Ухвала суду № 28935908, 17.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4807/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (далі -ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі -ДПІ у Миронівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0001082353 щодо збільшення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 14430,00 грн. у зв'язку із завищенням суми податкового кредиту.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі від 23.09.2011 №0001082353.

На вказану постанову ДПІ у Миронівському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі як платник податку на додану вартість.

ДПІ у Миронівському районі на підставі статті 77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 06.09.2011 №328/23-011/00951770.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за березень 2011 року на суму 9620,00 грн. 00, у зв'язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2011 року у розмірі 9620,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0001082353, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 14430,00 грн., з яких за основним платежем - 9620,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4810,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 9620,00 грн. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання товару - сільськогосподарської продукції (жмиху соняшникового), який придбано та реалізовано ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»як останньою ланкою постачання та сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплачену у складі його ціни, податковий кредит за вказаний звітний період.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що сільськогосподарську продукцію - жмих соняшниковий придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Імпекс»(далі - TOB «МК Імпекс»), з аналізу податкової звітності якого вбачається декларування господарських взаємовідносин з Tовариством з обмеженою відповідальністю «Паритет - 2009»(далі -TOB «Паритет - 2009»).

Відповідач зазначає, що саме відносини TOB «МК Імпекс»з TOB «Паритет - 2009»ставляться податковим органом під сумнів, оскільки TOB «Паритет - 2009»має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність TOB «МК Імпекс»спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

За таких обставин, на думку податкового органу, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між TOB «МК Імпекс»та позивачем.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та відповідає матеріалам справи, у березні 2011 року позивачем придбано у TOB «МК Імпекс»товар, а саме сільськогосподарську продукцію - жмих соняшниковий, без укладення договорів на підставі виписаного TOB «МК Імпекс»рахунку-фактури від 27.03.2011 №СФ-0000145.

«МК Імпекс»27.03.2011 виставило позивачу для оплати видаткову накладну від 27.03.2011 №РН-0000199 на загальну суму 57722,00 грн., у тому числі ПДВ - 9620,25 грн.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, TOB «МК Імпекс»виписано податкову накладну від 27.03.2011 №131 на загальну суму 57722,00 грн., у тому числі ПДВ - 9620,25 грн.

Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію у загальному розмірі 57722,00 грн. здійснена позивачем у березні - квітні 2011 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки TOB «МК Імпекс», про що свідчить наявна у матеріалах справи картка банківського рахунку позивача.

Поставка і транспортування товару здійснювались TOB «МК Імпекс»на склади Таврійської філії Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», що оформлювалось товарно-транспортною накладною від 27.03.2011 №351, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.2011 №361244, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, нерафінованих олії та жирів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган не заперечує, що складені позивачем та TOB «МК Імпекс»первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкова накладна, видаткова накладна, рахунок-фактура, оборотно-сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідають вимогам законодавства.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі від 23.09.2011 №0001082353 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Миронівському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.