Ухвала суду № 28965394, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-38009/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010

у справі № 2а-3703/08/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»

до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Завод Первомайський») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Сімферопольському районі АРК) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2008 №0000632301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.09.2008 №1339/23-2/32080768.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2008 №0000632301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 43009,50 грн., що складається з 28673,00 грн. основного платежу та 14336,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту -Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Крім того, судами зазначено, що відповідачем встановлено, що одними із основних постачальників позивача при формування податкового кредиту з податку на додану вартість є КП «Сілал». З метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту були направлені запити до ДПІ у м. Сімферополі АРК на проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин ТОВ «Завод Первомайський»та КП «Сілал».

Згідно отриманої відповіді від ДПІ в м. Сімферополі АРК від 22.04.2008 №5522/7/23-7 встановлено, що постачальник КП «Сілал»у декларації з ПДВ за червень 2006 року не задекларував податкові зобов'язання. 03.05.2006 платником надана заява про ліквідацію підприємства та 29.08.2006 КП «Сілал»знято з обліку платників податків ПДВ у м. Сімферополі АРК. Сплата за виконані роботи по розрахунковому рахунку або касі не проводилась та відповідно до наданих документів закриття розрахунків між ТОВ «Завод Первомайський»та КП «Сілал»відбулося за рахунок уступки права вимоги (повідомлення про уступку права вимоги від 30.06.2006, згідно якого КП «Сілал»на підставі відповідної угоди від 30.06.2006 уступило право вимоги виконання обов'язків на користь ТОВ «Агрооб'єднання «Первомайське».

Відповідач з системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»прийшов до висновку про прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та включенням до складу податкового кредиту такого податку. Таким чином, на думку відповідача, позивачем був порушений припис підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищений податковий кредит, включений в декларацію з ПДВ за 2006 рік на 28673,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Свиспан Лімітед»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у ТОВ «Українська лісова промислова заготівельна компанія»товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом №168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що чинне не час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не передбачає обов'язку або права платника податків контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість або сплату податку на додану вартість до бюджету своїми контрагентами по ланцюгу постачання.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді С.Е. Острович М.О. Федоров