Постанова № 28962312, 29.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2013 р. Справа № 5023/2438/12

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Білоусової Я.О., судді Лакізи В.В.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

прокурор Харківської обласної прокуратури - Кабанець В.О. - посвідчення від 28.09.2012р. №006810;

від позивача - Яновська В.С. - за довіреністю від 28.05.2010р. №38-1871;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків (вх. № 3633Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012р.

у справі № 5023/2438/12

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків

про стягнення коштів у розмірі 14416,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2012р. (суддя Пономаренко Т.О.) позов прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ФОП ОСОБА_3 задоволено повністю; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 14416,90 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору. Рішення суду з посиланням на ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст.509,525,530,610 ЦК України мотивовано доведеністю матеріалами справи суми заборгованості за послуги з теплопостачання за період з жовтня 2011року по квітень 2012року у сумі 14416,90грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012р. у справі №5023/2438/12 як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. на підставі п.10.4 цього договору припинив свою дію, оскільки відповідачем подано заяву про бажання припинити дію договору, яка прийнята КП "Харківські теплові мережі". Також апелянт зазначає, що позивачем неналежним чином виконувались зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01.02.2011р., про що свідчить лист відповідача про істотні недоліки в теплопостачанні і позивачем не доведено постачання теплової енергії в гарячій воді в належних обсягах. Крім того, на думку апелянта, судом безпідставно порушено провадження у справі за позовом прокурора, оскільки фактично позов подано не в інтересах органу державної влади, а в інтересах юридичної особи.

Відзивом від 04.12.2012р. КП "Харківські теплові мережі" (позивач у справі) заперечує проти апеляційної скарги відповідача та зазначає, що згідно з розпорядженням про початок та закінчення опалювального сезону ним здійснювалось постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача, які розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. не розірвано, свою дію не припинив і є чинним, оскільки заява, на яку посилається апелянт, містить прохання щодо розірвання договору, а не припинення дії договору, та прохання щодо ненарахування оплати за теплову енергію. Приміщення відповідача розташовані на першому поверху житлового будинку, в якому система опалення єдина з системою опалення відповідача, окремого теплового вводу в приміщення відповідача немає, що підтверджується договором оренди, укладеним між відповідачем та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження неналежного виконання зобов'язань щодо постачання теплової енергії. Прокурор в даному випадку, на думку позивача, діяв в інтересах держави, в межах чинного законодавства та на підставі наданих йому повноважень.

Клопотанням від 18.01.2013р. ФОП ОСОБА_3 просить зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №5023/6061/12 за позовом ФОП ОСОБА_3 до КП «Харківські теплові мережі» про визнання недійсним договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. №2513. Дане клопотання відхиляється судовою колегією апеляційної інстанції за безпідставністю, оскільки розгляд справи 5023/6061/12 (про визнання недійсним договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. №5009) не виключає самостійного розгляду даної справи, всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, можуть бути встановлені господарським судом самостійно, а отже, відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі. Крім того, колегія суддів зазначає, що зі змісту ст.101ГПК України вбачається, що апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу цього рішення. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подала докази, обґрунтувала неможливість їх подання місцевому господарському суду під час розгляду справи. На момент розгляду справи судом першої інстанції договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. №2513 не був оскаржений в судовому порядку .

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача та прокурор заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012р. у справі №5023/2438/12 залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.02.2011р. між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (теплопостачальною організацією) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №2513, згідно з п.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 даного договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до даного договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технологічної можливості.

Приєднання об'єктів до системи теплопостачання проводиться у встановленому законодавством порядку. Підключення споживачів в опалювальному сезоні здійснюється, зокрема, для об'єктів з єдиною системою теплопостачання на підставі рішення органів місцевого самоврядування про початок опалювального сезону, згідно з затвердженим графіком (п.2.2 вказаного договору).

У п.6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку (п.п.6.3,6.4 договору).

Згідно з п.10.3 вказаного договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

У додатку №4 від 01.02.2011р. до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №2513 зазначено, що теплопостачання здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, у приміщення, вбудоване в житло, загальною площею 116,50м.2 Облік споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (а.с.15).

Відповідно до акту підключення вбудованого споживачадо джерела теплової енергії від 14.10.2011р. №172/5419-В на підставі розпорядження Міської ради від 03.10.2011р. №4579 проведено підключення споживача, ФОП ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Система споживання являється єдиною невід'ємною частиною системи опалення, централізованого гарячого водопостачання житлового будинку.

09.04.2012р. на підставі розпорядження виконкому від 06.04.2012р. №1579 проведено відключення споживача - ФОП ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що відображено в акті відключення вбудованого споживача від джерела теплової енергії від 09.04.2012р. №176/5310-В (а.с.16).

Вказані акти підтверджують факт споживання теплової енергії ФОП ОСОБА_3 у приміщенні, вбудованому в житло, яке розташований по АДРЕСА_1, з 14.10.2011р. по 09.04.2012р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2012р. у справі № 5023/2438/12 позов задоволено з підстав, викладених вище.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо припинення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. №2513 відповідачем до суду апеляційної інстанції надано лист ОСОБА_3 до КП «ХТМ», який отриманий останнім 15.11.2011р., в якому зазначено: « Прошу вас розірвати договір на поставку теплової енергії від 01.02.2011р. №2513 та припинити нарахування оплати за постачання теплової енергії, у зв'язку з тим, що у відокремленому одноповерховому приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, відсутня система теплопостачання та я не користуюсь послугами КП «ХТМ», оскільки приміщення є нежитловим та використовується під склад» (а.с.95).

Відповідно до частин 1,2 статті 101ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідач обґрунтував неможливість подання вказаного вище доказу порушенням його прав на участь у судовому засіданні та подання доказів, оскільки його не було повідомлено належним чином про порушення провадження у даній справі та про дату, час та місце розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. №2513.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язується, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 несвоєчасно виконував прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті теплової енергії в гарячій воді за договором від 01.02.2011р. №2513, у зв'язку чим за період з жовтня 2011року по квітень 2012 року за ним утворився борг у сумі 14416,90грн.

Доводи апелянта щодо припинення дії договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. №2513 з підстав надіслання листа від 15.11.2011р. до ПАТ «ХТМ» з проханням розірвати договір від 01.02.2011р. №2513 з причин відсутності у приміщенні, яке розташоване по АДРЕСА_1, системи теплопостачання, відхиляються Харківським апеляційним господарським судом апеляційним судом з наступних підстав.

Відповідно до ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В розділі 10 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. сторони домовились щодо терміну дії договору та визначили, що договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на якій він був укладений, якщо сторони виконали свої зобов'язання; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

З листа, наданого ФОП ОСОБА_3 вбачається, що він звернувся до позивача з вимогою розірвати договір з підстав відсутності теплопостачання, а не з заявою про припинення дії договору у зв'язку з його закінченням та відсутністю бажання його пролонгації, що за своїм змістом є відмінними юридичними діями, які відповідно тягнуть різні юридичні наслідки.

Доказів наявності інших підстав припинення дії договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем не надано доказів відсутності теплопостачання до його приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1, а зі схеми межі поділу теплової мережі, яка вказана у додатку №2 від 01.02.2011р. до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №2513, вбачається, що приміщення вбудоване в житловий будинок та система опалення є єдина з системою опалення житлового будинку,який розташований по АДРЕСА_1.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт споживання ФОП ОСОБА_3 теплової енергії у період з 14.10.2011р. по 09.04.2012р. на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2011р. №2513, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення 14416,90грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Також, судовою колегією апеляційної інстанції відхиляються доводи апелянта про відсутність у прокурора права звернення до суду з позовом в інтересах КП «Харківські теплові мережі» з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, частиною 3 статті 2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» належить до комунальної власності Харківської міської ради і основним предметом діяльності якого є задоволення потреб населення міста Харкова, державних, кооперативних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності пред'явлення позову першого заступника прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі», який полягає у запобіганні загрозливої ситуації з екологічної безпеки на території м.Харкова.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огряду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування рішення відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2012 р. у справі № 5023/2438/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.01.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.