнання недійсним договору поруки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Старовижівського районного суду від 18 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

31 січня 2012 року (згідно поштового штампа) Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» (далі - банк) звернулось в суд із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який мотивує тим, що 02.04.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 32-072, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 70000 доларів США з визначенням терміну його повернення - до 01 квітня 2013 року. За користування кредитом до його погашення позичальник сплачує 12% річних та щомісячну комісію в розмірі 0,25% від суми кредиту, а за порушення зобов'язань по його погашенню передбачені штрафні санкції.

02.04.2008 між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 32-072/1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків по вказаному кредитному договору.

Оскільки боржником порушено умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, то банк просив стягнути солідарно з обох відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 74464,29 доларів США та 37069,31 грн., а також відшкодувати витрати по оплаті судового збору в розмірі 3219 грн..

10 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічним позовом до банку про визнання договору поруки недійсним, який мотивує тим, що договір поруки № 32-072/1 від 02.04.2008 року нею не укладався і не підписувався, про його існування вона дізналась при отриманні позовної заяви банку.

Ухвалою Старовижівського районного суду від 10 квітня 2012 року обидва позови об'єднані в одне провадження (а.с.99).

Рішенням Старовижівського районного суду від 18 квітня 2012 року позов ПАТ «Банк «Демарк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк «Демарк» 61881,71 доларів США кредитної заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Демарк» 12582,58 доларів США відсотків по кредиту, 23861 грн. 25 коп. комісії, 8986 грн. пені та 600 грн. штрафу.

Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Демарк» судові витрати по 1500 грн. з кожного.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Демарк» про визнання договору поруки недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення зустрічного позову.

Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційному суді відповідач та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Частково задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є солідарними боржниками, а тому кредитна заборгованість має бути стягнута солідарно з обох. Підпис ОСОБА_2 на договорі поруки є ідентичним підписам останньої, вчиненим на інших документах, клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи є безпідставним, а поведінка відповідачів розцінюється як намагання уникнути виконання зобов'язання по кредиту та намагання затягнути розгляд справи.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 32-072, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 70000 доларів США з визначенням терміну його повернення - до 01 квітня 2013 року. За користування кредитом до його погашення позичальник сплачує 12% річних та щомісячну комісію в розмірі 0,25% від суми кредиту, а за порушення зобов'язань по його погашенню передбачені штрафні санкції (а.с.6-9).

Також позивачем надано укладений 02.04.2008 між банком та відповідачем ОСОБА_2 договір поруки № 32-072/1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків по вказаному кредитному договору (а.с.12).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору від 02.04.2008 року, що виразилося у несвоєчасному поверненні отриманих у банку грошових коштів.

Розмір заборгованості позичальника перед банком станом на 31.01.2012 року становить 74464,29 доларів США та 37069,31 грн., з яких 61881,71 доларів США - залишок кредиту, 12582,58 доларів США - заборгованість по відсотках за період з 01.06.2010 року по 31.01.2012 року, 23861,25 грн. - щомісячна комісія за період з 01.11.2009 року по 31.01.2012 року, 12068,06 грн. - пеня за період з 13.07.2010 року по 31.01.2012 року та 1140 грн. - штраф за період з 11.07.2010 року по 31.01.2012 року (а.с.8-9).

Зменшуючи розмір пені та штрафу, суд першої інстанції застосовував строки позовної давності, рішення суду щодо цих обставин позивачем не оскаржувалось, а тому і не підлягає цей розмір перегляду в суді апеляційної інстанції. Крім того, відповідач ОСОБА_3 також погодився із визначеним розміром заборгованості і також його не оспорює.

Відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. В такому разі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.2 ст.16, ч.1 ст.215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви, підставою для визнання договору поруки недійсним відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України ОСОБА_2 зазначено непідписання нею спірного договору.

Згідно ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відмовляючи в призначенні судової почеркознавчої експертизи (а.с.113) та в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції на власний розсуд прийшов до висновку, що підпис поручителя на договорі поруки є ідентичним її підписам на інших документах, оформлених від її імені.

Проте такий висновок зроблено з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.143 ЦПК України, якою встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Належність підпису особі потребує спеціальних знань і не може бути встановлена судом без відповідного експертного висновку.

Згідно висновку експерта від 03.12.2012 року № 469 підпис, розміщений біля прізвища «ОСОБА_2» в графі «Поручитель» розділу 5 «Юридичні адреси сторін» у договорі поруки № 32-072/1 від 02 квітня 2008 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою із загальним наслідуванням підпису ОСОБА_2 (а.с.210-214).

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 договір поруки № 32-072/1 від 02 квітня 2008 року не підписувала, то її зустрічний позов про визнання недійсним цього договору підлягає до задоволення, оскільки не було її волевиявлення на укладення такого договору та на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Відповідно відсутні підстави для покладення солідарного обов'язку на обох відповідачів щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 32-072 від 02.04.2008 року і ця заборгованість підлягає стягненню лише з одного боржника - позичальника ОСОБА_3 у визначеному судом першої інстанції розмірі.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

В зв'язку із задоволенням зустрічного позову та апеляційної скарги понесені апелянтом судові витрати по оплаті судового збору (1824,10 грн.) та за проведення експертизи (900,48 грн.) підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Старовижівського районного суду від 18 квітня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ «Банк «Демарк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (рахунок № 290958007, код 19357516, МФО 353575, юридична адреса: м.Чернігів, вул.Комсомольська,28, інд. 14000) заборгованість за кредитним договором № 32-072 від 02.04.2008 року, а саме: 61881 долар 71 цент США (шістдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят один долар 71 цент США) - кредитної заборгованості, 12582 долари 58 центів США (дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят два долари 58 центів США) - відсотків по кредиту, 23861 грн. 25 коп. (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят одну грн. 25 коп.) - комісії, 8986 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн.) - пені, 600 грн. (шістсот грн.) - штрафу та 3219 грн. (три тисячі двісті дев'ятнадцять грн.) - витрат по оплаті судового збору.

В позові Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32-072 від 02.04.2008 року - відмовити.

Зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № 32-072/1 від 02.04.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» в особі директора відділення Банку «Демарк» у м.Луцьку Данилюк Надії Василівни.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на користь ОСОБА_2 2724 грн. 58 коп. (дві тисячі сімсот двадцять чотири грн. 58 коп.) - понесених судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: