Ухвала суду № 28958377, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-10206/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-10206/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЗ-ОЛЕ"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАЗ-ОЛЕ", 11.09.2012 р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0002860153, яке винесене на підставі Акта (довідки) від 18.04.2012 р. № 470/15-312/35585930 Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАЗ-ОЛЕ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0002860153 Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ Основ'янської МДПІ Єрьоменко О.І. здійснено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» за лютий 2012 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 18.04.2012 року №470/15-312/35585930 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: дані камеральної перевірки свідчать про завищення (таблиця 3) залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду), передбачена п.п. 15.3.1 п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами і доповненнями, діяв до 01.01.2011р.) та п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 р. № 0002860153 про зменшення ТОВ "НАЗ-ОЛЕ" від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3027505,0 грн.

При судовому розгляді судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2012 р. ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» задекларувало через Центр обробки електронної звітності Декларацію з ПДВ за лютий 2012 рік №9012447892, Додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів»№9012447909, Додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» №9012447907, Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»№9012447919, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних №9012446994.

У зазначеній податковій декларації ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» задекларував в рядку 24 декларації залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 3027505,0 грн.

Згідно Додатку 2 щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду вбачається, що зазначений залишок був сформований за період: серпень 2009 року у сумі 1396018,0 грн., вересень 2009 року у сумі 1631487,0 грн.

Правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, який брав участь у формуванні залишку від'ємного значення за період: серпень 2008 року у сумі 1396018,0 грн., вересень 2009 року у сумі 1631487,0 грн. підтверджується витребуваними судом копіями первинних документів, а саме: договору, податкових накладних, актами здачі-прийняття, платіжних доручень, тощо.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, як чинного на час виникнення спірних правовідносин так і щодо чинного на момент прийняття рішення судом.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на отримання бюджетного відшкодування та випадки коли подається заява про отримання такого відшкодування до 01 січня 2011 року були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01 січня 2011 року ці правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість» втратили чинність.

Згідно п. 102. 5. ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 днів, що настають за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Зазначена норма закону передбачає, наявність обов'язкових (певних) умов у платника податку коли він має право звернутися з відповідною заявою та відповідно починає спливати зазначений строк а саме: 1) має виникнути право на отримання бюджетного відшкодування або здійснення переплати; 2) податковим законом повинен бути передбачений випадок коли така заява подається.

Відповідно до п. 200.1. п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Аналогічне положення містилось у п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, зазначене положення Податкового кодексу України передбачає, що у разі виникнення такого від'ємного значення право на бюджетне відшкодування та подання заяви не виникає, оскільки зазначена сума підлягає включенню до податкового кредиту наступного періоду.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання під нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Аналогічне положення містилось в п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 200.7. ст. 200. Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Аналогічна норма була встановлена п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, зазначені норми дають право платнику податку подати заяву лише у випадку виникнення права на бюджетне відшкодування або переплати, а не при наявності лише залишку від'ємного значення.

Судом першої інстанції було встановлено та не було спростовано у суді апеляційної інстанції , що ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» такої заяви не подавав.

Таким чином, бюджетному відшкодування підлягає лише частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі фактично сплаченій платником податку іншим особам в зазначеному періоді. Отже, таким чином для виникнення права на бюджетне відшкодування, що утворилася у серпні 2009 року на суму 1396018,0 грн., та вересні 2009 року у сумі 1631487,0 грн. платником податку повинна була бути сплачено така сума на користь інших осіб у наступних податкових періодах.

Податковий кодекс України прямо визначає порядок використання наявного від'ємного значення, а саме залишок включається до складу податкового кредиту наступного періоду. При цьому розділ V «Податок на додану вартість» ПК України не містить обмежень у часі на використання від'ємного значення, а навпаки визначає спосіб його подальшого використання платником податку у подальшій господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції вірно було зазначено, що строк у 1095 днів не почав спливати, оскільки не настали підстави з якими закон пов'язує право платника податку подати відповідну заяву, оскільки зазначений строк застосовується коли платник відображає у рядку 23 декларації суму бюджетного відшкодування.

ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» в Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року не задекларував у рядку 23 наявність такого бюджетного відшкодування.

Крім того, судом першої інстанції вірно було визначено, що Податковий кодексу України та Наказ ДПА України від 25.01.2011 р № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» не містить підстав для списання наявного податкового кредиту та залишку від'ємного значення.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р. по справі № 2а-10206/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.