Рішення № 28949620, 30.01.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/20808/12

№ 2-198/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого -судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Сіроштан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Реал Кредит»про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Кредитної спілки «Реал Кредит»про повернення грошових коштів за депозитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та Кредитною спілкою «Реал Кредит»в особі голови правління ОСОБА_3, що діяла на підставі Статуту, 02 квітня 2008 року було укладено Договір № 33/08-3 «Про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок»на умовах зворотності та платності та з умовою отримування щомісячно нарахованих відсотків за користування кредитною спілкою вкладом строком на 13 (тринадцять) місяців. Початком дії договору є 02 квітня 2008 року, а датою закінчення -02 травня 2009 року. Розмір внеску на депозитний рахунок складав 25 000 гривень.

Відповідно до п. 2.2 Договору відсоткова ставка за користування коштами, внесеними на депозитний рахунок, протягом дії договору встановлювалась у розмірі 24% річних.

Позивач зазначає, що умови Договору відповідно до п.п. 1.1, 2.1 з його сторони виконані у повному обсязі внесенням грошових коштів в розмірі 25 000 гривень до каси спілки, що підтверджується квитанціями прибуткових касових ордерів від 02.04.2008 року про сплату вступного внеску в розмірі 40,00 грн., внесення обов'язкового пайового внеску в розмірі 10,00 грн., внесення суми вкладу за договором № 33/08-3 від 02.04.2008 року в розмірі 25 000 гривень.

Вказує, що 05.05.2009 року, після закінчення строку розміщення депозитного вкладу за Договором №33/08-3, він звернувся до керівництва кредитної спілки з проханням повернути йому суму вкладу та нараховані відсотки.

Однак, керівництво кредитної спілки в порушення умов п. 2.8 Договору повернула лише нараховані проценти за останній місяць, пояснюючи це відсутністю вільних коштів на рахунках кредитної спілки, тимчасовими труднощами з поверненням коштів позичальниками, які раніше отримали кредити, та запропонувала підписати Додатковий договір до Договору № 33/08-3 строком на один місяць з обіцянкою обов'язково виплатити всю суму вкладу та нараховані відсотки по закінченні строку дії Додаткового Договору.

02.06.2009 року по закінченню строку дії Внеску відповідно до умов Додаткового Договору від 05.05.2009 року Боржником було повернено лише суму нарахованих за цей місяць відсотків та запропоновано, з тими ж самими поясненнями, підписати ще один Додатковий договір на строк одного місяця з обов'язковою виплатою всієї суми вкладу та нарахованих відсотків по закінченні строку Додаткового Договору 02.07.2009 року.

02.07.2009 року по закінченню строку дії Внеску згідно умов Додаткового Договору від 02.06.2009 року Боржником було повернено лише суму нарахованих за цей місяць відсотків та запропоновано, з тими ж самими поясненнями, підписати ще один Додатковий Договір на строк одного місяця з обов'язковою виплатою всієї суми вкладу та нарахованих відсотків по закінченні строку Додаткового Договору 02.08.2009 року.

03.08.2009 року по закінченню строку дії Внеску згідно умов Додаткового Договору від 02.07.2009 року Боржником було повернено лише суму нарахованих за цей місяць відсотків та запропоновано, з тими ж самими поясненнями, підписати ще один Додатковий Договір на строк одного місяця з обов'язковою виплатою всієї суми вкладу та нарахованих відсотків по закінченні строку Додаткового Договору 02.09.2009 року.

За період з 02.05.2009 року по 02.09.2009 року таких Додаткових Договорів було підписано чотири.

Позивач зазначає, що 03.08.2009 року ним до кредитної спілки була подана заява вх. №281/01-09 від 03.08.2009 року про повернення суми Внеску разом з сумою нарахованих за користування Внеском процентів відповідно до умов Додаткового Договору, однак, керівництво спілки не вчинило жодних дій відповідно до змісту вказаної заяви, як і не надало на неї письмової відповіді.

16.09.2009 року ним повторно була подана ще одна заява вх. №374/01-09 від 16.09.2009 року з вимогою повернути суму Внеску у строк до 22.09.2009 року. Однак, керівництво спілки, листом вих. №269/01-09 від 17.09.2010 року визнавши, що порушує умови Договору, надало відповідь, що не має наміру, можливості та необхідної суми для повернення вкладу і пропонує подовжити термін дії Договору на невизначений строк. По закінченню 02.09.2009 року строку дії Внеску відповідно до умов останнього Додаткового Договору сума в розмірі 25 000 гривень його депозитного Внеску кредитною спілкою йому не повернута, що є істотним порушенням умов Договору та невиконанням зобов'язань перед вкладником, свідомим порушенням законодавства України.

Крім того, позивач вказує, що на його неодноразові усні та телефонні звернення до кредитної спілки з вимогою надати достовірну інформацію про строки повернення депозитного вкладу, надання довідки про стан його депозитного рахунку та рух коштів по ньому, ніяких офіційних письмових відповідей стосовно строків повернення, розмірів та нарахування відсотків, компенсаційних інфляційних втрат, він не отримав. Лише 27.08.2012 року він отримав довідку/графік розрахунків.

Позивач зазначає, що станом на 28.08.2012 року на протязі майже трьох років керівництвом кредитної спілки депозитний внесок за Договором № 33/08-3 від 02 квітня 2008 року в розмірі 25 000 гривень йому не повернуто, нарахування та виплата йому відсотків за користування неповернутими коштами депозитного вкладу припинено, строки та умови повернення кредитною спілкою його вкладу з ним не обговорювались взагалі.

Згідно п. 5.2 Додаткового Договору від 02.08.2009 року до Договору № 33/08-3 від 02 квітня 2008 року передбачено, що якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Захист корпоративних прав «АТТОРНЕЙ».

Позивач вважає, що вказаний пункт договору суперечить ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 16 ЦК України та обмежує і звужує право позивача на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідач свідомо нав'язав йому вказану третейську угоду, ввівши в оману шляхом ненадання роз'яснень стосовно не лише правових наслідків укладання третейської угоди, але, навіть і її правового змісту, з протизаконною метою -якнайбільше ускладнити, а можливо й взагалі усунути для нього можливість захистити його права споживача фінансових послуг.

Наведе позивач підтверджує такими доказами: відсутністю у відповідача доказів того, що позивачу було належним чином доведено правовий зміст вищеназваної третейської угоди та роз'яснено юридичні наслідки укладання такої третейської угоди; не надання позивачу Регламенту третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Захист корпоративних прав «АТТОРНЕЙ», що є порушенням ч. 2 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», та який повинен бути невід'ємним додатком до п. 5.2 Додаткового Договору від 02.08.2009 року.

Таким чином третейська угода завжди є самостійним правочином, незалежно від форми її написання, як у вигляді самостійного документу так і у вигляді третейського застереження в договорі, контракту. Тобто, як вказує позивач, оскаржувана ним третейська угода -є незалежний від депозитного Договору № 33/08-3 «Про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок»від 02 квітня 2008 року правочин, який не є складовою депозитного договору, із протиправним умислом відповідача, так як ним в порушення приписів ч. 2 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»не додано в якості невід'ємної частини третейського застереження Договору № 33/08-3 «Про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок»від 02 квітня 2008 року регламенту вище зазначеного третейського суду.

Таким чином, позивач вважає, що укладання вищеназваної третейської угоди не було актом добровільної дії з його боку, а тому відповідач порушив його права споживача, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

Також позивач, з урахуванням вищевикладеного, вважає, що керівництво кредитної спілки істотно, грубо, свідомо та умисно порушило умови договору депозитного вкладу, його законні права на отримання вкладу та відсотків за користування вкладом після закінчення строку договору, його право володіти та розпоряджатись своїм майном на свій розсуд.

Сума боргового зобов'язання по депозитному внеску (основний борг) на день подачі позову складає 25 000 гривень, що відповідає сумі внеску депозитного вкладу.

Відповідно до п. 7.1 Додаткового Договору № 33/08-3 «Про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок»від 02 квітня 2008 року, даний договір припиняє свою дію лише у разі повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Таким чином, як вказує позивач, Договір № 33/08-3 «Про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок» від 02 квітня 2008 року на сьогодні є дійсним та договірні відносини між сторонами не припинені, оскільки одна із сторін договору свої обов'язки не виконала та ні одна із сторін договору не розірвала цей договір в односторонньому порядку, крім того дійсні всі пункти цього договору, у тому числі п. 2.2 та п. 2.4 договору, якими встановлено розмір відсотків за користування коштами.

Отже, оскільки кредитна спілка не повернула кошти депозитного вкладу у визначений у п. 1.1 Додаткового Договору строк та до цього часу користується сумою вкладу та відсотками, які зобов'язана щомісячно нараховувати та сплачувати, сума боргового зобов'язання щодо несплачених відсотків за користування кредитною спілкою коштами неповерненого депозитного вкладу після закінчення строку Внеску складає: з 02 вересня 2009 року по 02 вересня 2012 року складає -18 000,00 грн., в підтвердження чого позивач у позовній заяві навів відповідний розрахунок.

Також позивач вважає, що на зазначену суму боргу за період з 02 вересня 2009 року по 02 вересня 2012 року повинні бути нараховані 3% річних та індекс інфляції, при цьому також у позовній заяві навів відповідний розрахунок.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на 02.09.2012 року сума заборгованості кредитної спілки перед вкладником ОСОБА_1 складається з боргу суми внеску депозитного вкладу в розмірі 25 000,00 грн., боргу по не сплачених відсотках за користування сумою внеску вкладу за період з 02.09.2009 року по 02.09.2012 року в розмірі 18 000,00 грн., суми урахування індексу інфляції по не отриманим відсоткам в розмірі (298,50 + 318,00 + 42,10 = 658,60) 658,60 грн. та суми 3% річних від прострочених сум у розмірі (160,05 +298,85 + 118,85 = 577,75) 577,75 та все разом дорівнює сумі у розмірі 44 236,36 гривень.

Крім цього, позивач вказує, що внаслідок незаконних дій керівництва кредитної спілки щодо неповернення депозитного вкладу він поніс витрати непередбачені бюджетом його сім'ї, та які пов'язані з діями щодо звернення до судових, державних установ, послуг пошти, отримання юридичних консультацій та витрачав на ці дії свій час і кошти. Та, відповідно до наданих письмових доказів, позивач визначив суму витрат в розмірі 234,18 гривень.

Враховуючи наведене, позивач просить позов задовольнити та визнати недійсним п. 5.2 Додаткового Договору від 02.08.2009 року до Договору № 33/08-3 від 02 квітня 2008 року, яким передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Захист корпоративних прав «АТТОРНЕЙ»з підстав відсутності даних про реєстрацію даного Третейського суду в Державному реєстрі громадських формувань Міністерства юстиції України та ч. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»; стягнути з кредитної спілки «Реал Кредит»код за ЄДРПОУ:33994982 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 44 236,35 гривень; стягнути з кредитної спілки «Реал Кредит»код за ЄДРПОУ:33994982 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 234,18 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні, надала письмові заперечення на позов (а.с. 90-91). В наступні судові засідання 12.12.2012 року, 26.12.2012 року, 04.01.2013 року, 22.01.2013 року представник відповідача не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Неодноразово протягом перебування справи в провадженні судді направляла через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин (а.с. 95, 103, 107, 122).

Проте, суд бере до уваги той факт, що такі обставини свідчать про недобросовісне ставлення сторони Відповідача до своїх процесуальних прав та обов'язків, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для визнання причин неявки представника Відповідача поважними.

Таким чином, суд, вислухавши пояснення позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Реал Кредит»було укладено Договір № 33/08-3 «Про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок», відповідно до умов якого позивачем було внесено на депозитний рахунок кредитної спілки 25 000 гривень, строком на 13 (тринадцять) місяців до 02 травня 2009 року, на умовах зворотності та платності та з умовою отримування щомісячно нарахованих відсотків за користування кредитною спілкою вкладом (а.с. 13).

Відповідно до п. 2.2 Договору відсоткова ставка за користування коштами, внесеними на депозитний рахунок, протягом дії договору встановлювалась у розмірі 24% річних.

Згідно п. 2.8 Договору, Спілка зобов'язується повернути члену КС суму Внеску, а також нараховані, але не сплачені, відсотки на Внесок в день, визначений останнім днем строку Внеску.

Відповідно до п. 2.4 Договору, нарахування процентів на Внесок починається з наступного дня після внесення Членом КС Внеску та припиняється в день, визначений п. 1.1 цього Договору в якості закінчення строку Внеску, або в день остаточного розрахунку у випадках дострокового розірвання цього Договору.

Згідно п. 3.2 Договору, Спілка зобов'язується письмово повідомляти Члена КС про зміну власного місцезнаходження, а також інших обставин, що так чи інакше здатні вплинути на виконання зобов'язань Сторін за цим Договором протягом десяти робочих днів з моменту їх виникнення (п. 3.2.2).

Відповідно до п. 4.1 Договору, Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.2 Договору, порушення умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно п. 4.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Сторонами власних зобов'язань згідно цього Договору, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані цим збитки, включаючи упущену вигоду.

Відповідно до положень п. 6.1 Договору, зміни та доповнення до цього Договору вносяться шляхом підписання Сторонами додаткового договору в письмовій формі.

Відповідно до п. 6.2 Договору, умови цього Договору можуть бути змінені або доповнені за ініціативою Спілки в разі зміни кон'юнктури ринку грошових ресурсів, зміни законодавства, що регулює відносини Сторін, прийняття компетентними державними органами актів чи рішень, що так чи інакше впливають на виконання Спілкою умов цього Договору. В такому випадку Спілка надсилає члену КС письмову пропозицію з зазначенням змін та/або доповнень до цього Договору рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо Член КС протягом 10 днів з моменту одержання листа не підписав додатковий договір, пропозиція вважається не прийнятою. В такому випадку цей Договір розривається з дня одержання Членом КС вищезазначеного листа, йому повертається Внесок та сплачуються належні проценти, виходячи з процентної ставки, вказаної в п. 2.2 цього Договору за фактичний строк користування Внеском.

Згідно зі змістом п. 7.1 цього Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами власних обов'язків згідно цього Договору.

Судом також встановлено, що 05.05.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем кредитною спілкою «Реал Кредит»було укладено Додатковий договір до Договору № 33/08-3 від 02.04.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, у відповідності до якого строк повернення вкладу було продовжено до 02 червня 2009 року (а.с. 14).

02.06.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем кредитною спілкою «Реал Кредит»було укладено Додатковий договір до Договору № 33/08-3 від 02.04.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, у відповідності до якого строк повернення вкладу було продовжено до 02 липня 2009 року (а.с. 15).

02 липня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем кредитною спілкою «Реал Кредит»було укладено Додатковий договір до Договору № 33/08-3 від 02.04.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, у відповідності до якого строк повернення вкладу було продовжено до 02 серпня 2009 року (а.с. 16).

03 серпня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем кредитною спілкою «Реал Кредит»було укладено Додатковий договір до Договору № 33/08-3 від 02.04.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, у відповідності до якого строк повернення вкладу було продовжено до 02 вересня 2009 року (а.с. 17).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 02 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та кредитною спілкою «Реал Кредит»було укладено Договір № 33/08-3 «Про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок», суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1060 ЦК України якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором № 33/08-3 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 02 квітня 2009 року, що підтверджується копією квитанцій до прибуткового касового ордера б/н від 02.04.2009 року (а.с.18).

Встановлено, що КС «Реал Кредит»порушила свої договірні зобов'язання перед позивачем та не повернула у встановлені договорами строки суму вкладу.

З письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, вбачається, по закінченню строку дії вкладу позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про повернення суми вкладу та відсотків за користування вкладом, що підтверджується відповідними заявами (а.с. 19, 20, 32), однак станом на день розгляду справи йому не було виплачено суму боргу, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

У відповідності до ч. ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки»внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Частиною 3 ст. 23 вищевказаного закону визначено, що кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені укладеними з членами кредитної спілки договорами.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача -на його користь заборгованості по Договору № 33/08-3 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 02.04.2008 року в розмірі 25 000 грн. ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь несплачених відсотків за користування вкладом у розмірі 18 000 грн., індексу інфляції у розмірі 658,60 грн. та трьох відсотків річних від прострочених сум у розмірі 577,75 грн., то дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач просить за період перебування його коштів у відповідача стягнути суму боргу по не сплачених відсотках за користування сумою внеску вкладу за період з 02.09.2009 року по 02.09.2012 року в розмірі 18 000,00 гривень, суму урахування індексу інфляції по не отриманим відсоткам в розмірі 658,60 гривень та суму 3% річних від прострочених сум у розмірі 577,75 гривень. Також позивач вважає, що відсотки мають нараховуватися виходячи із розміру облікової ставки НБУ щомісячно.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки вони не відповідають вимогам закону та договору.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору та додатків до нього, датою закінчення договору є 02 вересня 2009 року.

