Постанова № 28967171, 06.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2012 року Справа № 2а-368/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представників позивача: Шапошнікової О.А., Камінського О.В., Шуляка А.І.,

представника відповідача -Шепіла І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»до про Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 06.01.2012 № 0000072310 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.04.2012).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 473490 грн. 26 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 29398 грн. 15 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 6 квітня 2012 року, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»(ідентифікаційний код 31885141, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котовського, буд. 128-А) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області як юридична особа 28.08.2002 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 537737 (т. 1 а.с. 9).

Позивач перебуває на податковому обліку в Бориспільській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з будівництвом будівель, технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів, збиранням та знищення інших відходів.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці відповідача від 31.10.2002 № 1210 (т. 1 а.с. 10) та довідці Управління статистики у Бориспільському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 144650 (т. 1 а.с. 11).

Судом встановлено, що у грудні 2011 року посадовими особами Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»щодо підтвердження господарських взаємовідносин з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кімосбуд»за період з квітня по серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2011 № 855/23-1/31885141 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 198.6 Податкового кодексу України, частини п`ятої статті 203, частин першої, другої статті 215 та статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за квітень -червень та серпень 2011 року на загальну суму 473490 грн. 26 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімосбуд»послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість за квітень -червень та серпень 2011 року у розмірі 473490 грн. 26 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.01.2012 № 0000072310, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 502888 грн. 41 коп., з яких: 473490 грн. 26 коп. - за основним платежем; 29398 грн. 15 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на додану вартість за квітень -червень та серпень 2011 року у розмірі 473490 грн. 26 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання послуг по роботі механізмів (автомобільної техніки), які придбано та використано Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»як останньою ланкою постачання та сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплаченого у складі їх ціни, податковий кредит за квітень - червень та серпень 2011 року.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що вказані послуги придбано позивачем у ТОВ «Кімосбуд», з аналізу податкової звітності якого вбачається декларування господарських взаємовідносин з ТОВ «Пулсар», яке у свою чергу формувало податковий кредит за рахунок правочинів, вчинених з ТОВ «Інбірван».

Відповідач зазначає, що саме відносини ТОВ «Кімосбуд»з ТОВ «Пулсар»та відносини ТОВ «Пулсар»з ТОВ «Інбірван»ставляться податковим органом під сумнів, оскільки ТОВ «Пулсар»та ТОВ «Інбірван»мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак діяльність ТОВ «Кімосбуд»спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, згідно відомостей, отриманих Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, на податковому обліку якої перебуває ТОВ «Інбірван», зазначена вище юридична особа не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності в обсягах задекларованих нею показників.

Крім того, відповідачем прийнято до уваги інформацію, наведену Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва в акті документальної невиїзної перевірки ТОВ «Пулсар», відповідно до якої вказаним суб`єктом господарювання у ході проведення перевірки документально не підтверджено реальність здійснення операцій з покупцем - ТОВ «Кімосбуд».

Враховуючи, що податковий кредит ТОВ «Пулсар»формувався за рахунок господарських операцій з ТОВ «Інбірван», яке у свою чергу не надавало йому будь -яких послуг та матеріальних цінностей, діяльність ТОВ «Пулсар», на думку податкового органу, була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, у тому числі ТОВ «Кімосбуд».

Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Кімосбуд»була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між ТОВ «Кімосбуд»та ТОВ «Пулсар», не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

За таких обставин, на думку відповідача, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між ТОВ «Кімосбуд»та позивачем.

Відтак, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано об`єкт оподаткування з податку на додану вартість за квітень -червень та серпень 2011 року на підставі нікчемного правочину, укладеного з ТОВ «Кімосбуд», а тому податковий кредит позивача підлягає коригуванню у сторону зменшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за вказані вище звітні періоди, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що у квітні 2011 року позивачем укладено з ТОВ «Кімосбуд»договір від 01.04.2011 № 17-2011, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання надати позивачу комплекс послуг по роботі механізмів (автомобільної техніки), а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість, визначену кошторисом, який є невід`ємною частиною договору.

У квітні -червні та серпні 2011 року між позивачем та ТОВ «Кімосбуд»підписано акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 29.04.2011 № 290904, 31.05.2011 № 310705, 30.06.2011 № 300906, 31.08.2011 № 310408 та 31.08.2011 № 313108 відповідно до яких позивач прийняв від контрагента послуги по роботі механізмів (автомобільної техніки), а саме: бульдозера Т-130 у кількості 1349 год., бульдозера ДТ-75 - 1352 год., екскаватора ПЕА 1.0 - 1459 год., автокрана КС 5473 - 518 год., навантажувача фронтального - 1423 год., екскаватора -навантажувача «Борекс-2201»- 979 год., автомобіля «Урал»- 1919 год., автомобіля «Камаз»- 2089 год., автокрана КС 3575 - 704 год. та автомобіля ГАЗ-САЗ - 811 год.

Позивач оцінив вартість виконаних послуг згідно затвердженого кошторису від 01.04.2011 на загальну суму 2840941 грн. 60 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Кімосбуд»виписані податкові накладні № 31 від 29.04.2011 на суму 830529 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -138421 грн. 50 коп., № 50 від 31.05.2011 на суму 586553 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -97758 грн. 83 коп., № 101 від 30.06.2011 на суму 718328 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -119721 грн. 33 коп., № 133 від 31.08.2011 на суму 352765 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ -58794 грн. 30 коп., та № 160 від 31.08.2011 на суму 352765 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ -58794 грн. 30 коп.

Оплата за придбані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Кімосбуд».

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Кімосбуд»первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, акти здачі -прийняття робіт (надання послуг), оборотно - сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника послуг.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання послуг за господарською операцією з придбання у ТОВ «Кімосбуд»комплексу послуг по роботі механізмів (автомобільної техніки), за результатами здійснення якої позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання позивачу послуг з боку ТОВ «Кімосбуд»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, збирання та знищення відходів.

Такий вид господарської діяльності проводиться позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про відходи»від 05.03.1998 № 187/98-ВР на спеціально відведеному об`єкті -недобудованому полігоні ТПВ, розташованому на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області та наданому позивачу під розміщення сміттєзвалища.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у державному акті на право постійного користування землею (т. 2 а.с. 6-7) та договорі оренди від 26.10.2002, укладеному позивачем з Бориспільським виробничим управлінням комунального господарства (т. 2 а.с. 2-5).

Протягом 2011 року розміщення позивачем відходів здійснювалось на підставі виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області дозволу від 27.07.2010 № 317-8 (т. 2 а.с. 13).

Зважаючи на те, що в силу вимог статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 № 1264-XII суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення, спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища визначено у вказаному вище дозволі обов`язок позивача своєчасно проводити ущільнення відходів та їх пересипання ізолюючим шаром ґрунту.

Враховуючи, що розміщення відходів проводиться у спосіб, що дозволяє уникнути їх довгострокового шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей, технологічні операції по ущільненню таких відходів та їх пересипанню ізолюючим шаром ґрунту здійснюються виключно за допомогою спеціальних машин та механізмів, у тому числі шляхом використання у роботі бульдозерів, навантажувачів, екскаваторів, автокранів та вантажних автомобілів.

За таких обставин, отримання позивачем як суб'єктом у сфері поводження з відходами протягом квітня -червня та серпня 2011 року послуг з роботи механізмів, наданих ТОВ «Кімосбуд», є цілком обґрунтованим та свідчить про використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з поставки позивачу таких послуг його контрагентом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Кімосбуд», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Посилання відповідача як на підставу для донарахування позивачу податкового зобов`язання на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Кімосбуд»з іншими суб`єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки послуг на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем за квітень -червень та серпень 2011 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування.

За таких обставин, податкове повідомлення -рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 06.01.2012 № 0000072310, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 473490 грн. 26 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29398 грн. 15 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 06.01.2012 № 0000072310, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 11 квітня 2012 року.