Постанова № 28961612, 28.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. Справа № 18/2186/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В.

суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача -Фісатіді Г.Д. (дов.№19/11.5.2 від 16.01.2013р.),

1-го відповідача -не з'явився,

2-го відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Авто-Тех-Комплект" (вх.№4052П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від "11" грудня 2012р. по справі № 18/2186/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", в особі Відділення "Київської регіональної дирекції" ПАТ "ВТБ БАНК", м.Київ

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект", м.Кременчук, Полтавська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс", м. Київ

про звернення стягнення на заставлене майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою від 11.12.2012р. господарського суду Полтавської області по справі №18/2186/12 (суддя Киричук О.А.) вижито заходи до забезпечення позову Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (м.Київ, бул. Тараса Шевченка, вул. Пушкінська, буд. 8/26) в особі Відділення "Київської регіональної дирекції" ПАТ "ВТБ БАНК" (м.Київ, вул. Жилянська,35, код 14359319) шляхом накладення арешту на частку в майні: нерухомість - будівлі та споруди, котельня, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська, 64 А (що складається з: - адміністративно-інженерний корпус; корпус №2; південний прольот до ливарної лабораторії; південний прольот; південний прольот ливарна лабораторія; побутовий корпус, літ А, а, аг; - корпус № 3 (цех ТМП), літ Б.; - гараж цегляний, літ 3; - склад комплектуючих одноповерховий, літ. Г, г; - корпус № 1 (матеріальний склад), літ. Д; - корпус № 5 (склад готової продукції), літ. Ж,ж; - блок-кімнати - стоянка для автомобілів, літ. Л, л, ля; - склад-ангар, літ. М; - склад цементу, літ. В; - огорожа № 1; - естакада, літ. І; - будівля котельні, літ. Н), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект" (код ЄДРПОУ 37411167, 39600 Полтавська область, м.Кременчук, просп. 50 років Жовтня,1-А).

ТОВ "Авто-Тех-Комплект" з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2012р. у справі №18/2186/12 скасувати, а в задоволенні заяви ПАТ "ВТБ БАНК" в особі відділення "Київської регіональної дирекції "ПАТ "ВТБ БАНК" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити. В обґрунтування посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, з підстав, зазначених у відзиві (вх.№125 від 09.01.2013р.) на апеляційну скаргу.

В судове засідання не з'явились представники першого та другого відповідачів, вимоги ухвали суду від 10 січня 2013 року та від 17.01.2013р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином за поштовими адресами зазначеними в апеляційній скарзі першого відповідача.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено що, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частина 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України містить перелік засобів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать

відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В той же час частина 2 наведеної статті містить імперативну норму, згідно якої не допускається забезпечення позову шляхом заборони:

проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення;

надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

виконання рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В пункті 3 зазначеної постанови також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

З урахуванням наведеного, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, а суд, з урахуванням наданих доказів, характеру та особливостей спірних правовідносин, на підставі норм діючого законодавства, вирішити питання вжиття заходів до забезпечення позову, що було зроблено місцевим господарським судом у даному випадку.

Зокрема, вжиті заходи забезпечення позову щодо заборони, не порушують вимоги частини 2 статті 67 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції разом з апеляційною скаргою надані копії матеріалів справи, з яких вбачається, що предметом розгляду господарського суду є позов позивача до 1-го та 2-го відповідачів про звернення стягнення позивачем на нерухоме майно - будівлі та споруди, котельня, які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Республіканська, 64 А (що складається з: - адміністративно-інженерний корпус; корпус № 2; південний прольот до ливарної лабораторії; південний прольот; південний прольот ливарна лабораторія; побутовий корпус, літ А, а, аг; - корпус № 3 (цех ТМП), літ Б.; - гараж цегляний, літ 3; - склад комплектуючих одноповерховий, літ. Г,г; - корпус № 1 (матеріальний склад), літ. Д; - корпус № 5 (склад готової продукції), літ. Ж, ж; - блок-кімнати - стоянка для автомобілів, літ. Л, л, ля; - склад-ангар, літ. М; - склад цементу, літ. В; - огорожа № 1; - естакада, літ. І; - будівля котельні, літ. Н) (а.с.39-а.с.42).

Дані вимоги позивача обґрунтовані з посиланням на порушення боржником зобов'язань за кредитним договором, виконання яких забезпечено іпотекою зазначеного вище нерухомого майна, що є власністю Корпорації "Співдружність КОМП" згідно з договором іпотеки від 26.05.2008 р.

В ході судового розгляду справи позивач зазначив, що 17 липня 2010 року Корпорація "Співдружність КОМП" без отримання згоди банку, здійснило відчуження майна, що знаходилось в іпотеці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", згідно з договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 (реєстр. № 1576) (а.с.6-а.с.9).

23 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС" продало зазначене майно Іноземному підприємству "Делекспо-груп" за договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_5, реєстр. № 640 (а.с.10-а.с.13).

27.07.2012 р. Банком було підготовлено вимогу про усунення порушень за Кредитним договором із попередженням про звернення стягнення на заставне майно у випадку відсутності добровільного виконання. Таку вимогу було направлено боржнику та власнику на той час спірного майна - Іноземному підприємству "Делекспо-груп"( а.с.84).

Відповіді на вимогу Банк не отримав, проте позивач зазначає, що одразу після отримання такої вимоги зазначене підприємство продало спірне майно відповідачі ТОВ "Авто-Тех-Комплект" та ТОВ "Автомазсервіс". Про факт протиправного вилучення запису приватним нотаріусом ОСОБА_6 із Державного реєстру іпотек, в результаті стало можливим відчуження спірного майна, Банком було складено та направлено заяву про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого 1 ст. 358 КК України, за обставинами умисного підроблення офіційного документа, який надає права або звільняє від обов'язків, чим заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам юридичних осіб (а.с.16-19).

Як стверджує позивач, спірне майно знову пропонується до продажу. До клопотання про забезпечення позову додана роздруківка з мережі Інтернет про продаж спірного майна (а.с.14).

Факт неодноразового продажу різними суб'єктами протягом певного часу спірного майна підтверджуються залученими до надісланих господарським судом на адресу Харківського апеляційного господарського суду копіями матеріалів справи, зокрема копіями договорів купівлі-продажу спірного майна (а.с.6-а.с.9), копією заяви позивача про злочин (а.с.10- а.с.13).

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що предметом спору по даній справі є індивідуально визначене нерухоме майно, і саме на це майно суд наклав арешт згідно з оскаржуваною ухвалою; не вжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, в разі його винесення на користь позивача (оскільки відповідачі в разі невжиття таких заходів не позбавлені права на розпорядження цим майном); перший відповідач в межах даного апеляційного провадження не надав суду жодного доказу того, що вжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити ведення його господарської діяльності; вжиті судом заходи відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та забезпечують збалансованість інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про задоволення заяви позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову.

Посилання першого відповідача в апеляційній скарзі стосовно неможливості використання спірних приміщень в процесі здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає недоведеними та такими, що не можуть бути підставами для скасування заходів до забезпечення позову, вжитих згідно з оскаржуваною ухвалою.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 11.12.2012 року по справі №18/2186/12 прийнята у відповідності до норм процесуального законодавства, а відтак підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 66, 67, 91, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від "11" грудня 2012р. по справі №18/2186/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.01.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Шутенко І.А.