Постанова № 28965381, 16.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2013 р. м. Київ К-32265/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача-1:не з'явився,відповідача-2:Шепітько Ю.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2009

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009

у справі № 2а-2760/08/0570 (2-а-2760/09/0570)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області,

Державної податкової адміністрації у Харківській області

про визнання протиправними дії, недійсним рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСІ-У»(надалі -позивач, ТОВ «КСІ-У») звернулося до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (надалі -відповідач, ДПІ у м. Краматорську Донецької області), Державної податкової адміністрації у Харківській області (надалі -ДПА у Харківській області) про визнання протиправними дії, недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2009 (суддя -О.О. Кошкош), позов Товариства з обмеженою відповідальністю «KCI-У»задоволено: визнано дії посадових ociб Державної податкової адміністрації у Харківській області щодо проведення перевірки 10.01.2009 та складення акта перевірки від 10.01.2009 протиправними; визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.01.2009 № 0000292304; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «KCI-У»судовий збір у cyмі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Т.Г. Гаврищук, судді М.Г. Сухарьок, С.В. Білак) скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2009 у частині визнання протиправними дій посадових ociб Державної податкової адміністрації у Харківській області щодо проведення перевірки ТОВ «КСІ-У»; відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «КСІ-У»до Державної податкової адміністрації у Харківській області про визнання протиправними дій посадових ociб Державної податкової адміністрацій у Харківській області щодо проведення перевірки позивача; в іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2009 залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення судів, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Частиною першою статті 217 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, підтримавши її вимоги.

Державна податкова адміністрація у Харківській області 12.08.2009 подала заяву про приєднання до касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 у справі № 2а-2760/08/0570 (2-а-2760/09/0570).

Розглянувши дану заяву колегія суддів касаційної інстанції вважає за можливе його задовольнити та приєднати Державну податкову адміністрацію у Харківській області до вказаної касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено перевірку залу гральних автоматів ТОВ У»щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового oбігy суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої 10.01.2009 складено акт № 0024/05/15/23/33792358 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), а саме: проведено розрахункові операції через гральні автомати з купюроприймачами, які не були зареєстровані в органах податкової служби та не переведені у фіскальний режим роботи.

На підставі акта податковим органом 27.01.2009 прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000292304, яким до ТОВ У»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 780 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податковим органом проведено перевірку позивача з порушеннями, а саме без відповідного наказу, що свідчить і про незаконність прийнятого на її підставі рішення про застосування штрафних (фінансових).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що перевірка позивача була здійснена у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду першої інстанції та частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Зі змісту акта вбачається, що в залі гральних автоматів позивача надавалися послуги у сфері грального бізнесу на 2 працюючих гральних автоматах. Гральні автомати підключені до електромережі та обладнані купюроприймачами, але не обладнані пристроями, що запам'ятовують (фіскальною пам'яттю), тобто гральні автомати в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послугу сфері грального бізнесу.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Відповідно до пункту 1 статті 3 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(надалі -постанова КМУ від 07.02.2001 № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а саме: при використанні гральних автоматів -такий термін визначено 31.12.2006.

Таким чином, з 01.01.2007 у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виник обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Наведений висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 12.12.2011 по справі № 21-341а11 за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства «Солекс».

Водночас, згідно положень статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Абзацом 2 пункту 2 постанови КМУ від 07.02.2001 № 121 на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції», що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Зазначене свідчить, що станом на 1 липня 2008 року держава виконала свій обов'язок щодо правового врегулювання та технічного забезпечення переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності гральні автомати. Отже з цієї дати суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати у своїй діяльності гральні автомати, оснащені комп'ютерно-касовою системою «Фіскал»і не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливість застосування цієї системи.

Зважаючи на те, що перевірка застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій була проведена 10.01.2009, тобто після дати включення комп'ютерно-касової системи «Фіскал»до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ним порядку використання реєстраторів розрахункових операцій під час надання послуг у сфері грального бізнесу було законним.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких з вищезазначених судових витрат, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2009 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 у справі № 2а-2760/08/0570 (2-а-2760/09/0570) скасувати.

Прийняти нову постанову, у задоволенні позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М. З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський