Ухвала суду № 28960807, 24.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р.Справа № 2-а-5942/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року по справі за позовом Державного підприємства " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, -

встановиЛА:

Державне підприємство " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Херсонської філії державного підприємства " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі позивач, ДП) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 06.06.2011р. № 0001792301, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 2658,94 грн. та за штрафними санкціями на 664,74 грн., мотивуючи його тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення складене на підставі неповного вивчення всіх обставин ведення господарської діяльності підприємством, неналежної оцінки його бухгалтерських та податкових документів та невірного застосування норм діючого податкового законодавства при оподаткуванні результатів здійснення господарської діяльності.

Зокрема позивач наголошує про безпідставність висновків щодо неправомірності віднесення до валових витрат ДП " Інформаційний центр" витрат по сплаті орендної плати за оренду автомобіля та вартості 50% пального, використаного для його обслуговування, оскільки договір оренди автомобіля у фізичної особи був нотаріально посвідчений, використовувався для господарської діяльності позивача, до валових витрат відносилось лише 50% вартості пального, що відповідає вимогам п .п. 5.4.10. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача - просили суд відмовити в задоволенні позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 13 січня 2013 року відмовив повністю у задоволенні позовних вимог Державного підприємства " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Херсонської філії державного підприємства " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 06.06.2011р. № 0001792301.

Державне підприємство " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державне підприємство " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення - рішення про збільшення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток складене на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 18.05.11 № 1628/23-5/24955790 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.10.

Під час перевірки встановлено неправомірність віднесення до складу валових витрат суми оренди легкового автомобіля марки ЗАЗ110307, 2003 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_2, зареєстрований Херсонським МРЕВ ДАІ 17.10.2003 року, орендованого у бухгалтера ОСОБА_5 та неправомірність віднесення до складу валових витрат суми використаного і списаного паливно-мастильного матеріалу на зазначений автомобіль.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем із фізичною особою ОСОБА_5 укладено Договір оренди (найму) транспортного засобу від 18 червня 2004року і посвідчено нотаріально: зареєстровано в реєстрі за номером №2322 приватним нотаріусом.

Згідно пункту 2.1 Договору оренди „ Автомобіль передається в оренду для обслуговування виробничо-господарської діяльності орендаря".

Термін оренди складає шість місяців з моменту прийняття автомобіля за актом прийому - передачі. Орендна плата за використання автомобіля становить 500 гривень на місяць (п.5.4.ст.5 Договору).

Відповідно до пп.3.3 п.3 Договору оренди автомобіля від 18.06.04, автомобіль, що орендується, вважається переданим орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі автомобіля.

Акти приймання-передачі від 18 червня 2004року та від 30 квітня 2009 року на момент проведення перевірки були відсутні та надані до ДПІ у м. Херсоні після закінчення перевірки разом із запереченнями до акту.

Позивач зазначає, що ст.764 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тобто даний договір із 2004 року автоматично продовжується на кожні півроку і не потребує додаткового документального оформлення.

Податковий орган вважає, що оскільки ст. 764 ЦК України встановлено поновлення договору на строк, який був раніше встановлений договором, то у даному випадку, відповідно до п. 4.1 договору це шість місяців, відповідно договір може бути поновлений лише на цей строк, і має закінчитись 18 червня 2005 року.

Відповідно до частини четвертої ст. 284 Господарського кодексу України від 16.01.2003. № 436- IV, якщо протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди транспортного засобу відсутня заява однієї із сторін про припинення або зміну його умов, то такий договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено цим договором спочатку.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що у випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством.

Проте, як вбачається із договору, сторони врегулювали порядок продовження договору оренди автомобіля.

Так п. 4.3. Договору встановлено, що «Договір лонгирується на кожний наступний місяць, якщо сторони не виявили бажання розірвати договір».

Тобто сторони домовились, що у разі відсутності бажання розірвати (припинити) договір, він лонгується (продовжується) на кожний наступний місяць.

Проте представники позивача (орендаря) у судовому засіданні пояснили, що жодного документу, який би свідчив про продовження договору оренди транспортного засобу у фізичної особи сторонами із 2004 по 2009 роки не укладалось.

Тобто фактично позивач продовжував користуватись транспортним засобом та відносити до валових витрати на його утримання лише на підставі договору оренди, укладеного у червні 2004 року строком на шість місяців, не оформлюючи жодного документа щодо продовження договору, що суперечить п. 4.3. Договору.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено порушення позивачем вимог щодо оформлення невинних бухгалтерських документів.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі Закон N 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так позивачем на підтвердження виконання договору оренди автомобіля складені акти приймання-передачі виконаних робіт між ОСОБА_5 і Позивачем, які не

відображають: які роботи виконувались, за який період, який автомобіль було орендовано легковий чи вантажний, не вказана марка автомобіля, рік випуску, реєстраційний державний номер автомобіля, тому із даних актів приймання-передачі виконаних робіт не можна встановити їх взаємозв'язок із договором оренди.

Судом першої інстанції досліджені подорожні листи до вказаного автомобіля та встановлено, що у подорожньому листі за 29 серпня 2008р. вказано, що машина була передана у розпорядження інженера ОСОБА_6 із 08.00 до 16.00 год., машина зробила пробіг по місту 353 км., 27 серпня відповідно 246 км., 22 серпня 268 км., 21 серпня 226 км., 14 серпня - 346 км., 13 серпня 333 км., і т. д.

Пояснюючи причини такої кількості виїздів на такі значні відстані по м. Херсону, представники позивача пояснили, що розвозили документи по організаціям міста, проте не змогли пояснити які документи та з якою метою.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР „ Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати - сума будь-яких витрат платника у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в якості компенсації товарів (послуг), що придбаваються платником податків для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 вищевказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

На порушення 4 п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 вищевказаного закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вищевикладеного, на порушення п.5.1, п.п.5.2.1, абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивачем завищено задекларовані показники у рядку 4.13 Декларацій „ інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12" на загальну суму 10635,75 грн., так як не підтверджені послуги оренди основних засобів правильно складеними актами приймання-передачі виконаних робіт між ОСОБА_5 і позивачем та, відповідно, витрати, які пов'язані з обслуговуванням орендованого транспортного засобу не підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами та не відповідають можливості їх виконання з урахуванням часу та відстані.

Колегія суддів беручи до уваги вищевикладене вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог та задоволенню їх.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року по справі за позовом Державного підприємства " Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан