Постанова № 28965775, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К/9991/8874/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРО-ГАЙСИН»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010

у справі № 2-а-10364/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРО-ГАЙСИН»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»подано позов про визнання нечинним рішення ДПІ в Приморському районі м.Одеси від 23.07.2009 № 0000912200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та визнання неправомірними висновків акту про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства за договором купівлі-продажу від 11.07.2007 № 10_07АW в частині порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо несвоєчасного повернення валютних коштів на територію України в сумі 106000,00 євро.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010, у задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про визнання нечинним рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 23.07.2009 № 0000912200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача оспорюваним рішенням ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 23.07.2009 № 0000912200 штрафних санкцій -пені в сумі 207452,89 грн. відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР слугували висновки перевірки, викладені в акті від 09.07.2009 № 8791/22-0/35019916/55, про порушення вимогу цього Закону, яке полягало у порушенні термінів надходження валютної виручки контрактом від 11.06.2007 № 10_07 AW. Пеня нарахована за період з 06.12.2007 по 05.03.2008.

ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»11.06.2007 з фірмою «К&Н Ландмашиненхендл» (Німеччина) укладено договір № 10_07 AW купівлі-продажу сіялок зернових ТУР D-060 кількістю 4 шт, загальною вартість 111860,00 грн. євро, згідно із яким ТОВ «Інагро-Гайсин»зобов'язано було здійснити 10 % передплату товару.

На виконання умов договору ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»перерахувало на користь нерезидента валютні кошти в сумі 111860,00 грн. євро, а саме: 16.07.2007 -22372,00 грн. та 19.07.2007 -22372,00 євро.

Згідно із додатковою угодою № 1 від 03.08.2007 до договору купівлі-продажу продавець - фірма «К&Н Ландмашиненхендл»продає, а покупець -ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»купує сіялку зернову кількістю 1 шт., загальною вартість 5860,00 євро.

Враховуючи, що відповідно до попередніх умов договору покупець здійснив передплату за товар в сумі 111860,00 євро, то згідно зі змінами умов договору продавець зобов'язався повернути покупцеві різницю попередньої оплати за товар в сумі 106000 євро шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок покупця у строк до 31.10.2007.

Товар за договором надійшов на адресу ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»19.11.2007.

У вересні 2007 року фірма «К&Н Ландмашиненхендл»повідомила ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»про неможливість повернення грошових коштів в обумовлені договором строки.

03.10.2007 ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН»звернулося до Німецького інституту арбітражу з позовом щодо стягнення з компанії «К&Н Ландмашиненхендл»грошових коштів за недопоставлений товар у сумі 106000,00 євро. Німецьким інститутом арбітражу порушено арбітражне провадження.

05.03.2008 фірмою «К&Н Ландмашиненхендл»у добровільному порядку перераховано валютні кошти у сумі 106000,00 євро на валютний рахунок ТОВ «ІНАГРО-ГАЙСИН».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом після звернення до арбітражного суду з позовом про стягнення такої заборгованості не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків, оскільки єдиною підставою для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами є прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення такої заборгованості.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів, з огляду на таке.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з частиною другою цієї ж статті Закону у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У частині третій статті 4 Закону встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Зі змісту частини четвертої статті 4 Закону вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків -рішення суду про задоволення позову.

Суд касаційної інстанції вважає, що аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли після прийняття позову до розгляду судом спір між сторонами припиняється внаслідок добровільного погашення боржником заборгованості. Підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є добровільне виконання боржником (нерезидентом) умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для нарахування резиденту пені відсутні.

При цьому слід також виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення термінів зарахування валютної виручки на валютні рахунки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 29.07.2009 № 0000912200 є протиправним.

Правові підстави для розгляду позовних вимог щодо визнання протиправними висновків акту перевірки відсутні.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому висновки не є тими рішеннями суб'єкта владних повноважень, які б породжував певні правові наслідки, були спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і мали обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могли бути предметом розгляду адміністративними судами.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у частині вимог щодо рішення від 29.07.2009 № 0000912200 та закрити провадження у справі у частині вимог щодо висновків акту перевірки.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 228, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРО-ГАЙСИН»задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 29.07.2009 № 0000912200 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРО-ГАЙСИН»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 207452,89 грн.

У частині позовних вимог про визнання неправомірними висновків акту позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРО-ГАЙСИН»судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло