Ухвала суду № 28965779, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К/9991/21966/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Антонець Л. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Свердловську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" до Державної податкової інспекції в місті Свердловську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна вугільна компанія" (далі -ТОВ "Східна вугільна компанія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Свердловську (далі -ДПІ в м. Свердловську) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року позов ТОВ "Східна вугільна компанія" задоволено частково.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Свердловську залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ в м. Свердловську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Східна вугільна компанія" у задоволені позову.

ТОВ "Східна вугільна компанія" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ в м. Свердловську.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м. Свердловську була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої був складений акт № 370/23/32727602 від 06.04.2010 року.

Відповідно акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

- заниження податку на прибуток у сумі 349 410,00 грн.;

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 5 461 988,00 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, на суму 650 063,00 грн.;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2009 року на суму 129 717,00 грн.;

- порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 151,50 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем була подана скарга від 28.04.2010 року, але у своєму рішенні №10360/23-20 від 22.06.2010 року відповідач дійшов висновків щодо обґрунтованості результатів перевірок та про відсутність підстав для задоволення заперечень позивача.

На підставі акту перевірки відповідачем складені податкові повідомлення - рішення від 19.04.2010 року №0000332342/0 та від 22.06.2010 року №0000332342/1 про сплату податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 337 683,90 грн.; від 19.04.2010 року №0000332342/0 про сплату податку з доходів найманих працівників у розмірі 454,50 грн..

У період з 24.06.2010 року по 08.07.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Східна вугільна компанія»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 15 липня 2010 року №872/23/32727602 у якому зазначені наступні порушення :

- у квітні 2010 року завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 200423 грн:

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) за квітень 2010 року у сумі 944312 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2010 року на загальну суму 93588 грн. (рядок 22.2 декларації з ПДВ за квітень 2010 року зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) ;

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у лютому 2010 року в сумі 900 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 року №0000092344/0 та від 29.09.2010 року №0000092344/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423,00 грн.; від 28.07.2010 року №0000092344/0 та від 29.09.2010 №0000092344/1 про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 900,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 450,00 грн.

02.08.2010 року відповідачем була видана перша вимога №1/153 про сплату узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 337 515,65 грн., з яких податок на прибуток 137 350,90 грн., податок з доходів найманих працівників 454,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основним видом діяльності ТОВ "Східна вугільна компанія" є добування та збагачення кам'яного вугілля.

Судами попередніх встановлено, що видобування вугілля на теперішній час не здійснюється у зв'язку із реконструкцією та ремонтом шахти, але господарська діяльність по підготовці шахти до використання її за основним призначенням ведеться.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 зазначено, що сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку визначаються ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР в якій зазначено, що для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Відповідно до п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить поняття «втрати майбутніх періодів», а навпаки чітко визначає періоди віднесення валових витрат підприємства.

Судами попередніх інстанцій визначено, що позивач правомірно скористувався правилами, закріпленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відніс до валових витрат витрати підприємства по першій із подій, тобто по даті списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем неправомірно визнано завищення валових витрат за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року та визначено до сплати податок на прибуток в сумі 200333,00 грн., а тому податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року №0000332342/0, та від 22 червня 2010 року №0000332342/1 якими визначено ТОВ «Східна вугільна компанія»суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 200333 грн. та штрафні санкції 137350грн.90 коп. (всього 337 683,90 грн.) підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2010 року №0000082344/0 та від 29 вересня 2010 року №0000082344/1 якими зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія»суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до Свідоцтва № 100207791 ТОВ «Східна вугільна компанія»зареєстровано, як платник податку на додану вартість 24.03.2009 року.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з поданою ТОВ «Східна вугільна компанія»до ДПІ у м. Свердловську податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 200423 грн.

Право позивача на нарахування податкового кредиту у сумі 200423 грн. підтверджується декларацією за квітень 2010 року, податковими накладними та прибутковими накладними.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» підставою для включення в податковий кредит є податкова накладна. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок відповідача про завищення податкового кредиту позивачем у сумі 200423 грн. не відповідає дійсності, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року № 0000082344/0 та податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2010 року №0000082344/1 якими зменшено ТОВ «Східна вугільна компанія»суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 200423 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2010 року №0000092344/0 та від 29 вересні 2010 року №0000092344/1, якими донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія»суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 900 грн. та штрафні санкції у сумі 450 грн., (всього 1350 грн.) суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно до абзацу 1 п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність передбачає також процес підготовки, організації до початку виробничого процесу, утримання допоміжних підрозділів, здійснення усіх необхідних заходів для дотримання природоохоронного законодавства та інших законів України, що відповідає вимогам п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що ТОВ «Східна вугільна компанія»проводились заходи відповідно по реалізації інвестиційного проекту по відновленню шахти ім. В.Володарського та підготовці, організації виробництва. Всі витрати були понесені безпосередньо для того, щоб підприємство мало можливість виготовляти продукцію, видобувати вугілля та отримувати доходи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2010 року №0000092344/0 та податкове повідомлення-рішення від 29 вересні 2010 року №0000092344/1, якими донараховано ТОВ «Східна вугільна компанія»суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 900 грн. та штрафні санкції у сумі 450 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року №0000731742/0 та від 22 червня 2010 року № 0000731742/1 про сплату 454,50 грн. застосованих за порушення пп. 4.2.9 «г»п.4.2 ст.4, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині нарахування суми податкового зобов'язання, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

З донарахуванням податку з фізичних осіб у сумі 454, 50 грн. позивач погодився.

Відповідно до п.п. 4.2.9 «г»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно до п.19.2 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

В загальних положеннях Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за № 218/2658 зазначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Підприємство, що відряджає працівник, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою, згідно з додатком 1 до цієї інструкції.

Згідно п. 1.3 розділу І зазначеної Інструкції фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються у кожному пункті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівник ТОВ «Східна вугільна компанія» ОСОБА_5 отримав відшкодування вартості витрат на проживання у готелі у сумі 980 грн. без підтвердження факту відрядження посвідченням про відрядження, тобто фактичний час перебування у відрядженні не визначався за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо донарахування позивачу зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 454, 50 грн. та штрафних санкцій у розмірі 303 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача відобразити у картці особового рахунку по ПДВ ТОВ «Східна вугільна компанія»наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню з ПДВ в розмірі 944312 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Свердловську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров