Ухвала суду № 28965541, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-19121/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010

у справі №2а-37362/09/2070

за позовом Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту вентиляційних матеріалів Національної академії наук України

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010, позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Червонозаводському районі м.Харкова №000001182/0 від 16.01.2009, №000002182/0 від 16.01.2009, №000001182/1 від 04.02.2009, №000002182/1 від 04.02.2009, №000001182/2 від 20.03.2009, №000002182/2 від 20.03.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль», за період листопад-грудень 2007 року, січень-березень 2008 року, квітень, червень 2008 року, за результатами якої складено акт №6023/182/25467070 від 23.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2007 року та 1 півріччя 2008 року у розмірі 68827,50 грн.; пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад-грудень 2007 року, січень-березень 2008 року, квітень, червень 2008 року у сумі 55062 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000001182/0 від 16.01.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82593 грн., у т.ч. основний платіж 55062 грн. та штрафні (фінансові) санкції 27531 грн. та №000002182/0 від 16.01.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 97715,2 грн., у т.ч. основний платіж 68828 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28887,2 грн.

За наслідками адміністративного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2007 між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль»укладено договір №1101 на виконання робіт по сортуванню, перезатарюванню, навантажуванню і розвантажуванню, переупакуванню відходів.

Виконання передбачених договором робіт підтверджується наявними у позивача актами здачі-прийому робіт за відповідні дати, та податковими накладними.

Фактична оплата вартості виконаних за даним договором робіт, у тому числі податок на додану вартість в ціні наданих послуг підтверджено банківськими виписками, у зв'язку з чим за висновками судів попередніх інстанцій зобов'язання за даним правочином виконано належним чином, що давало підстави позивачеві для включення 330372 грн. до складу валових витрат та 55062 грн. до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відхиляючи доводи відповідача щодо нікчемності договору №1101 від 01.11.2007 укладеного між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль», суди попередніх інстанцій обґрунтовували свої доводи тим, що не може свідчити про відсутність реального виконання договору факт відсутності у ТОВ «ПБК «Вертикаль»трудових ресурсів та необхідних основних фондів, оскільки відповідачем не доведено, що оспорюваний договір можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів, основних фондів та обладнання ТОВ «ПБК «Вертикаль», а також ненадання останнім до перевірки договорів, кошторисної документації та інших первинних документів, що підтверджують виконання договору №1101 від 01.11.2007.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( підпункт 5.2.1).

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, в судовому процесі підлягали встановленню обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування доводів про правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту за вказані звітні податкові періоди, зокрема, у зв'язку з відсутністю підтвердження фактичного виконання робіт.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зміст оспорюваних операцій, їх обсяг, форми викладення, тобто ознаки, які б свідчили про їх реальний характер, а також зв'язок з господарською діяльністю позивача не з'ясовувались, незважаючи на те, що акти прийому-передачі робіт від ТОВ «ПБК «Вертикаль»до позивача не містять посилання на договір, податкову та видаткову накладні, не відображають зміст здійсненої господарської операції (неможливо ідентифікувати які роботи виконані, їх обсяг та вартість), тобто вони складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних та актів прийому-передачі не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту за умови доведення податковим органом того, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Таким чином, якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та збільшення сум валових витрат або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук