Ухвала суду № 28960751, 17.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 р.Справа № 2-а-8365/08/1570

Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року по справі за позовом Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» до Контрольно-ревізійного управління Одеській області про визнання незаконним та скасування акту від 29.11.2007 року №100-24/59, -

встановиЛА:

Державне підприємство «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» (далі ДП) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 29.01.2007 року по 02.02.2007 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено виїзну позапланову перевірку ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.12.2006 року. За результатами перевірки було складено акт №979/23-30/00237630 від 07.02.2007 року «Про результати виїзної позапланової перевірки». В період з 12.04.2007 року по 30.04.2007 року комісією Контрольно-ревізійного управління Міністерства промислової політики України було проведено планову перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності та збереження державного майна на ДП за період 2004-2006 роки. За результатами цієї перевірки Контрольно-ревізійним управлінням Міністерства промислової політики України було складено довідку №01/1-4/34/5 про результати планової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності та збереження державного майна на ДП за період 2004-2006 роки. Крім цього, в період з 29.10.2007 року по 29.11.2007 року Контрольно-ревізійним відділом в м. Одесі контрольно-ревізійного управління в Одеській області Головного контрольно-ревізійного управління України (далі КРВ) була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ДП за період з 01.01.2005 року по 01.10.2007 року. За результатами цієї перевірки складено акт №100-24/59, яким було встановлено ряд порушень з боку ДП. Позивач зазначає, що вказана перевірка було проведена незаконно, з порушенням встановленого законом порядку, а висновки цієї перевірки не ґрунтуються на нормах права та встановлених перевіркою обставинах та спростовуються висновками перевірок, проведених ДПІ у Приморському районі м. Одеси та Контрольно-ревізійним управлінням Міністерства промислової політики України. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати незаконним та скасувати акт КРВ від 29.11.2007 року №100-24/59.

Представники позивача в судовому засіданні першої інстанції позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні першої інстанції заперечували проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 26 жовтня 2011 року адміністративний позов Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області про визнання незаконним та скасування акту від 29.11.2007 року №? 100-24/59 залишив без задоволення.

ДП не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДП посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.12.2006 року між позивачем та ТОВ «Чорноморський інвестиційний капітал» було укладено договір купівлі-продажу належних ДП нежитлових будівель, загальною площею 8488,9кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса вул. В. Арнаутська, 72/74, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрованого в реєстрі за номером 5143, на виконання якого покупцем ТОВ «Чорноморський інвестиційний капітал» у грудні 2006 року було перераховано ДП кошти сумі 14368908,62 грн.

В період з 29.10.2007 року по 29.11.2007 року КРВ була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ДП за період з 01.01.2005 року по 01.10.2007 року.

За результатами цієї перевірки складено акт №100-24/59 від 29.11.2007 року, яким було встановлено, крім іншого, порушення п.2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 року №678, внаслідок не відображення у складі доходів коштів, отриманих від реалізації майна та заниження прибутку ДП не нараховано та не сплачено до бюджету частину прибутку в сумі 4426300 гри., отриманого від продажу вказаних активів.

Перевіривши матеріали справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, про правомірність вказаної перевірки та обґрунтованість висновків викладених в акті перевірки з наступних підстав.

В обґрунтування незаконності проведення спірної перевірки позивач посилався на те, що в період з 12.04.2007 року по 30.04.2007 року комісією Контрольно-ревізійного управління Міністерства промислової політики України вже було проведено планову перевірку ДП, а відповідно до п.3 Порядку здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 року №685 (далі Порядок) та ч.7 ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» на підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів Державної контрольно-ревізійної служби не проводиться.

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що вказані доводи позивача помилковими, оскільки ч.7 ст.2 Закону Україні «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» заборонене інспектування за ініціативою органів Державної контрольно-ревізійної служби лише у тому випадку, якщо на підконтрольних установах раніше було проведено державний фінансовий аудит за відповідний період лише відповідно до цього Закону, тобто лише у випадку проведення такого аудиту органами контрольно-ревізійної служби, до яких відповідно до ст.1 цього Закону не відносяться контрольно-ревізійні підрозділи у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, діяльність яких щодо проведення внутрішнього аудиту регулюється вказаним Порядком.

Таким чином, спірна ревізія фінансово-господарської діяльності ДП за період з 01.01.2005 року по 01.10.2007 року була проведена КРВ в межах наданих Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» повноважень та без порушень встановленого діючим законодавством порядку.

В обґрунтування доводів щодо незаконних висновків КРВ про не нарахування та не сплату до бюджету частини прибутку в сумі 4426300 грн. ДП посилалося на те, що продаж нежитлових будівель, загальною площею 8488,9кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса вул. В. Арнаутська, 72/74 було здійснено з дозволу Міністерства промислової політики України, яке відповідно до положень Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснює всі повноваження щодо управління державним майном, яке знаходиться у його віданні, в тому числі майном ДП, а також на те, що отримані від продажу кошти були витрачені ДП на розвиток інвестиційної діяльності та оптимізації потужностей ДП також з дозволу Міністерства промислової політики України.

Разом з тим, відповідно до ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління (в даному випадку Міністерство промислової політики України), крім іншого, відповідно до покладених на них завдань:

1) приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності;

2) ініціюють створення господарських структур, розробляють проекти їх установчих документів;

3) затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що

належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх

дотриманням;

5) розробляють стратегію розвитку державних підприємств і господарських структур;

6) затверджують річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери їх управління, та здійснюють контроль за їх виконанням у встановленому порядку;

22) забезпечують відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами;

Відповідно до п.2. Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою КМУ №678 від 17.05.2006 року, відрахування частини прибутку (доходу) здійснюється: державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державних сільськогосподарських підприємств, суб'єктів природних монополій, підприємств, обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, та суб'єктів господарювання, засновником яких є Кабінет Міністрів України) та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 50 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, отримані від реалізації нежитлових будівель, загальною площею 8488,9кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 72/74, кошти позивачем не були відображені у складі отриманих доходів.

Відповідно до п.4.6 Статуту ДП відчуження основних фондів, які є державною власністю і закріплені за ДП, здійснюється за погодженням з Міністерством промислової політики України у спосіб, що встановлений чинним законодавством України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

Судом першої інстанції встановлено, що затвердженим фінансовим планом не було передбачено використання коштів від відчуження вказаного майна ДП, і після укладення вказаного договору купівлі-продажу відповідні зміни в фінансовий план ДП не вносилися, що підтвердили представники позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на дозвіл органу управління - Міністерства промислової політики України на відчуження вказаних об'єктів нерухомості та на використання отриманих від реалізації коштів на розвиток інвестиційної діяльності та оптимізації потужностей ДП, а також на акти перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси №979/23-30/00237630 від 07.02.2007 року та комісії Контрольно-ревізійного управління Міністерства промислової політики України №01/1-4/34/5, якими вказані порушення встановлені не були, не заслуговують на увагу як на докази які могли б довести правомірність дій ДП, оскільки ці доводи не спростовують висновків щодо використання вказаних коштів в порушення встановленого порядку не в межах затвердженого-фінансового плану.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на висновки судово - економічної експертизи №18147/18148 від 27.02.2009 року, оскільки вказані висновки були зроблені експертом без урахування відсутності затвердженого у встановленому порядку фінансового плану, який відображав би використання коштів від реалізації вказаного майна ДП.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, в зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут», - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року по справі за позовом Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» до Контрольно-ревізійного управління Одеській області про визнання незаконним та скасування акту від 29.11.2007 року №100-24/59, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан