Ухвала суду № 28965535, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-36930/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

у справі № 2а-6783/10/2670

за позовом Кредитної спілки «Сімейна позика»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Кредитна спілка «Сімейна позика»(далі по тексту -позивач, КС «Сімейна позика») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2010 №0001853540/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 31.03.2010 №111/22-01/26252392.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 №0001853540/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 27285,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 10687,80 грн., на загальну суму 37972,80 грн.

Судами також встановлено, що позивачем були укладені договори з фізичними особами про внесення внеску (вкладу) члена КС «Сімейна позика»на блокований рахунок.

Відповідно до п. 2.3 договору від 22.05.2009 №175/09-1615/03, що наявний в матеріалах справи, відсотки за користування кредитом становлять 29,87 % річних та 0,89 % щомісяця від суми кредиту.

Зазначення у цьому договорі двох різних відсотків за користування кредитом, а саме: у розмірі 29,87 % річних та 0,89 % щомісяця від суми кредиту не порушує вимоги пп. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки положення ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» законодавець надає право кредитним спілкам самостійно встановлювати розмір плати за користування кредитами, не розмежовуючи його по термінам нарахування відповідних процентів.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач відніс до розміру плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою розмір сплати відсотків, який складається з 29,87% річних та 0,89% щомісяця від суми кредиту.

Отже, фінансова послуга, на яку кредитна спілка може встановлювати розмір плати (процент) є виключно надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, при цьому встановлювати розмір плати процентів та надавати такий вид послуги, як «обслуговування кредиту»законодавством з питань діяльності кредитної спілки не передбачено.

Крім того, позивачем укладено договір від 21.02.2008 №166/08-1336/05, відповідно до якого позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредит та сплатити відсотки по ньому у розмірі 29,87% річних, також у п. 2.3 зазначеного договору встановлені відсотки за обслуговування кредиту у розмірі 0,39%.

Таким чином, суди приходять до висновку, що встановлення позивачем 0,39% від суми кредиту на місяць за обслуговування кредиту є платою за користування кредитом, не передбачає надання інших послуг, безпосередньо пов'язана та стосується виключно користування кредитом.

Отже, суди дійшли висновку, що розмежування позивачем в договорах про надання споживчого кредиту відсотків по сплаті за кредит річних та відсотки щомісяця не суперечить вимогам чинного законодавства.

Дійшовши таких висновків та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень пп. 7.11.13 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «пасивні доходи»слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Згідно пп. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «в» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді:

- коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

- доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань;

- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Отже, відповідно до законодавства України, оподаткування діяльності кредитних спілок звільнено від оподаткування не будь-який дохід, а лише отриманий у вигляді доходів, визначених пп. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, відсотки нараховані позивачем за користування кредитом, що складається з відсотків розмежованих за періодами є тим пасивним доходом, на який розповсюджуються вимоги підпункту 7.11.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В силу ч. 2 пп. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Перевіркою встановлено, що позивачем не включено до складу «доходи з інших джерел»доходи отримані у вигляді процентів за обслуговування кредиту за І квартал 2008 року, півріччя 2008 року, три квартали 2008 року, рік 2008 року, І квартал 2009 року, півріччя 2009 року, три квартали 2009 року, рік 2009 року.

У податкових звітах про використання коштів неприбутковими установами й організаціями поданих до податкового органу за період, що перевірявся у графі 10 «сума доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню»та графі 11 «витрати, що прямо пов'язані з отриманням доходів з інших джерел, але не вище суми таких доходів»показники відсутні.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що відповідач, при проведенні перевірки 31.03.2010 неправомірно відніс отримані відсотки за обслуговування кредиту до таких, що підлягають оподаткуванню та на які не розповсюджуються вимоги пп. 7.11. 4 п. 7.11 ст. 7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25% до об'єкта оподаткування.

Згідно пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є необґрунтованим та неправомірним, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров