Ухвала суду № 28960772, 17.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 р.Справа № 2-а-4500/10/2170

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Шевчук О.А. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі за позовом фермерського господарства «Кубань» до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, та за позовом Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до фермерського господарства «Кубань» про стягнення фінансових санкцій, -

встановиЛА:

У вересні 2010 року фермерське господарство «Кубань» (надалі-Підприємство) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (надалі ДПІ), в якому просило скасувати рішення ДПІ про застосування до Підприємства штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 07.09.2010 року за вказаним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-4500/10/2170.

У листопаді 2010 року ДПІ звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Підприємства про стягнення фінансових санкцій в сумі 13516,05 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2010 року за вказаним позовом ДПІ було відкрито провадження адміністративній справі №2-а-5871/10/2170.

Ухвалою суду від 08.12.2010 року адміністративні справи №2-а-4500/10/2170 та №2-а-5871/10/2170 були об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.

В ході розгляду справи представник Підприємства подав заяву про уточнення позовних вимог, в який замість рішення №0000812301 від 05.05.2010р. просив скасувати рішення ДПІ №0000422301 від 29.03.2010р. Підставою для цього стало рішення ДПА України від 09.02.10р. №13596/7/25-0415 про результати розгляду скарги позивача, згідно якого рішення ДПІ №0000812301 від 05.05.2010р. на суму 11252,3 грн. було помилково надіслане і листом ДПІ від 11.06.10р. №229/10/287 було відкликано, а тому чинним залишається рішення ДПІ №0000422301 від 29.03.2010р. в частині застосування санкцій на суму 11252,3 грн.

Згідно позовної заяви Підприємства та пояснень його представників в ході судового розгляду першої інстанції позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на неправомірності проведеної перевірки, за результатами якої винесені спірні рішення, та на помилковості висновків податкового органу щодо допущених Підприємством порушень вимог законодавства, які стали підставою для нарахування штрафних санкцій.

Позов ДПІ ґрунтується на тому, що застосовані до Підприємства спірними рішеннями фінансові санкції на загальну суму 13516,05 грн. добровільно Підприємством не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку.

Представники ДПІ під час судового розгляду першої інстанції заперечували проти позову Підприємства, вказували на правомірність проведеної перевірки та законність застосованих до Підприємства фінансових санкцій.

Суд першої інстанції своєю постановою від 23 травня 2011 року позовні вимоги фермерського господарства «Кубань» до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області задовольнив частково.

Скасував рішення Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області від 29.03.10р. №0000422301 в частині застосування до фермерського господарства «Кубань» штрафної санкції на суму 10827,3 грн.

Скасував рішення Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області від 29.03.10р. №0000452301.

В решті позовних вимог фермерського господарства «Кубань» відмовив.

Позовні вимоги Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до фермерського господарства «Кубань» задовольнив частково.

Стягнув з фермерського господарства «Кубань» на користь Державного бюджету України штрафні санкції в сумі 2125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) гривень.

В решті позовних вимог Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області відмовив.

ДПІ не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2010 року податковими ревізорами-інспекторами Загурським А.В. та Кузочкіним Є.О. на підставі направлення від 15.03.10р. №10 було проведено перевірку належного позивачу магазину «Ольга» за адресою: В. Олександрівський район, смт. Б.Криниця, вул. Привокзальна,1 в сфері контролю за застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліценцій, за результатами якої складений акт перевірки від 17.03.10р. № 0008/21/06/23/32991687.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ 29.03.10р. винесла наступні рішення про застосування до Підприємства штрафних санкцій:№0000422301 на суму 12442,3 грн. за порушення п.3, 6, 9, 10, 11, 12 ст.3 Закону №265/95-ВР; №0000452301 на суму 563,75 грн. за порушення пп.2.6 п.2 Положення №637; №0000522301 на суму 1700 грн. за порушення Закону № 481/95-ВР.

В подальшому рішенням ДПА в Херсонській області від 29.04.10р. №1908/10/25-014 3124/7/25-15, прийнятим за розглядом скарги Підприємства, скасовано рішення ДПІ від 29.03.10р. №0000422301 в частині застосування санкцій на суму 1190 грн., а в іншій частині залишено без змін, а тому це рішення на час розгляду даної справи є чинним на суму 11252,30 грн..

Щодо правомірності спірного рішення ДПІ №0000422301 на суму 11252,30 грн. судом першої інстанції встановлено.

Згідно акту перевірки порушення ст. 3 Закону №265/95-ВР, які стали підставою для винесення рішення №0000422301 на суму 11252,30 грн., полягають у наступному:

- не забезпечено зберігання щоденного звіту РРО Z-звіту №1282 від 16.03.10р. в КОРО (пункт 9) розмір санкції склав 340 грн.;

- порушення режиму попереднього програмування товарів (пункт 11) розмір санкції склав 85 грн.;

- порушення порядку ведення обліку товару за місцем його реалізації (пункт 12) - розмір санкції склав 10827,30 грн.;

Стосовно незабезпечення зберігання в КОРО Z-звіту №1282 представники Підприємства пояснили, що цей Z-звіт дійсно не був підклеєний до КОРО, яка на час перевірки знаходилась у бухгалтера Підприємства, але він зберігався біля касового апарату, і сума за ним була внесена до розділу 2 КОРО своєчасно.

Пункт 9 ст.3 Закону №265/95-ВР вимагає щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 107/5298, встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо (п.7.5).

Таким чином, пункт 9 ст.3 Закону № 265/95-ВР вимагає щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, а Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок №614 передбачає саме підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО та внесення записів про суми за цими чеками до розділу 2 КОРО.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Підприємство не дотрималось в повній мірі приписів п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР та Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок №614 в частині належного зберігання в КОРО восьми фіскальних звітних чеків, у звязку із чим застосування до Підприємства штрафної санкції на суму 340грн. є правомірним і відповідає приписам п. 3 ст. 17Закону №265/95-ВР.

Також є правомірним застосування до Підприємства санкції на суму 85 грн. за порушення п.11 ст. 3 №265/95-ВР у вигляді незабезпечення попереднього програмування товарів, оскільки наявність цього порушення доведена ДПІ належними доказами, яким є касовий чек №7637 від 17.03.10р. на придбаний ревізорами слабоалкогольного напою «Джин-тонік». В даному чеку відсутнє найменування виду продукції «слабоалкогольний напій», а зазначена лише його назва «Джинтонік».

Факт того, що даний фіскальний чек був вибитий на належному Підприємству касовому апараті і саме на той товар, який був придбаний ревізорами під час перевірки, представники Підприємства не заперечували.

Відповідно до пункту 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно з п. 6 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у таких розмірах: п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 розділу 3 Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, передбачено, що розрахунковий документ, а саме фіскальний касовий чек на товари (послуги), серед обов'язкових реквізитів повинен мати: кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги), вартість і одиниці виміру товару (послуги), найменування товару (послуги), позначення форми оплати та суму грошових коштів за даною формою оплати, загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "сума" або "всього", то можна відобразити тільки при фактичному наданні послуг та реалізації виготовлених продуктів харчування.

Пунктом 1 вказаного Положення передбачено, що найменування товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.

В звязку з чим, Підприємство не дотрималось вимог Закону №265/95-ВР щодо програмування в РРО такого товару як слабоалкогольний напій «Джин-Тонік».

Представники Підприємства в судовому засіданні першої інстанції факт порушення п.11 ст. 3 Закону №265/95-ВР визнали.

Згідно акту перевірки порушення п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, яке стало підставою для застосування до Підприємства рішенням №0000422301 санкції на суму 10827,3 грн., полягає у тому, що на товари, які знаходились на реалізації в магазині і перераховані ревізорами у додатку до акту перевірки, на момент перевірки були відсутні накладні.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно із статтею 20 Закону № 265 до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону № 265 передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону № 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку

ДПІ, обґрунтовуючи наявність даного порушення, стверджує, що відсутність на момент перевірки накладних на товар, який перелічений у додатку до акту перевірки на суму 5413,65 грн., є достатньою підставою для застосування санкції за порушення пункту 12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

До матеріалів справи ДПІ долучила додаток до акту перевірки з внесеним до нього переліком товарів на загальну суму 5413,65 грн..

Представники Підприємства вказували на наявність всіх необхідних документів на отовар, перелічений у додатку до акту перевірки, і посилались на факт надання цих документів до ДПІ бухгалтером Підприємства на наступний день після перевірки.

До матеріалів справи Підприємством долучені документи про придбання товару, переліченого у додатку до акту перевірки, та інвентаризаційний опис від 15.03.10р., який підтверджує облік Підприємством цього товару.

Допитана судом першої інстанції в якості свідка бухгалтер Підприємства ОСОБА_7 пояснила, що наступного дня після перевірки 18 березня 2010 року вона особисто прийшла ДПІ і надала працівнику відділу касових операцій ДПІ ОСОБА_8, всі накладні на придбання того товару, якій перелічений у додатку до акту перевірки, а також відсутню на момент перевірки КОРО та касові стрічки.

Факт надання бухгалтером Підприємства ОСОБА_7 18.03.10р. у приміщенні ДПІ первинних бухгалтерських документів на товар, який перелічений у додатку до акту перевірки, представники ДПІ не заперечували.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Підприємство дотрималось приписів п.4.3 акту перевірки, відповідно до якого керівнику Підприємства пропонувалось у 3 денний термін прибути до ДПІ за місцем реєстрації для надання вмотивованих пояснень та документів щодо фактів, викладених в акті перевірки.

Той факт, що бухгалтер Підприємства до моменту винесення спірного рішення надала до ДПІ документи, які були відсутні при перевірці, узгоджується з тим фактом, що до Підприємства не застосовані санкцій за таке порушення, як незабезпечення зберігання КОРО, касових стрічок, яке також було відображено в акті перевірки. Незастосування до Підприємства санкції за порушення п.6 ст. 3 Закону № 265/95-ВР підтверджує той факт, що до моменту винесення спірних рішень Підприємство згідно з вимогами п.4.3 акту перевірки звернулось до ДПІ за місцем своєї реєстрації та надало ті документи, які вбули відсутні на момент перевірки.

Таким чином, до моменту застосування до Підприємства санкції за порушення п.12 ст. 3 Закону №265/95-ВР Підприємство відповідно до приписів акту перевірки вчинило всі необхідні дії для підтвердження факту виконання ним вимог цієї норми Закону № 265/95-ВР.

Закон №265/95-ВР передбачає відповідальність саме за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів, і не передбачає відповідальності за відсутність на момент перевірки первинних документів на товар.

Встановлені фактичні обставини справи дають підстави для висновку про відсутність в діях Підприємства ознак порушення п.12ст. 3 Закону № 265/95-ВР, у звязку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставні застосування до Підприємства рішенням від 29.03.2010р. №0000422301 санкції на суму 10827,30 грн.

Щодо правомірності спірного рішення ДПІ №0000452301 від 29.03.2010р. на суму 563,75 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до акту перевірки, порушення пп.2.6 п.2 Положення №637 полягає у неоприбуткування позивачем готівкових коштів у КОРО в сумі 112,75 грн. згідно Z-звіту №1282 за 16.03.10р. у звязку із відсутністю КОРО.

Згідно пп. 2.6 п. 2 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 зазначеного Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Судом першої інстанції встановлено, що до розділу 2 цієї КОРО Підприємством в хронологічному порядку вносились записи про надходження готівки згідно Z-звітів, у тому числі запис за 16 березня 2010 року про надходження готівки в сумі 112,75 грн. згіднозвіту №1282.

Допитана судом першої інстанції в якості свідка бухгалтер Підприємства ОСОБА_7 по даному факту пояснила, що дійсно 17.03.10р. вона взяла КОРО для роботи, і в розділі 2 цієї КОРО продавцем був зроблений запис за 16.03.10 про надходження готівки в сумі 112,75 грн. згідно Z-звіту №1282.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позиція Підприємства, що запис в розділі 2 КОРО №2106000365/4 за 16.03.10р. на підставі Z-звіту №1282 був зроблений в хронологічному порядку своєчасно є обґрунтованою та доведеною, оскільки сам факт того, що цей запис до розділу 2 КОРО був внесений на підставі Z-звіту №1282, який не був підклеєний до розділу 1 КОРО, не робить цей запис автоматично відсутнім.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємство веде касову книгу, до якої вносить відомості про надходження коштів, що оформлюється прибутковими касовими ордерами.

В обґрунтування своєї позиції Підприємство надало копію прибуткового касового ордеру №343 від 16.03.10р. про надходження до каси Підприємства виручки з належного позивачу магазину «Ольга» в сумі 112,75 грн., а також копію аркушу №38 касової книги Підприємства, в якій відображено надходження виручки з магазину «Ольга» за 16.03.10р. в сумі 112,75 грн. згідно прибуткового касового ордеру №343.

Представники Підприємства стверджують, що вимоги законодавства про оприбуткування вказаної суми готівки дотримано, оскільки ця сума була проведена через РРО, і в день її надходження шляхом оформлення прибуткового касового ордеру здана до каси Підприємства та внесена до касової книги.

Згідно п. 1.2 Положення №637 оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Цим же пунктом визначено, що касова книга це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. №436/95передбачає відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такого порушення, як неоприбуткування готівки у касі, тобто її приховування від обліку, Підприємством не допущено, оскільки отримані за вказаним Z звітом готівкові кошти були проведені через РРО, відображені у розділі 2 КОРО, і у повній сумі їх фактичних надходжень були своєчасно обліковані у касовій книзі Підприємства на підставі прибуткового касового ордеру.

Той факт, що на момент перевірки вказаний Z-звіт не був вклеєний до розділу 1 КОРО, ще не є безумовним доказом неоприбуткування готівки, оскільки факт неоприбуткування слід встановлювати з урахуванням показників касової книги Підприємства.

Таким чином, застосування до Підприємства на підставі Указу Президента України №436/95 штрафної санкції за неоприбуткування готівки у касі є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині скасування рішення ДПІ №0000452301 від 29.03.2010р. підлягають задоволенню.

Щодо правомірності спірного рішення ДПІ від 29.03.10р. №0000522301 на суму 1700 грн. слід зазначити наступне.

Згідно акту перевірки, в магазині Підприємства здійснювалась реалізація алкогольного напою вина «Мускат» без марки акцизного збору.

Абзацом тринадцятим частини другої ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95р. №481/95-ВР за зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору передбачена штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Частиною 4 ст. 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Перевіривши матеріали справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що факт реалізації алкогольного напою без марки акцизного збору дійсно знайшов своє підтвердження і Підприємством не спростований цей факт. Про відсутність марки акцизного збору на вказаному алкогольному напої вказувала і присутня при перевірці продавець ОСОБА_10 у пояснювальній записці від 17.03.10р., яка долучена до матеріалів перевірки.

Таким чином, рішенням ДПІ від 29.03.10р. №0000522301 до Підприємства обґрунтовано застосована санкція в розмірі 1700 грн., а тому в задоволені позовних вимог про скасування цього рішення слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по справі за позовом фермерського господарства «Кубань» до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, та за позовом Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до фермерського господарства «Кубань» про стягнення фінансових санкцій, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя О.А. Шевчук суддя Д.В. Запорожан