Згідно п. 2.4 Договору та додатків до нього, нарахування процентів на Внесок припиняється в день, визначений п. 1.1 Договору.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення вищезазначених сум відсотків, інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки, як вбачається з тексту договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, даний договір припиняє свою дію лише у разі повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором, на сьогодні він є дійсним та договірні відносини між сторонами не припинені, крім того, договором визначено розмір та період нарахування відсотків за користування коштами. Отже, кредитною спілкою правомірно припинено нарахування процентів 02 вересня 2009 року.

Вимоги позивача щодо визнання недійсним п. 5.2 Додаткового Договору від 02.08.2009 року до Договору № 33/08-3 від 02 квітня 2008 року, яким передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Захист корпоративних прав «АТТОРНЕЙ»з підстав відсутності даних про реєстрацію даного Третейського суду в Державному реєстрі громадських формувань Міністерства юстиції України та ч. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», то суд приходить до висновку, що дана вимога позивача є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню, оскільки, як вбачається з наданого позивачем витягу є Єдиного реєстру громадських формувань (а.с. 30), Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Захист корпоративних прав «АТТОРНЕЙ»на сьогодні не зареєстрований. Крім того, дана вимога не обґрунтована відповідно до вимог ст.ст. 215-236 ЦК України, якими визначено правові наслідки та перелік вимог, недодержання яких у момент вчинення правочину, є підставою для визнання його недійсним, а також позовна заява була прийнята судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати у сумі 234,18 гривень, пов'язані з його діями щодо звернення до судових, державних установ, послуг пошти, отримання юридичних консультацій тощо.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, додаткові витрати у сумі 234,18 гривень, які просить стягнути позивач з відповідача, пов'язані з його діями щодо звернення до судових, державних установ, послуг пошти, отримання юридичних консультацій тощо, позивач підтверджує копією касового чеку поштового відділення на 14,88 грн. -за поштове відправлення цінної кореспонденції до Солом'янського районного суду м. Києва (заяви від 04.03.2010 року про видачу судового наказу) з додатком копії повідомлення про вручення кореспонденції адресату та опису вкладеного у цінну поштову кореспонденцію від 05.03.2010 року; копією довідки про сплату нотаріальних послуг за посвідчення документів у розмірі 100,00 грн. (витрати за нотаріальне посвідчення документів доданих до Шевченківського районного суду м. Києва разом з Заявою від 18.06.2010 р. про видачу судового наказу); копією двох квитанцій банківської установи про сплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. за розгляд справи про видачу судового наказу Шевченківським районним судом м. Києва та сплату комісії банку у розмірі 6,00 грн.; копією двох квитанцій банківської установи про сплату витрат за отримання Витягу з Єдиного реєстру громадських формувань у розмірі 34,00 грн. та сплату комісії за послуги банку у розмірі 5,00 грн.; копією двох квитанцій банківської установи про сплату витрат за отримання Витягу з Єдиного реєстру громадських формувань у розмірі 34,00 грн. та сплату комісії за послуги банку у розмірі 3,00 грн.; копією фіскального касового чеку про сплату 7 грн. 30 коп. за рекомендоване поштове відправлення заяви ОСОБА_1 до кредитної спілки «Реал Кредит»від 18.07.2012 року (а.с. 23-33).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд не погоджується з твердженнями позивача, підтвердженими доказами, які містяться в матеріалах справи, щодо стягнення додаткових витрат, оскільки зазначені позивачем витрати не відносяться до розгляду даної справи та не можуть бути визначені як судові витрати, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 234, 18 гривень, слід відмовити повністю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягненню з відповідача на користь позивача за Договором № 33/08-3 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 02.04.2008 року підлягає сума внеску в розмірі 25 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнений від сплати судового збору, тому, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 250,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про кредитні спілки», статтями 15, 16, 20, 22, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 625, 626, 629, 638, 651, 1060, 1061 ЦК України, статтями 3, 10, 11, 15, 27, 31, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Реал Кредит»про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної Спілки «Реал Кредит», код ЄДРПОУ 33994982, місцезнаходження якої: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, офіс 701, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 суму внеску за договором №33/08-03 від 02.04.2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок у розмірі 25000 (двадцяти п'яти тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Кредитної Спілки «Реал Кредит», код ЄДРПОУ 33994982, місцезнаходження якої: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54, офіс 701 в дохід держави судовий збір в сумі 250,00 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака