Ухвала суду № 28965429, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-23882/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010

у справі № 2а-41126/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоінвест"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 12.08.2009 № 0001412330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 573375,80 грн.

ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ в Червонозаводському районі м.Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Укренергоінвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 29.07.2009 № 3590/233/30989346.

Підставою для визначення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2009 № 0001412330/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 573375,80 грн., в тому числі 411976,00 грн. основного платежу та 161399,80 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог:

п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач не включив у ІІІ кварталі 2008 року до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, якою податковий орган вважає суму кредиторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Далс», що рахується на балансі позивача. Податковий орган виходить з того, що у ТОВ "Укренергоінвест" виник обов'язок збільшити валовий доход на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Далс»з моменту приєднання останнього до позивача, що унеможливлює факт її погашення;

п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивачем при визначення обліку (приросту) балансової вартості матеріальних ресурсів і малоцінних предметів за 2008 рік завищено убуток запасів та, як наслідок, завищено валові витрати за ІІ-ІV квартали у загальній сумі 99980,33 грн. При цьому податковий орган виходить з того, що витрати, пов'язані з придбанням послуг із користування залізничними реквізитами та з організації прийому нафтопродуктів відповідно до ч. 9 ПСПО 9 «Запаси»повинні включатися до собівартості запасів з наступним перерахуванням приросту (убутку) балансової вартості запасів та відповідним відображенням цих показників у складі валових витрат та валового доходу згідно із вимогами п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності з боку позивача порушень вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2008 між ТОВ «Далс»(продавець) та ТОВ «Укренергоінвест»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 801.

У зв'язку з поставкою товару за договором у ТОВ «Укренергоінвест»виникла кредиторська заборгованість в сумі 1547922,26 грн. Відповідно, у ТОВ «Далс»виникла дебіторська заборгованість за даним договором на вказану суму.

Внаслідок процедури припинення ТОВ «Далс»шляхом приєднання до ТОВ «Укренергоінвест» за передавальним балансом згадана дебіторська заборгованість була передана від ТОВ «Далс»до позивача ТОВ «Укренергоінвест».

Таким чином, у спірних правовідносинах відбулося поєднання кредитора (ТОВ «Далс») та боржника (ТОВ «Укренергоінвест») в одній особі, що за вимогами ст. 606 Цивільного кодексу України є підставою для припинення зобов'язання.

Враховуючи наведене, є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що з дати настання цієї події отримана від ТОВ «Далс»дебіторська заборгованість для ТОВ «Укренергоінвест»не є активом, оскільки було отримано право вимоги до самого себе, що не може збільшити економічних вигод, а наявна у ТОВ «Укренергоінвест»кредиторська заборгованість перед ТОВ «Далс»не є зобов'язанням, оскільки виник обов'язок перед самим собою, що також не може збільшити економічних вигод.

У податковому обліку з податку на прибуток поєднання кредитора та боржника в одній особі розглядається як заключна операція і не має для цієї особи податкових наслідків у вигляді збільшення за правилом п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валового доходу.

До того ж, для віднесення заборгованості до «безнадійної заборгованості»необхідно, щоб така відповідала поняттю, визначеному п. 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, як заборгованість, яка має будь-яку із визначених цією нормою ознак.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, спірна заборгованість не підпадає під жодну з перелічених у даній нормі ознак, що виключає обов'язок платника податку збільшувати валовий доход на суму такої заборгованості.

Суд касаційної інстанції також вважає за правильне погодитися з позицією судів про відсутність підстав вважати обґрунтованим висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправильному розрахунку позивачем приросту (убутку) балансової вартості товарів в результаті завищення убутку запасів, оскільки податковим органом не наведено алгоритм здійсненого ним перерахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати дослідження та переоцінку доказів, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло